Підприємець із Покровська релокував бетонний бізнес на Львівщину

Після початку повномасштабного вторгнення Микола Головко релокував виробничі потужності на Львівщину — у Трускавець та Дрогобич. І розмістив у амбарах реабілітаційного центру «Назарет», де лікуються люди з алкогольними та наркотичними залежностями. Тепер вони виготовляють бруківку та знаходять нові сенси.

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

Подружжя мало плани та перспективи в Покровську. Однак 2022 рік змінив усе.

Микола пригадує, що ввечері 24 лютого в Покровську планували провести мітинг на підтримку української державності. На тлі загострення та повідомлень про ймовірне російське повномасштабне вторгнення небайдужі мешканці прагнули показати свою підтримку державі. Однак вранці того дня було вже не до мітингів. На заправках та в магазинах вишукувалися черги, жителі масово покидали місто, боячись швидкого просування російської армії.

«Я спочатку не думав виїжджати з міста. А потім у черзі на заправці розмовляв зі знайомим, у якого завжди чітка проукраїнська позиція. І він мені каже: «Ну що, Миколо, бачиш, що бендерівці наробили?». Я задумався: «Якщо мені це проукраїнська людина каже, то що ж буде, якщо зайдуть росіяни?». А мені вже до цього казали, що в росіян я є в списках. Бо в мене позиція громадянська завжди була чітка та патріотична. Тому я подзвонив дружині, сказав зібрати найцінніше й того ж дня ми виїхали з Покровська», — пригадує Микола.

Родина рушила до Львівської області.

Волонтерство, нова професія та допомога людям із залежностями

У перші місяці не хотілося сидіти без діла. Микола долучився до волонтерів та допомагав відправляти гуманітарну допомогу зі Львівщини до Покровська. Дізнавшись про потребу в плитоносках для захисників, почав відшивати їх. Він пригадує, що за наступні два-три місяці відшили приблизно 900 плитоносок і передали в частини, де вони були найнеобхідніші. Далі зібрали для війська на дві автівки, декілька дронів та тепловізорів.

Одного дня до Миколи прийшла сусідка: «Миколо, у мене в номері лежить військовий, пʼяний, він зараз помре прям там. Допоможи». Чоловік відгукнувся. У військовослужбовця, який був у стані сильного сп’яніння, були жовті очі та обличчя, вкрай важкий стан. Микола терміново повіз його в реабілітаційний центр «Назарет».

«Шість годин я вкладав його в реабілітаційний центр. Спочатку не хотіли брати, потім не хотіли лікувати державним коштом. Тож я знайшов один фонд у Трускавці, який допоміг ліками. У цьому центрі складно, бо забирають телефони, не дозволяють пити й курити. Військовослужбовцю, якого я привіз, це не сподобалося. І він звідти втік. На цьому моя рятувальна місія завершилася. Та зʼявилася нова ідея».

Реабілітаційний центр мав великі амбари та вільну територію. Тож Микола запропонував керівництву організувати такий проєкт: він надає обладнання, а пацієнти «Назарету» виготовляють бетонні вироби. Таким чином вони працювали руками, заробляли собі копійчину, знаходили нові сенси.

«Навчив я вже три бригади. І зараз хлопці працюють — виготовляють бруківку для «Назарета». Мої сподівання на те, що на цьому можна було б заробляти, не виправдалися. Це приносить користь для реабілітаційного центру, але не приносить прибутку мені. Тому тут працює більше соціальна місія: допомогти тим, хто заплутався в житті. Для цього я забрав обладнання з Покровська не все, але більшу частину. Я приїжджаю і бачу, що це працює, що очі світяться. Людина змінюється обличчям. Він зробив ту вазу або бруківку і в нього гордість за це. Як наслідок, людина виходить із реабілітаційного центра й розуміє, що може працювати, що вже може щось робити й почати нове життя», — каже Микола.

На Львівщині Микола вивчився на нову професію — масажист. Разом із Наталею вони орендують спільний кабінет: вона займається манікюром та педикюром, а він — масажем. Зізнається, що думки про бетонний бізнес його не покидають. Але пригадує поговірку: «Якщо кінь помер — злізь».

Читайте цей матеріал повністю: «Я бачу, як у них світяться очі»: як підприємець із Покровська релокував бетонний бізнес на Львівщину та допомагає людям із залежностями

Також читайте: Від керівниці комунального підприємства до нового життя в евакуації: історія переселенки з Бахмута