"І живуть в мене…жаби!": як сьогодні виживають маріупольці й скільки це коштує?

Вулиці міста повні озброєних окупантів — комендантів, “міліції”, військових, каже Надія (ім'я змінено заради безпеки героїні — ред.). Кожен з них наділяє себе правом перевіряти в маріупольців “фільтрацію”. Вона обов’язкова для виїзду з міста. Зараз фільтраційні пункти облаштовані в кожному районі Маріуполя — в приміщеннях колишніх “паспортних столів”.

Стандартна процедура: перевірка телефону, дактилоскопія, фотографування та допит: чи є знайомі українські військові, поліцейські, де працювали раніше. Віднедавна фільтрацію мають проходити й пенсіонери. 

В чоловіків паралельно вимагають військовий квиток. 

“Відповідь “він згорів” їх не влаштовує. “У вас он у всех сгорел. На учет!” І чоловіки стають, аби мати змогу виїхати з міста. Звісно, що в армію “днр” ніхто не хоче. На деяких роботах пропонують навіть “бронь” від армії”, — розповідає героїня.

Надія каже, що Маріуполь сьогодні мілітаризований: окрім концентрованої присутності озброєних росіян та “днрівців”, містом постійно курсує воєнна техніка та кружляють винищувачі. 

“Танки, БТРи, чого тут тільки немає. Винищувачі дуже низько літають, аби їх не визначили радари. Я іноді прокидаюся від жаху, що літак зараз влетить в будинок”, — каже Надія. 

Заклеювати українські прапори на номерних знаках автівок маріупольці почали навесні, коли закінчилися бойові дії та почалися часи окупації. Наша героїня Надія говорить, що це не ознака симпатії окупантам: “Аби крайній раз не дратувати. Бо найгірші — комендатура саме з місцевих. Вважають себе за хазяїв наших доль”. 

Проте останнім часом терпець в маріупольців уривається, каже Надія: 

“Мій друг після дня, проведеного в чергах, розлючено зривав наліпку з прапорця: “Все! Віддираю назад! Буду спеціально із прапором їздити, щоб вони всі всралися!”

Але подібні жести небезпечні для містян. Наша героїня розповідає, що з другої половини вересня з українськими номерами перестали впускати на блокпості селища Сєдове. 

“Мене просто розвернули назад, мотивуючи тим, що я маю їх змінити на “днрівські”. Ніколи не відчувала себе настільки неповноцінною”, — каже Надія.

Маріуполь. Компенсація за житло: “Ждите, ждите” 

Зараз тема №1 в Маріуполі — отримати хоч якусь компенсацію від окупантів за зруйноване житло. Проте в колі нашої героїні жоден маріуполець її ще не отримав. Натомість маріупольці отримують зіпсовані нерви у довгих чергах, сварки з чиновниками-колаборантами і відкритий підлог документів. 

За словами Надії, маріупольцям окупаційна влада обіцяє компенсувати до 35 тисяч рублів (20965 грн за курсом НБУ на 22.09.2022/28000 грн за курсом, встановленому в окупованому Маріуполі — далі НБУ/курс Маріуполя)  за квадратний метр вщент зруйнованого житла, і до 6000 рублів (3594 грн/3642 грн) за кв.м. житла “вцілілого” — на погляд спеціальної “комісії”. 

“Акцентую, що саме “до” цих сум. Немає гарантії, що саме 6000 чи 35000 отримаєш. Та я і не чула, щоб хтось її взагалі отримав. Одні обіцянки! До того ж інше твоє майно — сараї, гаражі, авто — твої особисті проблеми”, — каже Надія.

Жінка не вірить, що колись маріупольці дочекаються компенсації від окупантів: “В чергах всі говорять те саме, що і я. І, власне, дівчина, що працює на прийомі документів, каже, що ніяких коштів від росії вони [т.зв. “днр”] досі не отримали”. 

Героїня розповідає, що є випадки видачі будівельних матеріалів мешканцям багатоповерхівок, проте на приватний сектор окупаційна влада поки не зважає. 

“Ждите, ждите” — ось і вся відповідь. А у нас вже похолодало, температура вночі +6. Вікон в мене нема, двері висять. Труби пробиті, дах тече, в будинку по щиколотку води. І живуть в мене…жаби! Раніше була собака та дві кішки. Але в будку уламок трапив, собаку одразу вбило. А кішки померли протягом війни. Тож живу з жабами, квакають тут мені”, — сміється Надія. 

Пропагандистські відео окупаційної влади про відновлення житла в Маріуполі у нашої героїні викликають тільки гомеричний сміх. 

“Так, відновлюють школи, дитсадки — саме адмінбудівлі. Але звичайні будинки та квартири ніхто не відновлює. Так, побудували на Купріна житловий комплекс. І першу чергу вже здали. Але в кого ні питаю, ніхто не має навіть “знайомих знайомих”, щоби отримати те щастя”, — припускає маріупольчанка. 

Вже на початку літа в Маріуполі окупаційна влада розпочала організовану видачу паспортів російської федерації. Основна мотивація маріупольців брати паспорт ворога, за спостереженнями нашої героїні, — небажання проходити довгу процедуру фільтрації.

“Черги до 1000 осіб, але здебільшого пенсіонери. Вони на всі черги вписуються, на всяк випадок, мабуть, навчені за все своє життя. Пишуться одразу у два журнали — і на паспорт, і на фільтрацію”, — жартує Надія. 

Вона розповідає, як окупаційна влада вводить в оману мешканців щодо потенційної компенсації за зруйноване майно. Замість заяв про майно маріупольці отримали “позовні заяви” проти України.

“В липні голосили, що буде компенсація за гаражі та машини. На “Метро” зібралася черга, така довга, що декілька людей навіть побилися. Спека 35 градусів, всі стоять декілька діб, сподіваються отримати гроші, а по факту отримали позовні на Україну. Зізнаюся, я підписала її, бо побоялася, що відмова викличе підозри. Намагалася отримати копію, не дали. Десь моя заява проти України на 8 млн рублів є… (4,7 млн за НБУ/6,4 млн грн за курсом в Маріуполі)” — каже жінка.

Скільки заробляють маріупольці, колаборанти та росіяни

Містянка розповідає, що в Маріуполі зараз розквіт “альтернативних” засобів заробітку: на обміні валют, на прийомі металу та продажу наркотиків. 

“По всьому місті відкрили “прийомки металу”, в інтернеті безліч пропозицій амфетамінів та іншої наркоти. Основна валюта в місті— російські рублі. Курс зараз гривні до рубля 1,25. Навесні та влітку був 1:2, але були випадки, коли “міняли” розводили людей на 1:3 — за “обнал” з карток. А євро та долари я нещодавно здавала по 63 рублі (37.7 грн за курсом НБУ)”, — говорить Надія. 

Вона каже, що маріупольці зараз використовують будь-яку можливість отримати гроші, оскільки роботи в місті практично немає.

“Люди прагнуть потрапити до адміністрацій, але там для “своїх”. Зарплати від 15000 (8985 грн/12000 грн) до 100000 рублів (59900 грн/80000 грн) в залежності від посади. А так — розбір завалів та будівництво. Будівельників-іноземців дуже багато. Узбекистан, Бурятія, навіть вірмени. Але іноземцям пропонують 150 тисяч рублів (89850 грн/120000 грн), а нашим у два-три рази менше”, — говорить маріупольчанка. 

Надія приводить у приклад свого товариша — професійного електрика. За спеціальністю для нього офіційної вакансії немає, хоча все місто має проблеми зі світлом: 

“В нього дві освіти, він хороший електрик. Але зараз різноробочий, працює за 1500 рублів на день (898 грн/1200 грн). То завали розбирає, то скло витягає з розбитих квартир. Графік як карта ляже, і до 12 годин затримують, хоча норма — вісім. І понаднормові, звісно, не оплачують їм”. 

Для жінок зарплати в Маріуполі, за словами Надії, ще нижчі. Максимум, на який можуть розраховувати маріупольчанки — 15000 рублів (8985 грн/12000 грн).

“Моя знайома зараз працює двірником в училищі. Отримує 10500 (6289 грн/8400 грн). Хоча в Донецьку за таку саму роботу зарплатня 15000 рублів”, — розповідає Надія.

Окрім дискримінації в оплаті праці, маріупольці піддаються ризику загинути під час розбору завалів. 8 вересня локальні телеграм-канали повідомляли про вибухи в Маріуполі. Надія розповідає, що того дня в місті підірвалися на завалах чотири людини.

Вона каже, що тіла загиблих людей досі знаходять в Маріуполі, проте трупного запаху в місті вже немає. 

“Особливо сильний сморід був в червні. Я чула його по вул. Купріна, де багато розбитих будинків. Там була 15-поверхівка, де загинуло багато людей, зруйновані всі перекриття, балки. А зараз вже нечутно”, — каже маріупольчанка. 

Чому в Маріуполі великі черги

Гуманітарну допомогу Надія не отримує — за її словами, продукти видають тільки особам пільгових категорій. 

“Дітям до 3 років, вагітним, пенсіонерам та людям з інвалідністю. Все. Інші мають розбирати завали. Нікого не хвилює, що немає роботи твоєї професії”, — каже Надія. 

Вона каже, що наразі в місті дуже обмежений вибір товарів: “Умовні колготки не купиш. Дуже дорогі гігієнічні прокладки та тампони — 150-200 рублів (89.85/120 грн — 119.8/160 грн). І це найгіршої якості, “днр” їх виробляє. Так, “днр” щось виробляє, уяви! Туалетний папір, горілку, цигарки… Безліч підробок “Мальборо”, “Парламенту” в місті зараз”.

Супермаркети в Маріуполі є, але їх недостатньо, — саме тому навіть за продуктами в місті утворюються черги. Та найбільші черги в Маріуполі наразі утворюються за пальним.

На вересень 2022 року в Маріуполі діє усього чотири заправки — дві на вул. Купріна, одна на Кальміуській та одна на виїзді на донецьку трасу. 

“Раніше тільки на донецькій трасі їх було п’ять, на Кальміуській — три, — згадує Надія. — А тепер на все місто всього чотири! Черги по півтори години”.

Окрім черг, на продаж палива є й обмеження — до 20 літрів на авто. Зробити запас в каністру іноді неможливо  — на деяких заправках в “тару” бензин не наливають. Ціни на бензин в Маріуполі вищі, ніж в Донецьку, каже Надія. Якщо в Донецьку 92-й бензин коштує 41 рублі за літр (24.55/32.8 грн), то в Маріуполі 47 (28.15/37.6), 95-й - 45 рублів (26.95/36 грн) та 50 відповідно (29.95/40 грн). 

Запас бензину їй потрібний для генератора, Надія каже, що саме завдяки йому багато мешканців Маріуполя зараз облаштовують побут. 

“Світло насправді мало де є. Генератори наше все!” — іронізує Надія.  

Окрім генераторів в Маріуполі дуже затребувані газові балони. До вторгнення росіян газовий балон на 8 л коштував 500 гривень, наразі такий в Маріуполі коштує 4500 рублів (2695/3600 грн). Ціна літрового балона — від 2500 рублів (1497/2000 грн). 

“Це зараз популярний спосіб готування. Навіть був випадок в місті, коли вибухнула машина, яка везла подібний балон”, — розповідає Надія. 

Наша героїня каже, що зараз Маріуполь відкинутий у часи середньовіччя: дефіцит товарів, високі ціни, відсутність роботи та житла виснажують людей. А бюрократія та всеохопний контроль, влаштований окупантами, змушують в маріупольців відчувати себе ув’язненими.

“Сьогодні Маріуполь — це місто черг. Ти стоїш день за талончиком, щоб отримати талончик”, — із втомою говорить Надія. Вона сподівається найшвидше вирішити свої особисті питання, та залишити місто. 

Головне фото: Маріуполь. Джерело: телеграм-канал Мариуполь Сейчас