Родина переселенців з Лисичанська розвиває власну справу на Полтавщині

У селі Лютенька на Полтавщині Наталія та Андрій Тарабаріни з Лисичанська вирощують овочі, квіти та створюють авторські крафтові соуси.

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

24 лютого: коли мирне життя закінчилося

24 лютого 2022 року у Лисичанську вибухи розірвали ранковий сон. Місто миттєво опустіло — поліція зникла, військкомат спорожнів, але самоорганізація відбулася за лічені години.

Андрій знав — його ім'я в окупантських списках. Роки волонтерства робили родину мішенню. Попри II групу інвалідності, долучився до загону ТРО, згодом його підрозділ увійшов до складу 111-ї окремої бригади територіальної оборони.

Але спершу — безпека близьких. Родина мала виїхати — це було не обговорення, а констатація факту. Наталія з сином виїхали до Дніпра, потім до Полтави. Коли поруч обстріляли аеродром, переїхали в село Лютенька.

Село зустріло Наталію порожніми кишенями та безкрайніми можливостями. Коли стало зрозуміло, що швидке повернення — лише мрія, вирішили купити власний будинок.

«Роботу за спеціальністю не знайшла, — констатує Наталія без жалю. — Натомість руки потягнулися до землі. Почала садити городину — спочатку для себе, а щоб розрадити душу, посадила ще й квіти».

Земля виявилася вдячною — томати виросли на диво. Перша спроба продати врожай показала — люди потребували цих смаків. Наступного сезону додалися гіркий та солодкий перець.

Червень 2024-го змінив усе знову. Андрій демобілізувався через хворобу.

Від випадкового оголошення до власної справи

Доля іноді приходить у вигляді звичайного оголошення в інтернеті. Наталія натрапила на пропозицію безплатного навчання для ВПО.

Спеціальність обрали не випадково — вже тоді в родині дозрівала ідея власної справи.

У 2025 році Facebook оголошення від «Карітас Україна» про цільову допомогу в рамках програми «Відновлення засобів для існування у сільській місцевості AGRIS-2» виглядало як новий шанс. Реєстрація, співбесіда, поїздка на навчання до Полтави.

Конкуренція була жорсткою — відібрали лише 40 учасників. Бізнес-план писали ретельно, розраховуючи кожну копійку. Через велику кількість претендентів замість обіцяних 150 тисяч отримали 130, але навіть ця сума здавалася скарбом. Отримані кошти перетворилися на конкретне обладнання: теплицю, затіняючу сітку, агроволокно, мінікультиватор, бензопилу, бензокосарку.

Тепер не тільки на відкритому ґрунті, а й у теплиці червоніють томати та солодкий перець.

«Маємо теплицю з овочами та садок. Також вирощуємо хризантеми та сухоцвіти — як для зрізу, так і для продажу саджанцями. Це частина нашої справи, яку ми розвиваємо з особливою любов’ю та натхненням, — перераховує Наталія, ніби складає інвентар своїх мрій. — Посіяли трохи пшениці — не для прибутку, а щоб земля відпочила. Наступного року на тій ділянці вирощуватимемо томати».

Смаки майбутнього і біль за минулим

Для родини майбутнє пахне перцем і томатами. Вони бачать їх у крафтових соусах. 9 рядків солодкого перцю і 3 рядки гіркого довжиною по 30 метрів є тому підтвердженням.

Зараз Наталія розробляє рецепти, а Андрій генерує ідеї.

«Спробували минулого року, зварили — вони дуже швидко розійшлися. Різдвяне варення з гіркого перцю з цитрусами й грушами стало хітом сезону. За основу беремо звичайні рецепти, адаптуємо, експериментуємо»,  — всміхається жінка.

П'ятнадцять сортів перцю дають кожен свою ноту. Тепер черга за кухонним приладдям — нова заявка на грант.

«Мене відібрали, то ж з 24 липня почнеться навчання. Умови серйозні, але й допомога обіцяє бути значною», — всміхається Наталія.

А поки родина будує нове життя, їхнє серце залишається в Лисичанську.

«Три роки живу з відчуттям, ніби частину мене відірвали. Дім тепер лише точка спогадів на Google Maps», — каже Андрій.

Зв’язатися з родиною Тарабаріних можна через сторінки у Facebook, Тік-Ток, Instagram

Читайте повністю матеріал: Майбутнє зі смаком гіркого перцю: як родина переселенців з Лисичанська будує життя на Полтавщині

Також читайте: Як кризи стають поштовхом до нових можливостей: історія переселенки з Луганщини