Терпіння, яке дає результат: як переселенка з Донеччини створила простір підтримки для дітей з особливими освітніми потребами

У кабінеті Катерини Китаєвої маленькі перемоги вимірюють першими словами та новими навичками: дитина вперше затримує увагу на обличчі дорослого, відпускає мамину руку, промовляє перші звуки або речення. Ще кілька років тому вона сама починала життя заново, без чіткого плану й розуміння, що буде далі. Сьогодні в Олександрії вона створила простір корекції та розвитку для дітей з особливими освітніми потребами та їхніх батьків, яких вчить бачити прогрес у маленьких змінах.

У пошуках себе

До 2022 року життя Катерини було іншим — прогнозованим і структурованим. Освіта з обліку й аудиту, робота у відділі маркетингу на заводі, згодом — сімейний бізнес: магазин дитячих іграшок у Краматорську, який вони з чоловіком вели разом.

Ідея змінити фах з’явилася ще до повномасштабного вторгнення.

«У троюрідної сестри дитина з ООП. Під час пошуку фахівців стало очевидно, що їх бракує. Тоді я й вирішила змінити професію», — каже Катерина.

Вона здобула другу освіту — корекційної педагогині. Та працювати за новою спеціальністю тоді не склалося: народилася дитина, з'явилися інші турботи, потребував уваги сімейний бізнес.

Професійну зміну відклала. А потім усе змінила велика війна.

Повний бак і жодного плану

24 лютого 2022 року Катерина Китаєва прокинулася від вибухів. Валізи не були зібрані. Чіткого плану не існувало. Лише повний бак пального — це єдине, що вони з чоловіком встигли зробити напередодні «про всяк випадок».

«Ми взяли дитину, сіли в машину й поїхали кудись за Дніпро. Було розуміння: залишатися небезпечно», — згадує вона.

Рано-вранці родина залишила Краматорськ. Першу ніч провели у Павлограді. Наступного дня доїхали до Олександрії на Кіровоградщині — планували зупинитися ненадовго й рухатися далі. Але житла подобово не знайшлося. Довелося орендувати квартиру на місяць.

Так рішення «перечекати кілька днів» непомітно перетворилося на нове життя.

Волонтерство й нова освіта

Перші тижні в Олександрії минали однаково — стрічка новин, тривога, очікування. Але швидко стало зрозуміло: так довго не витримаєш.

Поруч із будинком, де родина орендувала квартиру, працював Центр допомоги ВПО. Катерина пішла туди волонтерити.

«Люди приносили речі, ми їх сортували, розкладали. Коли надходила гуманітарна допомога — формували набори й видавали їх. Так з'явилося нове коло спілкування і відчуття, що ти можеш бути корисною», — розповідає вона.

Саме там Катерина почала дізнаватися про можливості для ВПО — зокрема про державний ваучер на перекваліфікацію. Психологічної освіти їй бракувало для роботи з дітьми — давно хотіла це змінити.

Вона отримала ваучер і вступила до Українського державного університету ім. М. Драгоманова на магістерську програму з клінічної психології. Паралельно продовжувала волонтерити й за власні кошти проходила професійні тренінги — із сенсорної інтеграції, нейрокорекції та АВА-терапії.

Згодом Катерина влаштувалася працювати в місцевий центр для дітей з особливими освітніми потребами. Там поступово сформувалося коло постійних клієнтів — батьки
бачили результати й рекомендували її іншим.

Тоді фахівчиня й замислилася про власну практику.

Грантова підтримка і власна справа

Під час навчання жінка дізналася про можливість отримати державний грант на відкриття бізнесу. Вирішила спробувати — подалася на найменшу суму в 75 тисяч гривень.

«Боялася подаватися на більші суми, бо там була вимога щодо працевлаштування, а я не була впевнена, що зможу забезпечити себе потоком клієнтів», — пояснює вона.

Гроші пішли на сенсорне обладнання — балансири, гойдалки, тактильні панелі, м'які модулі. Не все, що хотілося, але достатньо, щоб почати. Приміщення довелося орендувати власним коштом.

Так мрія стала реальністю: сьогодні Катерина має власний кабінет, де працює з дітьми з особливими освітніми потребами. На полицях —  ігри для розвитку, мотиваційні іграшки та матеріали, які вона збирала поступово, крок за кроком. Тут вона проводить заняття із сенсорної інтеграції та нейрокорекції, готує дітей до школи, допомагає вирішувати поведінкові запити та розвивати мовлення.

Першими відвідувачами стали діти, з якими фахівчиня працювала раніше. Батьки вирішили продовжити заняття саме з нею, а також рекомендували новостворений кабінет іншим — так сформувалося коло учнів. Зараз із Катериною регулярно займаються 15 дітей.

«Кожна дитина — це окрема історія. Хтось приходить із затримкою розвитку, хтось — з аутизмом, хтось просто потребує додаткової підтримки перед школою. Результат завжди є — питання часу й систематичності, адже корекція — це завжди тривалий процес і щоденні маленькі досягнення. Але їх достатньо, аби рухатися далі», — зауважує психологиня.

Державного гранту було замало, тож Катерина почала шукати додаткові можливості підтримки. У вересні 2025 року подала бізнес-план в рамках програми «Перезавантаження: розширення можливостей для працевлаштування» від Кіровоградської обласної організації Товариства Червоного Хреста України і отримала ще один грант — 100 тисяч гривень.

Ці кошти дозволили закупити більше обладнання й дидактичних матеріалів, покращити роботу кабінету. Тепер підприємиця вже думає про розширення команди й залучення ще одного фахівця.

За словами Катерини, ця робота — не лише про дітей, а й про підтримку родин, які вчаться бачити прогрес не у великих перемогах, а навіть у маленьких змінах.

«Коли бачиш перші досягнення дитини — розумієш, що все було недаремно», — впевнена психологиня.

Місто можливостей

Катерина каже, що в новому місті її найбільше вразило відчуття підтримки — з боку громадських організацій, місцевих ініціатив та людей поруч.

«Можливо, мені просто пощастило з оточенням. А можливо, тут справді більше можливостей для тих, хто хоче реалізуватися», — говорить вона.

За її словами, в Олександрії вона потрапила у середовище однодумців — переселенців, волонтерів, працівників місцевого центру допомоги. Саме це коло підтримки допомогло зробити перші кроки в новому професійному житті. Катерина переконана: головна перепона для багатьох переселенців — не страх починати з нуля, а сумніви у власних силах.

«Гранти — це не щось недосяжне. Так, не завжди тебе чекають із відкритими обіймами, інколи треба доводити, що твоя ідея варта підтримки. Але головне — не боятися й пробувати. І саме з таких спроб часто починаються великі зміни — і для людей, і для міст, у яких вони знаходять новий дім», — каже вона.

Кабінет розвитку та корекції працює за адресою: м. Олександрія, просп. Соборний, 77, ТЦ «Гранд-Плаза», 3-й поверх.

Для запису на консультацію та заняття можна звертатися за телефоном: 0508480025

***

Східний Варіант висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). Східний Варіант зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF