Від власної справи до підтримки захисників: як переселенка з Луганщини стала фахівчинею із супроводу ветеранів на Полтавщині

Наталія Тарабаріна, яка після втрати дому в Лисичанську разом із чоловіком-ветераном започаткувала власну справу на  Полтавщині, стала фахівчинею із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб у Лютенській громаді.

Рішення про її призначення конкурсна комісія Миргородської районної військової адміністрації ухвалила 2 квітня 2026 року. За результатами відбору жінка отримала найвищий бал серед кандидатів — 82,2. Працюватиме вона при комунальному закладі «Центр надання соціальних послуг».

Східний Варіант поговорив з Наталією та дізнався, як вона планує підтримувати ветеранів.

«Добре знаю, через що проходять ветерани та їхні родини»

Для Наталії це призначення — не просто нова робота, а продовження власного життєвого досвіду.

Війна торкнулася її родини ще у 2014 році — тоді на фронт пішов брат Юрій. У 2022-му до війська долучилися чоловік і його син від першого шлюбу. Усі троє пішли добровільно, пройшли через бойові дії й нині є ветеранами.

«Я добре знаю, через що проходять ветерани та їхні родини, бо живу цим щодня. Саме тому це рішення для мене було природним», — говорить вона.

Перш ніж обійняти посаду, Наталія пройшла багатоступеневий відбір: зареєструвалася через платформу «Є-Ветеран», склала тести, зокрема на знання законодавства, пройшла співбесіду та навчання з цифрової грамотності.

Вміти відстоювати інтереси ветеранів

За її словами, на фінальному етапі відбору комісію цікавило не лише знання законодавства, а й готовність кандидата відстоювати інтереси ветеранів навіть у складних перемовинах із місцевою владою.

Вона переконана, що труднощі її не зупинять, адже вже має досвід адвокації прав переселенців як голова ради ВПО.

«Не всім подобається, коли ти відстоюєш права людей. Але я звикла до цього», — каже фахівчиня.

На новій посаді Наталія супроводжуватиме ветеранів у питаннях оформлення пільг, реабілітації, перекваліфікації та доступу до необхідних послуг.

З власного досвіду вона знає, наскільки складною може бути адаптація після служби: її родині неодноразово доводилося проходити виснажливі бюрократичні процедури навіть для оформлення базових документів і пільг.

Попри нову посаду, родина не планує згортати власну справу. За її словами, у сім’ї вже оцінили майбутнє навантаження й переконані, що зможуть поєднувати підприємництво з її новою роботою — адже за останні роки Тарабаріни звикли долати труднощі й адаптуватися до нових викликів.

Інститут фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб є частиною державної системи підтримки військових після повернення до цивільного життя. За оцінкою Міністерства у справах ветеранів, після завершення війни в Україні буде близько 4 мільйонів ветеранів, членів їхніх родин та сімей загиблих військових.

Історія Наталії Тарабаріної показує, як переселенці не лише інтегруються у нові громади, а й самі стають тими, хто підтримує інших.

***

Східний Варіант висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). Східний Варіант зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF