Бойовий медик з Урожайного розповів Східному Варіанту про службу та порятунок побратимів
32-річний Едуард Ревін із січня 2023 року служить у Збройних силах України. У складі 23 окремої механізованої бригади він працює санітарним інструктором медичного пункту — евакуює поранених із поля бою та надає медичну допомогу.
Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.
Нещодавно Едуард став переможцем в обласному конкурсі «Молода людина року 2025» у номінації «На варті життя». Уже 3 рік він рятує побратимів на полі бою під гудучі звуки ворожих дронів над головами. І все ж його не покидає думка про те, що найкращі роки життя минають із закривавленими медичними рукавичками та присмаком пороху в роті.
Едуард народився в Бахмуті, та, коли був ще зовсім маленьким, родина переїхала в селище Урожайне. Його мама працювала медичною сестрою у Великоновосілківській районній лікарні. Саме це, зізнається Едуард, вплинуло на його подальший вибір професії. І коли прийшов час після школи обирати свій шлях, він вступив до медичного училища на фельдшера.
За декілька років до початку повномасштабного вторгнення Едуард переїхав до Харкова та влаштувався в приватну медичну лабораторію. Тут він і «зустрів» велику війну.
«12 березня в боях за Харків загинув мій добрий друг Олег Адамовський. Ми знайомі ще з Урожайного — обоє із цього села. Він служив у 92-й окремій механізованій бригаді. Олег до останнього прикривав відхід побратимів. І загинув. Він отримав звання «Героя України» за свою мужність та героїзм. Ми з його дружиною Анною повезли Олега ховати додому — до Великої Новосілки. Аня одразу ж повернулася до Харкова, а я не встиг, бо вже йшли важкі бої поруч з Урожайним», — розповідає Едуард.
На початку 2023 року Едуард отримав повістку. Пішов до військкомату і зрозумів, що прийшов його час ставати на захист Батьківщини. Він потрапив до медичного пункту 23-ї окремої механізованої бригади, яка тільки формувалася. Декілька місяців навчань та підготовки — у травні хлопці вже вирушили на свої перші бойові розпорядження.
За 2,5 роки служби Едуард із побратимами побував на Марʼїнському, Харківському, Запорізькому, Авдіївському, Торецькому, Часовоярському напрямках. У складі своєї бригади брав участь у контрнаступі Збройних сил України влітку 2023 року. Тоді українські захисники звільнили села Нескучне, Сторожеве, Благодатне, Макарівку, Новодарівку, Старомайорське. Рідне Урожайне, звідки Едуард родом, теж звільнили. На жаль, військовослужбовець не встиг побувати вдома — минулого року селище знов потрапило під контроль противника.
«У нас є медичний пункт, який лікує хворих у розташуванні, а є медичний пункт у зоні бойових дій, який займається евакуацією поранених та загиблих із лінії зіткнення. Ми доставляємо поранених до стабілізаційних пунктів, де їм надають уже більш фахову медичну допомогу перед поїздкою до лікарні. Буває, що ми евакуюємо людей із конкретної точки, а буває, що й самі заїжджаємо на лінію зіткнення. У нас також є броньована техніка, яку використовуємо в таких ситуаціях», — розповідає Едуард.
Едуард пригадує історію, як він пішки йшов до позиції, щоб зробити укол піхотинцю. Тоді в одного з військових на позиції заболіли нирки. Він та його побратими не вміли робити внутрішньомʼязовий укол. Тож Едуарду довелося йти до окопу.
Едуард розповідає: ворожі дрони дуже ускладнюють роботу медиків на лінії фронту. Згідно із Женевською конвенцією, медичні евакуації не мають бути ціллю для обстрілів. Однак російська армія — це справжні терористи, для яких не існує правил та відчуття людяності.
Коли бригади отримують евакуаційні автомобілі від іноземних донорів, то свідомо замальовують на них червоні хрести. Адже якщо ворог побачить, то буде прицільно бити саме в медевак.
Найважче для Едуарда під час служби — усвідомлювати, що найкращі роки молодості проходять у війні. Чи не щодня він бачить смерть та страждання поранених побратимів. Його рукавички постійно в крові, у роті — присмак пороху та пилу, у вухах — дзвін ворожих дронів.
А вдома Едуарда чекає вагітна дружина. У листопаді подружжя очікує на народження донечки.
Читайте повністю цей матеріал: «Замальовуємо червоні хрести, щоб ворог не знав, що ми евак»: бойовий медик з Урожайного про службу та порятунок побратимів
Читайте також: Від детективів до справжнього розслідування: історія курсантки з Луганщини
