"Безпекова ситуація в Покровську нагадує Бахмут": як живе місто на відстані 6 кілометрів від окупантів

Станом на сьогодні у Покровську лишається трохи понад 12 тисяч жителів, зокрема — 70 дітей. Усі родини, в яких виховують неповнолітніх, дали згоду на евакуацію і вже збираються до більш безпечних регіонів. Водночас темпи евакуації сповільнилися: якщо раніше в день виїжджало близько тисячі осіб, зараз — до 300.

Днями начальник Покровської МВА Сергій Добряк розповів, що російські вояки виживають з міста людей, гатять по житловому сектору та об'єктах критичної інфраструктури, аби громада була без опалення, води та електропостачання. На сьогодні через відсутність усього перерахованого під загрозою опалювальний сезон. І, скоріш за все, його не буде.

Попри це у Покровську багато містян навіть не розглядають можливості виїхати з міста, яке намагаються оточити росіяни. Зокрема, на пропозиції волонтерів евакуюватися вони відповідають категоричною незгодою, подекуди лишаючись на руїнах зруйнованих будинків і в холодних квартирах з вибитим склом у вікнах. Волонтер та медійник Олександр Качура розповідає, що навіть потрапити у місто вже непросто — шляхопроводи зірвані, а околишні шляхи зроблені швидкоруч. 

«На одному шляхопроводі щебеню пожаліли, на другому — ями такого розміру, що в неї зможе поміститися легкова автівка. Покровська військова адміністрація так і не додумалася вирівняти грейдером дорогу, що є логістичним маршрутом у місто, натомість усі сили комунальників кинули на троянди. Тому доріг немає, а троянди квітнуть», — додає журналіст. 

Окрім того, військовослужбовець Андрій Огінок додає, що навіть приїхати у Покровськ стало доволі складно, — щонайменше через збільшену кількість загрози для тих, хто це робить. І ще одним критерієм «важкості» є те, що мостів через залізничні колії, якими раніше можна було проїхати, вже не існує.

«Прилітають дрони, обстрілюють артилерією, канонада не вщухає. А коли припиняють «відпрацьовувати» — стає тихо та страшно» 

За словами Олександра Качури, попри все перераховане у місті можна придбати алкоголь, який власноруч і роблять у межах громади — ціною по 80 грн за пляшку. 

Олександр Качура каже, що на сьогодні місто «вихоплює» щоденні обстріли з усього виду зброї, яка є в арсеналі окупантів. Людей місцева влада намагається змотивувати виїхати, разом з тим — хоча б якось убезпечити ситуацію у місті. Тож комендантська година — майже цілодобова, з 15:00 до 11:00 рухатися Покровськом заборонено. Навіть коли починається комендантська година — люди продовжують їздити на велосипедах вулицями, попри обстріли. Мабуть, їм вже втрачати нічого, розповідає журналіст.

«Безпекова ситуація місті чимось нагадує Бахмут. По місту прилітають FPV, арта, канонада не вщухає, а потім стає тихо і страшно. Поліція у місті присутня, але територіально в іншому місті», — каже журналіст.

Актуальним для міста лишається й проблема з водопостачанням — те, на що найбільше зараз скаржаться містяни, які лишаються у своїх домівках. 

«Порожні вулиці нагадують радянські фотолистівки з насадженими клумбами, новеньким автобусом та чистими вулицями без людей. Така собі радянська ідилія. У деяких районах немає світла, місцеві кажуть, що дали газ. А ось з водою — кепсько. Є кілька скважин, куди  люди з «кравчучками» приходять і набирають воду. У кого є автівка — беруть до пів тонни на всю родину», — каже медійник. 

У багатоповерхівках мінімум комфорту закінчується на…туалеті. Як розповідає журналістам Олена, мешканка Покровська, вона в місті лишилася з чоловіком. Обидвоє щодня ходять по воду, інколи — двічі на добу: спершу — щоб набрати по 5 літрів води у чотири баклажки. Інколи — щоб набрати загалом і понад 30 літрів — коли потрібно «генерально» привести себе до ладу. 

«Дуже важко жити, ходити постійно по воду. Для надзвичайних ситуацій у нас є запас, який ми не чіпаємо — це на випадок, якщо нам прилетить у квартиру чи будинок, щоб була вода під рукою, аби загасити полум’я. А так сім’я з двох людей за день, якщо користуватися водою по мінімуму, витрачає до 30 літрів. Тобто обтертися, прийняти імпровізований душ, приготувати поїсти, попити чай двом — вранці й увечері. Оце такий мінімум рухів, а 20 літрів — немає. Звісно, якщо це готувати щось, а не макарони чи крупи — той самий суп — потрібно вже на літрів 10 більше. Бо помити овочі, сполоснути їх, ще щось зробити…» — пояснює жінка. 

На сьогодні жінка вже «складує» посуд після сніданку чи вечері, аби помити його в один «захід» — раз на кілька діб. Так розхід води значно менший, що дозволяє дещо економити рідини. Проте, каже, вже готова розглядати альтернативні варіанти посудин. 

«Наша сусідка ще з літа почала закуповувати пластиковий посуд: одноразові вилки, тарілки. Я в інтернеті інколи дивлюсь якісь відео, які раніше, думала, для безтолкових роблять — коли на тарілку надягають пакет, а потім у нього насипають щось «сухе» — кашу, наприклад. А коли знімають той пакет — тарілка чиста. А зараз, коли з водою ще більші проблеми, вже сама пригадала той лайфхак і навіть задумалася про нього», — зауважує Олена.

Зауважимо, що сьогодні на Донеччині питання водопостачання стоїть вкрай гостро — в громаді розглядають екстрені варіанти, як-от буріння свердловин. Однак їх облаштування додаткового обладнання — насосів, фільтрів, лічильників, місткостей на 300-1000 літрів тощо. На випадок відсутності світла для роботи свердловин необхідні генератори, що також становить додаткове навантаження — зокрема, фінансове. 

Та навіть ця вода, коли вона буде подаватися, лишатиметься технічною. 

Ринок, попри безпекову ситуацію, працює. Крім того, у Покровську лишаються кілька крамниць. Продавчині стверджують, що місцеві на продуктах не економлять, бо це останнє задоволення, доступне людям — більше витрачати кошти нікуди. Якщо вони, звичайно, взагалі в них є. 

«Більшість тих, хто лишився, грошей не мають. Не всі можуть дозволити собі орендувати квартиру за межами Донбаського гетто. Наприклад, нормальну квартиру у Павлограді вже не знайти, а у сусідньому селі за хату, де колись парувалися нетверезі безхатьки, попросять й 5 тисяч гривень. Стільки колись на місяць коштували апартаменти у Краматорську», — розповідає Олександр Качура. 

Евакуація з «вибухового» Покровська: проблеми, з якими вимушено зустрічаються містяни 

Журналістам Східного Варіанта мешканець Покровська Олексій Халимендик розповідає, що він із родиною виїхав із міста ще кілька тижнів тому. Проте після евакуації довелося зустрітися з тією проблемою, що частину виплат, обіцяних ВПО, їм так і не віддали — хоча в місті лишили не тільки все своє життя, а й житло. І, відповідно, роботу — джерело доходу родини. 

«У місті небезпечно, треба виїжджати. Ми так і зробили, але виїхали власним авто. Коли почали звертатися до організацій за допомогою — нам сказали, що вона вам не надається, оскільки ми не внесені у списки евакуйованих, хоча у відділі захисту громади міста, куди ми виїхали, нас поставили на облік як ВПО», — розповідає покровчанин.

Чоловік розповідає, що його родина — не єдина, яка зіштовхнулася з подібною проблемою. 

«Нам що, знов повертатися в Покровськ і записуватися на евакуаційний потяг, щоб нас внесли до списків? Деякі знайомі так і робили. Це якийсь абсурд: в місті оголошена примусова евакуація, а в нас виходить така ситуація, ніби ми за власною волею залишили місто», — обурюється Олексій. 

Чоловік додає, що виплати та допомога від держави — те, чого переселенці потребують найбільше на сьогодні. Особливо — з урахуванням того, що безкоштовне житло від держави складно отримати, оскільки його майже немає в наявності через велику кількість ВПО. 

«Я пенсіонер, виїжджав, щоб волонтери потім не ризикували своїм життям, рятуючи моє. Але якщо за законом є допомога, то вона не буде зайвою.За весь час я не просив ні копійки від держави, але тут, куди ми переїхали, житло, мʼяко кажучи, коштує трохи грошей», — каже покровчанин.

Нагадаємо, що в Покровській громаді триває евакуація цивільного населення. Через ускладнення безпекової ситуації станцією відправлення є Павлоград. 

❗️ Для реєстрації на потяг потрібно залишити заявку, зателефонувавши до контактного центру Покровської МВА за номером: 0-800-300-101.