"Віддали всі гроші, щоб жити у безкоштовній квартирі": як окупанти втридорога здають маріупольцям житло для безхатьків

Нині у Маріуполі частину будинків окупанти намагалися відновити. Принаймні так здавалося, коли вони накривали плівкою вибиті поверхи з під’їздами та знесені дахи багатоповерхівок. Після того, щоправда, так звана влада часто давала «відмашку» маріупольцям: «вам треба — самі й ремонтуйте», чи то наймайте когось. Відповіді, до речі, офіційно надходили з «верхівки» окупаційної влади Маріуполя, від керівництва «днр» і навіть від рф. В усіх структурах та на всіх рівнях місцевим фактично вказували на те, що на них немає ані планів, ані грошей, ані бажання «заморочитись проблемами». 

Однак у грудні 2022 року, на обурення містян, які лишалися жити у підвалах чи в пробитих і безстінних квартирах, окупанти заявили: вони нарешті відкривають заявки на заселення в нові багатоповерхівки та віддаватимуть ключі від квартир безхатнім маріупольцям. Однак заява виявилася нікчемною обіцянкою — квартири отримали лише наближені до росіян (і часто приїжджі) росіяни та працівники окупаційних адміністрацій. А решта квартир, не заселені колишніми «підвальними», пішли… під оренду. І безхатні містяни платять захмарні суми, щоб жити на тих квадратних метрах, які мали дістатися їм безкоштовно. 

«За задрипану однокімнатну з нас деруть зарплату й пенсію»: як приїжджі росіяни наживаються на маріупольцях 

Журналістам Східного Варіанта мешканка Маріуполя Людмила (ім’я змінене у цілях безпеки — ред.) скаржиться: останнім часом орендувати квартиру в місті корінним маріупольцям — надскладна задача. До того ж частіше власниками квартир є приїжджі — росіяни, які дешево викупили квартири (чи отримали їх в інший, навряд законний, спосіб).

«Нашу квартиру розбомбило у березні 2022 — ракета пробила стіну на кухні й у кімнату, але не вибухнула. Така дура лежала посеред дому! Не здетонувала, але два сусідні під’їзди по боках вигоріли з першого по дев’ятий поверхи, в моєму під’їзді потім ще знесло два верхніх поверхи. Спершу їх накрили плівку (окупанти — ред.), Потім наш будинок взагалі вирішили весь знести — у липні 2022. Нас (на той момент — 10 людей із будинку) заселили в гуртожиток. Казали, що всі, хто там живе — лишилися без квартир, тому ми будемо перші на черзі на заселення в нові будинки. А з нами жила жінка, в якої було три квартири по місту, у нашої родини було дві — у мене й у брата. Він виїхав за кордон давно, але я як співвласниця й спадкоємиця мала свою долю», — розповідає жінка. 

Попри обіцянки, записані у зошити поіменні списки та навіть кілька збудованих багатоповерхівок свою квартиру жінка так і не отримала. Хоча в так звану чергу Людмила записувалася двічі: влітку 2022 (куди, до речі, подавала й оригінали документів, які доводять її право власності на квартиру), і у грудні 2022. Друга заява та черга була необхідна, бо зошит з записами першої черги… загубився. Як, власне, і документи на квартиру в будинках, які на той момент окупанти вже зрівняли з землею.

Після того довести право власності на квартиру стало неможливо: росіяни відмовилися розглядати «незадокументовані факти власності» на квартири, натомість… почали активно торгувати нерухомістю у новозбудованих житлових комплексах. 

«Ми ходили під адміністрацію — писали заяви, скаржились, писали в «днр» і путіну! Ні відповіді, ні реакції. Повинні були видати квартири — не видали. З гуртожитку теж «попросили», бо туди почали заселяти приїжджих лікарів і будівельників — і не по четверо, як нас, маріупольців, а щоб у кожного була своя кімната! Виплат теж не дали, тільки гуманітаркою пригощали на гуртожиток. Тому в лютому 2023 ми самі з’їхали на квартиру до знайомих, які на той момент виїхали в росію. Платили за квартиру й комунальні, хоча води не було, опалення теж. А тепер друзі повернулися — ми почали шукати квартиру, щоб орендувати. Це триндець», — скаржиться Людмила. 

Розцінки від окупантів: за скільки в Маріуполі можна винайняти квартиру, і зарплату скількох людей доведеться віддати за однокімнатну? 

В результаті двомісячних пошуків житла родина Людмили з’ясувала на власному досвіді: тепер орендувати нерухомість — навіть занедбану — у Маріуполі коштує від 17-20 тисяч рублів. Тобто майже 10 тисяч гривень. Це — вартість нерухомості на околиці міста, часто без зручностей чи навіть меблів, у пошкодженому ракетами будинку. 

«Ми так розглядали на оренду квартиру. Розташована в краю міста, куди доїхати важко! Один під’їзд згорілий, даху на кількох під’їздах немає. У самій квартирі — ніби бабця вмерла! Старий ремонт, затхле приміщення, смердить чимось протухлим… По кутках і на стелі — цвіль, шпалери й підлога здуті від вологи. Ванна жовта, туалет коричневий, страшно думати, від чого. По столах таргани повзають, щурячий послід скрізь, диван — вбитий, може, і з клопами. Ніхто нічого ні мив, ні робив з квартирою, щоб надати нормального вигляду. А ріелтор моргає й питає у нас: «То що, підписуємо?». Це кошмар», — каже Людмила.

Якщо ж розглядати варіанти лише у вцілілих багатоквартирних будинках, зі справними комунікаціями — то вартість оренди однокімнатної стартуватиме від 25-40 тисяч рублів. Двокімнатної — 30-50, і далі — за наростаючою. 

«Найбільше обурює, що я народилася в місті, все життя тут провела, а квартиру, яку сама ж купила, так і не отримала! Зате як підписувати договір на оренду — то тільки з ріелтором, бо власники у Москві, Пітєрі чи ще десь там. Я питаю, чи вони виїхали, чи чому? А вона нам каже: «Ні, вони — з росії, купили тут квартиру якийсь час назад». Тобто ті скуповують житло й наживаються на цьому, а нам жити ніде! Ми, виходить, платимо з чоловіком зарплату касира й віддаємо пенсію шахтаря, щоб жити у квартирі, яку нам повинні були віддати безкоштовно», — додає маріупольчанка.

Крім того, жінка зауважує: обурює й розмір «комісійних» для ріелтора — оскільки вони просять за заселення не 50% від вартості оренди, а відразу 100%. Або ж кажуть власні фіксовані розцінки, які стартують від 15 тисяч рублів. 

Інша маріупольчанка, Ірина, додає: розбомблене місто стало справжньою знахідкою для всіх, хто хоче нажитися на горі простих людей. І їм це досить легко вдається. 

«У Таганрозі ми знімали сучасну студію за 7 тисяч на місяць. Так, порівняно з днр комуналка вища вдвічі — загалом виходило 12 тисяч. Але, повернувшись до міста, ми обомліли! Бабусин варіант — 15 тисяч, двокімнатна квартира з обірваною стелею, яка тримається на скотчі, та облізлими стінами — 20 тисяч. А знаходиш щось більш-менш непогане — 30 тисяч, плюс 30 тисяч — застава, ще 30 — рієлтору. Тобто треба 90 тисяч рублів на старті! У кого тут такі зарплати? Бо в Маріуполі потрібні тільки продавці та різноробочі», — скаржиться Ірина.

Крім того, у місцевих чатах додають: у Маріуполі особливо жадібні та безпринципні орендатори, які пропонують займати приміщення у стані «під ремонт» за захмарну вартість. 

«Ціни на комерційну нерухомість — кінські! На великій землі оренда — 500-600 руб. квадрат, у нас — 1500-2000 тис. «під ремонт». Навіщо мені ремонт вашого приміщення?! Я хочу зняти й почати працювати!.На кого це розраховано?» — зауважують маріупольці. 

Нині у місцевих чатах маріупольці обурені: те, наскільки окупанти та навіть корінні маріупольці знущаються з місцевих, здаються нелюдською поведінкою. Проте поки що на покарання за таку жорстокість і байдужість доводиться лише сподіватися.

***