Підприємниця з Донеччини навчає сотні дітей робототехніці

Ганна Теличко у Вугледарі розвивала мережу центрів робототехніки. На її заняття у невеликих містечках сходу – Вугледарі, Кураховому, Волновасі та Новотроїцькому – приходили понад двісті дітей. Через війну підприємниця втратила бізнес, але зараз у західних областях України знову навчає дітей професій майбутнього. Як їй це вдається, читайте далі.

Центри розвитку робототехніки Ганна розвивала за сприяння Проєкту “Економічна підтримка Східної України”. У них були сучасні конструктори для збирання роботів, дошки, меблі – діти із задоволенням відвідували заняття та брали участь у чемпіонатах з робототехніки національного та міжнародного рівнів. Все змінила війна.

У робоклуби у Вугледарі та Волновасі влучили снаряди – нині там залишки згорілого обладнання. Що сталося у Новотроїцькому, Ганна не знає – місто зараз в окупації. А з Курахового жінка встигла евакуювати кілька конструкторів. Власне, з ними і вирішила відновлювати роботу, коли з родиною переїхала до Рівного.

Спочатку Ганна в рамках діяльності громадської організації “Територія сталого розвитку” займалася волонтерством – закуповувала продукти, засоби гігієни для жителів свого міста та переправляла до Вугледара ці вантажі. 

Але треба було братися до роботи. Від громадської організації вона написала понад десять заявок до різних фондів та організацій. Врешті її запит на навчання дітей робототехніці підтримали Український Жіночий Фонд (УЖФ) та Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. 

За проєктом “Дівчата можуть!” від УЖФ Ганна проводить майстер-класи з робототехніки для 750 дівчат у Рівненській та Хмельницькій областях. На безкоштовні заняття приходять школярки віком від 6 до 15 років. У подарунок отримують книжку, яка має спонукати їх до подальшого навчання. 

“На майстер-класах ми показуємо дітям, як програмувати роботів. Маємо зацікавити їх, розповісти про те, що світ стрімко змінюється, а вони мають вже зараз замислитися про вибір професії, які будуть затребувані, коли вони завершать навчання у школі, - ділиться Ганна. - Попри війну ми говоримо про майбутнє, бо заради цього зараз військові, волонтери та й усі українці виборюють Перемогу”. 

На майстер-класи, які підтримав Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, приходять і дівчатка, і хлопці. Тут теж навчають програмуванню роботів. Попри літо охочі завжди є – інформацію про те, що приїдуть тренери, розповсюджують у групах серед навчальних закладів міст. Загалом Ганна за три місяці проєкту “Погляд у майбутнє” Ганна має залучити на майстер-класи 750 дітей з обласних міст та невеликих містечок заходу України – у Рівненській, Хмельницькій та Волинській областях. 

Також ці заняття – спосіб трохи відволікти дітей та допомогти їм психологічно адаптуватися. 

“Багато дітей разом з батьками стали переселенцями, вони втратили звичне коло спілкування, живуть у чужих квартирах чи прихистках. Це дуже важливо – допомогти дітям впоратися з такими викликами. На наших заняттях, конструюючи робота, щось роблячи вперше, діти можуть відволіктися”.

Вона розуміє ці виклики, адже сама вже двічі переселенка. У 2014 році її родина тікала від війни з Донецька. За кілька років кандидатка технічних наук змогла створити успішний бізнес на Донеччині, але знову прийшла війна.

Зараз, на Рівненщині, Ганна разом із чоловіком Сергієм, думають про те, як відновити бізнес. Вони знайомляться з місцевими підприємцями, налагоджують контакти, проводять опитування серед батьків, чи готові вони оплачувати навчання дітей робототехніці. Родина Теличків вірить, що їм все вдасться. Бо вони мають найважливіше за плечима – досвід.