На Львівщині одружився захисник Маріуполя, який втратив руки на війні

У Трускавці одружилися захисник Маріуполя Олександр Пікуль та його наречена Тетяна. Військового доправили з фронту на лікування до госпіталя у Трускавці.

Про це пишуть Джерела Трускавця

Боєць Збройних сил України Олександр Пікуль та його наречена Таня побралися в трускавецькому госпіталі.

До курортному міста військового доправили з фронту на лікування. Олександр отримав поранення у Маріуполі наприкінці березня: разом з хлопцями потрапив у ворожу засідку – осколком відсікло обидві руки.

Першу медичну допомогу надали в бункері у Маріуполі, там лікарі працювали цілодобово. Сашко пригадує, як прийшовши до тями, запитав у медсестри, чи є руки. Жінка промовчала - не наважувалася сказати правду. 

Через тиждень бійців евакуювали з «Азовсталі» вертольотами в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню ім. Мечникова. Там з хлопцями працювали психологи, з’явилася можливість контактувати з рідним.

До Дніпра приїхали наречена, мама й сестра Сашка, які підтримували та доглядали за ним. Завдяки волонтерам знайшли квартиру, щодня приходили у лікарню й приносили щось смачненьке: вареники, борщ.

Через місяць Олександра й частину хлопців відправили до львівського госпіталя, однак там не було місця, аби забрати рідних, а в Трускавці знайшлося. 

- Дуже подобається місто, люди – файні, - говорить Сашко. 

Вони з Танею - з Миколаївської області, зустрічаються вже два роки, але до війни часу справити весілля не знайшли. Хлопець освідчився нареченій у Дніпрі, а у Трускавці вирішили піти до РАЦСу й узаконити свої стосунки. Святкування не планували – часи не ті. 

Однак місцеві волонтери, які опікуються військовими в госпіталі, підготували для молодят свято – накрили фуршетний стіл, прикрасили приміщення, привітали. Одне слово, постаралися, аби подія була урочистою й пам’ятною. Усіх присутніх до сліз вразив момент, коли Таня одягла на шию чоловіку ланцюжок з обручкою, а він – губами каблучку на її безіменний палець.

Мама Сашка Лілія Анатоліївна зворушена щирим ставленням незнайомих людей до її сина й невістки. Вони зараз – далеко від дому, однак їх огорнули теплом та увагою. 

Сашко проходить інтенсивне лікування: щодня перев’язки, процедури, масажі, фізіотерапія. Коли рани добре загоються – думатиме про протезування. «Лікарі ставлять мене на руки», - жартує військовий.

Він боронить Україну з 2015 року, за що низький уклін і подяка нашому захиснику!