"Кожен тримає плече товариша": рятувальник з Краматорська розповів про роботу на прифронті
Для пожежного-рятувальника 30-ї державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного пожежно-рятувального загону з Краматорська Олександра Пленька найголовніше — підтримка. І не лише від рідних, а й від тих, хто поруч на виїздах, під обстрілами, у диму та вогні.
"Наш колектив — це як один злагоджений механізм: кожен знає свою справу, кожен тримає плече товариша. Без цієї єдності неможливо ні врятувати, ні вистояти", — приводить слова Олександра ДСНС Донеччини.
Олександр Пленько родом із Краматорська. У лавах ДСНС — з 2021 року. Нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”.
Навіть після 10 років роботи на заводі чоловік зміг знайти своє справжнє покликання. Він вирішив змінити звичне життя та приєднатися до лав Служби порятунку, аби щодня допомагати людям.
"Після школи я вступив до технікуму, а закінчивши його — пішов працювати на завод. Згодом мій друг запропонував мені приєднатися до лав рятувальників. Я вирішив, що саме тут від мене буде більше користі, і вже 4 роки служу в ДСНС. Не жалкую ні на мить, що тоді наважився змінити своє життя", — розповідає Олександр Пленько
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у рідному Краматорську. З перших днів війни він залишився на службі, розуміючи, що його допомога потрібна людям як ніколи.
"На початку березня 2022 року внаслідок обстрілу Краматорська було пошкоджено житловий 9-поверховий будинок. В одній із квартир внаслідок влучання осколків загинула людина, а в усьому будинку були потрощені вікна, двері — погнуті. Ми ходили по квартирах, шукали постраждалих і загиблих, проводили евакуацію мешканців будинку. Виносили людей — багато було лежачих, літніх бабусь і дідусів. Пригадую, щонайменше 4 винесли на носилках, а тим, хто міг рухатися, допомагали виходити до машин «швидкої», щоб їм надали першу допомогу", — пригадує Олександр Пленько.
Іноді буває, що те, що бачиш перед собою, назавжди закарбовується в пам’яті. Для Олександра таким днем стала трагедія у Костянтинівці. Місто після обстрілу стояло в диму, повітря було важке від гару й розпачу.
"9 серпня 2024 року в Костянтинівці окупанти завдали удару ракетою Х-38 по торгівельному центру. Тоді загинули 14 людей, ще 44 були поранені. Коли ми прибули, все було в диму. Ми розбирали завали й гасили пожежу, бо під уламками залишалися постраждалі. До нас зверталися люди, які шукали своїх близьких: показували фото, питали, чи не бачили ми когось у такому одязі. А ми розуміли, що впізнати майже неможливо — усе обвуглене, чорне. То була важка зміна — і фізично, і морально", — ділиться Олександр Пленько.
В Олександра є дружина, яка розуміє, наскільки важливою є не лише підтримка на відстані, а й присутність поруч. Тому разом із ним вона живе в Краматорську, попри всі ризики. Бо для неї бути поряд — це теж своєрідна служба: служба віри, любові й підтримки.
У вільний від служби час рятувальник любить проводити з коханою дружиною, гуляючи містом разом із домашніми улюбленцями. Він також займається спортом — це допомагає підтримувати гарну фізичну форму та відновлювати душевну рівновагу після складних робочих днів.
"Я мрію, щоб скоріше закінчилася війна. А тоді вже хочу поїхати на море — просто полежати під теплим сонцем, відчути спокій і тишу", — говорить Олександр Пленько.
Нагадаємо, у ДСНС показали, як гасили пожежу на ринку в Краматорську, що сталася внаслідок атаки дронів (відео).
Читайте також: У Краматорську рятувальники звільнили дорогу після смертельної ДТП
