На Полтавщині переселенка з Лисичанська заснувала бізнес із пошиття постільної білизни

Тетяна Панаіт 6 років працювала патрульною поліцейською в Лисичанську. У січні 2022 року вона звільнилася, щоби проводити більше часу із сім’єю. Та через повномасштабне вторгнення родина вимушено евакуювалася з Луганщини в одне із селищ Полтавщини. Тут жінка розпочала бізнес із пошиття постільної білизни «Сонько Дрімко». 

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

Родина Тетяни виїхала з Лисичанська 26 березня минулого року. Спочатку вони сподівалися на поступове затишшя бойових дій, як це було у 2014 році. Але постійні обстріли та просування російської армії вглиб країни говорило про те, що ця війна зовсім не та, що була раніше.

Сімʼя виїхала на Полтавщину. Перші декілька місяців жила в тітки чоловіка, а потім уже підшукала окреме житло.

«Якось чоловік спитав мене, що мені подарувати, щоб я не сумувала й не плакала за домівкою. Я попросила швейну машинку. Він так і зробив. І я спочатку пошила постільну білизну для себе, для своєї родини, потім люди із села почали приходити й цікавитися, я одному пошила, потім другому. І зрозуміла, що можна пробувати заробляти гроші. У серпні минулого року я зареєструвала ФОП і почала брати замовлення на постільну білизну», — розповідає героїня.

Тетяна згадує, що шити вміла ще з дитинства, практикуючись на бабусиній машинці. Уже в дорослому віці вона шила постільну білизну родині, а дітям — новорічні костюми. Тож наявний досвід дав змогу опанувати нову справу та перетворити її на бізнес.

«Хобі перетворилося на повноцінну роботу. Тільки через багато-багато років», — каже вона.

Нещодавно Тетяна виграла великий грант від Українського ветеранського фонду, завдяки якому зможе розширити своє виробництво. Більша частина витрат спрямується на обладнання, тканини та матеріали. Для злагодженої роботи орендували приміщення в селі та привели його до ладу. А також навчили та працевлаштували чотирьох мешканок села, які тепер працюють швачками.

Своє виробництво Тетяна назвала «Сонько Дрімко». Вона зізнається, що на торгову марку ще не подавалася, але в найближчих планах бажає це зробити.

«В нашому асортименті є постільна білизна, дитяча та доросла, комплекти постільної білизни, пелюшки, пледики-конвертики для новонароджених. І надалі ми будемо розширювати продукцію. Це передбачено в рамках нашого гранту, і ми плануємо працевлаштувати ще двох працівниць. Тканина в нас дуже якісна, постачальники з Польщі, України, Пакистану та Туреччини», — розповідає підприємиця.

Тетяна зізнається, що іноді їй дуже важко, але врешті-решт вона завжди знаходить сили, щоби продовжувати свою справу:

«Буває таке, що й руки опускаються, і нічого не хочеться, бо щось не виходить. І нерви здають, тому що відповідальність дуже велика. Відповідальність за все: за людей, які працюють, за зарплати, за податки, за тканини, за документацію та всі нюанси. Бо вся відповідальність лежить на мені. Іноді бувають зриви і я думаю: «Боже, нащо я це розпочинала?». Але потім встаю, заспокоююсь, і все — далі працювати».

Підприємиця зізнається, що хотіла б повернутися до Лисичанська. Але факт у тому, що повертатися нікуди, та і втрачати організований процес виробництва «Сонько Дрімко» не хочеться. Тому відповідь про повернення на Луганщину покаже тільки час.

Ознайомитися з продукцією «Сонько Дрімко» можна в Instagram або Viber.

Для захисників та захисниць у «Сонько Дрімко» на постійній основі діє безоплатна послуга з дрібного ремонту елементів військової форми.

Для вимушених переселенців передбачена знижка 5%.

Читайте статтю повністю: "Спільнота Відновлення": як переселенка з Лисичанська заснувала бізнес на Полтавщині