Дорогі магазини, яких лишилося обмаль: яка гуманітарна ситуація у Добропіллі
Через наближення лінії бойового зіткнення війська рф щодня атакують Добропілля десятками дронів. Через це більша частина населення ховається у підвалах, не пристосованих для цього. За всі роки війни приміщення лишилися цвілі, задушливі та заповнені сміттям і каналізацією. До цього доводиться пристосовуватися. Ті, хто не готовий на цей крок, під звуки дронів завмирають удома. Віра в «рідні стіни» — скоріше психологічна схованка від прильотів. Когось же щоденні атаки настигають дорогою в магазини, яких по місту лишилося обмаль.
Про це розповіли журналісти Східного Варіанта у репортажі.
За словами журналістів, магазин у Добропіллі — окремий вимір розкоші. Щоправда, виключно в аспекті вартості продуктів. Товари, які в Краматорську чи Харкові можуть коштувати до 100 гривень, тут дешевше 130-140 гривень важко знайти: за ризик та малу кількість магазинів доводиться переплачувати. Наприклад, печиво «День та ніч», яке популярне серед добропільчан, коштує 240 гривень. Тоді як в інших містах — зазвичай до 180, розповіла місцева продавчиня Тамара Сердюк.
«До нас мало хто вже хоче їхать — водіям фур страшно. На блокпостах їх зупиняють і знімають з поставок, забирають в ТЦК, сюди ще спробуй доїхать цілим. Доводиться замовляти в Краматорську, а там своя націнка. От пів року тому ми замовляли ті самі товари, але на 30% дешевше. А тепер і сама не все купляю — тунець коштує 190 гривень за банку, а я раніше за 150 забирала. Різниця наче не велика, але так потроху, потроху — і зверху докидаєш 200 гривень. А зарплата — 11 тисяч», — пояснює жінка.
Місцева жителька Ольга Степанівна, з якою журналісти прийшли в магазин, звертає увагу: на полицях трапляються продукти, які мали бути в гуманітарних пакетах. Скоріше за все, там вони й донедавна були, поки на них не вирішили заробити. Принаймні так думає жінка, прижмуром дивлячись на консерви. Слід зауважити, що її 62-річна подруга Валентина, яка також добігала, щоб не чекати на чергу, все одно тягнеться за тушкованим м’ясом.
Врешті, за увесь час у магазин не заходить жоден новий покупець. Коли про це зауважили вголос — продавчиня пояснює: після інформації про окупацію Родинського люди почали швидше виїжджати. Ті, хто цього не планують, скупляються зовсім рано — о восьмій, коли магазин лише відчиняється. Можливо, таким чином намагаються забрати найсвіжіше, підозрює Ольга Степанівна.
Набагато більший інтерес у пані Ольги викликають аптеки. Їх лише в центрі було близько десяти, однак тоді, коли журналісти проходили повз, не працювала жодна. Ольга Степанівна звертає на це увагу й зізнається, що переживає — продуктів у неї достатньо, а ліків бракує.
«До нас із Покровська приїжджали минулої зими по ліки, бо в них аптеки позакривались. Купували знеболюючі, забирали інсулін, навіть шприци й пакетики від простуди. Цілі пакети накуповували. Тому буде страшно, якщо у нас зачиняться аптеки. Бо куди їхать, чим? Треба буде з наступної пенсії купить від тиску чогось, для серця», — каже пенсіонерка.
Читайте повністю цей матеріал: «Тут молюсь, якщо летить, тут сплю, а збоку — вечеряю»: день у Добропіллі, з якого люди готові евакуйовуватися пішки
Також читайте: Ситуація на Добропільському напрямку стабілізована, — Філашкін
