Родинний бренд меду з Луганської області працює в Каневі

Олексій Конюша — бджоляр у четвертому поколінні. Його батьки до 2014 року тримали пасіку в селищі Фабричне, що за 10 кілометрів від Луганська. Після окупації району родина виїхала спочатку на Полтавщину, а потім — на Черкащину, де працює і зараз. Сьогодні Олексій займається сімейним бізнесом, розвиваючи культуру меду в Україні.

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

Історія сімейного бренду, розповідає Олексій, розпочалася ще від діда. Батько його матері, Анатолій Петрович Ромашов, свого часу був відомим бджолярем на Київщині та працював у селі Стайки Кагарлицького району. За радянських часів у нього була пасіка на 500 бджолиних сімей, а сам Анатолій Петрович входив у об’єднання бджолярів радянського союзу, був поважною людиною своєї справи. Бджолярством займалися і батьки Анатолія Петровича, і його діти. Й онук Олексій зараз перейняв на себе цю нішу, почавши розвивати родинний український бренд.

До початку російсько-української війни, пасікою та виробництвом меду займалися батьки Олексія, тоді родина проживала ще у Фабричному на Луганщині. Олексій грав у молодіжній команді луганського футбольного клубу «Зоря», паралельно цікавившись уже справою бджолярства. Та початок бойових дій сильно ускладнив положення родини та змусив думати про евакуацію.

Фабричне розташовувалося за 10 км від Луганська, а через невеличкий ліс від селища вже був Луганський аеропорт. Тож після початку боїв пасіка родини сильно страждала.

«Серйозні бойові дії йшли прямо поруч із пасікою. Було 3–4 дні, коли обстріли були дуже сильні, і пасіка потрапляла під них. Одного разу батько та мати працювали там, і вимушені були ховатися через раптовий обстріл. Тоді ж не було ні сирени, ні повітряної тривоги — просто обстріл починався і все. У нас тоді постраждало 90% пасіки, близько 35–40% з неї ми втратили. До початку війни в нас було 180 подвійних бджолородин, а вивезти ми змогли тільки 30», — розповідає Олексій.

Спочатку родина виїхала з вуликами на Полтавщину в село Стовбина Долина. Олексій пригадує, що їх зустріли дуже тепло: селяни навіть приносили їм картоплю та сало, щоби підтримати в скрутну хвилину. Побувши там декілька місяців, сім’я переїхала до Канева в Черкаську область. Тут вони проживають і досі. Тоді ж Олексій почав займатися родинним бізнесом та вирішив створити повноцінний бренд українського меду “Конюшина”.

Коли Олексій перейняв родинну справу, то зрозумів, що потрібно розвивати цілісний бренд. Опинившись на Черкащині, підприємцям доводилося все починати з нуля, адже більшість пасік були втрачені. Тоді Олексій отримав невеликий грант у 40 тисяч гривень, на які закупив нові вулики. Почали експериментувати з продукцією: замість звичайного меду, пропонували мед із горішками, або мед із ягодами, розробили цілковито новий напрям для українського ринку — крем-мед.

Велику увагу почали приділяти соціальним мережам, розвивали сторінку в Instagram, співпрацювали з партнерами, писали нові гранти для удосконалення діяльності, їздили на ярмарки, виходили з продукцією на супермаркети.

«Потрошку навчалися заробляти, розвивалися. У нас сертифікований якісний мед, який відповідає всім стандартам та перевіркам. Ми маємо невелике виробництво, але працюємо за всіма нормами. Ми стараємося нести культуру меду для українців. І лозунг наш: «Мед з історією», що натякає на нашу родинну справу», — розповідає Олексій.

Після повномасштабного вторгнення робота бренду «Конюшина» не припинялася ні на день. Продовжували фасувати мед, перелаштували свою роботу на допомогу Збройним силам України, що роблять і зараз. Звичайно, на виробництво негативно вплинули блекаути, загрози обстрілів, порушення логістики, проблеми з матеріалом для упаковки. Та Олексій каже, що вони все одно не припиняли працювати, і тому залишилися затребуваними.

Офіційний сайт бренду “Конюшина”.

Посилання на Instagram.

Читайте повністю: "Спільнота Відновлення": як родинний бренд меду з Луганщини працює в Каневі