«Вчимося жити у блекауті»: жителі Краматорська про будні прифронтового міста

Через постійні атаки росіян по енергоструктурі остання безпекова агломерація Донеччини – Краматорськ, Слов’янськ та Дружківка – все частіше лишаються без електропостачання, відповідно згодом – і без води та зв’язку.

Генератори, які бізнес та комунальні підприємства запускають, не витримують навантаження. Постійні та негайні ремонти Миколаївської ТЕЦ, які комунальники намагаються проводити відразу ж після знеструмлення області, зазвичай закінчуються повторними поломками через величезну кількість абонентів, які одномоментно намагаються зарядити гаджети, попрати одяг чи увімкнути обігрівачі.

Мешканці Краматорська кажуть, що до таких умов неможливо підготуватися. За їхніми словами, не вистачає навіть кав’ярень та Пунктів незламності, щоб зарядитись і довше протриматися. Про те, де розміщені останні, вони інколи й не знають. Попри це люди готуються пережити чергову зиму воєнного стану в Краматорську. Дехто налаштований настільки вперто відносно зимівлі, бо боїться, що ця зима в рідному місті – остання.

Тож як люди планують зимувати, чи шукають альтернативи житла віддаль і до яких найгірших сценаріїв готуються – дізналися журналісти Східного Варіанта.

«Старенькі, коли залітають дрони у місто, моляться, щоб не мучитись, якщо щось прилетить»

Начальник Краматорської МВА Олександр Гончаренко 22 листопада повідомив, що на сьогодні у Краматорську пошкоджена половина всіх багатоповерхівок, тобто понад 400. Попри це близько 80 тисяч людей досі лишаються в місті. Серед них кілька тисяч – неповнолітні, примусова евакуація яких розпочалася лише у приближених та доєднаних до міста селищах.

Обстріли міста відбуваються кожні кілька годин. Громади – тривають постійно. На жаль, і поранені та вбиті поруч з Краматорськом є майже щодня. Через те, що у будинках нещодавно таки з’явилося теплопостачання, умовний відсоток тих, хто був готовий на евакуацію, знову зменшився.

«Я сама тут вже не живу, тільки приїжджаю дивитися за квартирою, бо речі з неї ще немає куди вивозити. З чоловіком і дітьми переїхали в Кропивницький, зараз живемо в орендованій квартирі, тому сильно немає місця. Ще думаємо, що на наступний переїзд, уже в більше квартиру, зможемо потроху вивозити все, що тут лишилося. Але за знайомих і сусідів страшно, бо в будинок уже прилітав дрон, вікна повибивало. І коли все летить з боку захоплених територій, то всі ці рої завжди над нашим будинком кружляють. Жити дуже страшно, особливо стареньким – і у них тиск скаче, серце «хапає». Ніхто ж не спускається нікуди, одна бабуся постійно мені жаліється, що тільки молиться у ліжку, щоб хоч не мучитись», – розповідає Людмила Соловей, мешканка Краматорська.

Поруч з містом, в якому вона оселилася, вона дізналася про кілька будинків, які готові віддати майже безкоштовно переселенцям. Умови переважно не надто комфортні: туалет на вулиці, пічка, яку необхідно топити дровами, двір, за яким теж потрібно слідкувати. Проте зважаючи на безпекові умови, охочих жити навіть так вистачає.

«Я запропонувала забрати в ту хату двох сусідок зі свого дому. Вони подружки, їм було б легше разом. Десь до початку листопада вони сумнівалися, а коли похолодало й у квартирах стало холодно, а опалення не було – погодилися. Минулими вихідними мали навіть пакувати речі, щоб я їх забрала. Але подали тепло – і все, вони вже нікуди не їдуть. Накупили свічок, щоб не сидіти в темряві. Їхати відмовляються», – розповідає жінка.

Водночас більш впевнені у своєму рішенні Максим та Оксана Макові, які живуть у Краматорську після переїзду з Донецька у 2017 році. Подружжя посміхається: у них вже є досвід життя без світла, тепла та навіть водопостачання. Тому виїжджати поки що не планують, хоч удома й немає тепла, а тому квартиру доводиться опалювати газом (на кухні) та «дуйчиком» у спальні.

«Наш будинок по Богдана Хмельницького нібито мали підключити до опалення ще 7 листопада, тоді батареї рівно 4 години були теплі – і все. Зараз у квартирі дубак, батареї крижані. Їхати немає куди – ми вже тут квартиру купили, зробили ремонт. Зараз збираємо на зарядну станцію, а далі буде видно. Цю зиму ми тут проведемо, якщо нічого не станеться. Хіба що якщо щось таке, що вже неможливо буде жити… Окупація там чи приліт», – каже подружжя, паралельно «плюючи» через плече.

«Будь-яка невідомість краща за смерть під завалами свого дому»

Щоб уникнути найгірших сценаріїв та розпочати евакуацію населення вчасно, Краматорська МВА розпочала попередній збір щодо інформації маломобільних мешканців громади. Принаймні на це сподіваються містяни у відповідь на збір адрес, де живуть маломобільні, яким необхідна соціальна допомога чи підгузки.

«Над містом постійно висять дрони. Питання в тому, скільки часу місто триматиметься без евакуації?.. При таких обстрілах щоденних, при тому, що кожного тижня цивільних хоронять… Евакуація вже давно оголошена, є пункти для виїзду. Я особисто бачив пункти збору, до людей там готові. Особливо якщо їм потрібно трохи часу, щоб «стати на ноги». Таким людям дуже раді у громадах, бо це людський потенціал, ресурс для розвитку», – каже про свої острахи Віталій Сосновський, місцевий мешканець.

Зараз евакуація, каже чоловік, може бути трохи ускладнена через логістику. Дехто з його сусідів навпаки пришвидшили за терміном свій виїзд, поки потяги ще курсують хоча б до Барвінкового. Люди хвилюються, що уже за кілька тижнів чи місяців поїзди взагалі оминатимуть Донецьку область, а виїздити доведеться лише з самого Павлограда чи Дніпра, чи то Харкова. Однак частина тих, хто був майже готовий евакуюватися, плани поки що відклала на найближчий час.

«Раніше люди ще якось планували. що повантажать частину речей у поїзд, заберуть з собою. А зараз доїжджати треба на автобусі, куди багато чого не візьмеш, потім треба це нести до поїзда. І коли люди думають, що і як доведеться робити, скільки часу це займе, скільки додаткових зусиль – вони не хочуть таких проблем. І тому чекають, коли ситуація стане зовсім погана. Коли буде не до речей», – пояснює Віталій Сосновський.

Краматорець додає: тих самих «ждунів», які зустрічалися у Покровську перед тим, як в місто зайшли росіяни, зараз вже немає. Принаймні він їх не зустрічає, оскільки приклад останніх окупованих населених пунктів показує, що росія так само «перемелює» очікунів, як і проукраїнських громадян, роблячи життя та виживання нестерпними. Тому зараз містяни просто хочуть, аби війна зупинилася на цьому етапі, і хоча б на тих межах, які поки що утримують Сили оборони.

«Краматорськ буде в такій же небезпеці, як Покровськ пів року тому, ще дуже нескоро. Тому люди поки що чекають. Але якщо дорослі можуть виїхати зараз, то краще зараз. Чим швидше – тим краще, й тим більше гарантій, що можна буде знайти житло. Але багато тих, хто буде чекати саме тієї небезпеки. Це їхній вибір. Але якщо в родині є дітьми, їм уже не місце в Краматорську», – каже чоловік.

Місто, де рідний дім впізнають по купі бетону та брухту: як люди виживають у Костянтинівці, яку знищують окупанти

Місцеві кажуть, що ще хочуть протриматися у Костянтинівці. Принаймні до моменту, поки там працюватимуть магазини й заїжджатимуть волонтери. Однак останні зізнаються, що вже сьогодні кожен заїзд у місто може стати останнім. Ніхто не може гарантувати, що навіть наступного ранку в межі міста доїде бодай якась автівка. Костянтинівка на Донеччині сьогодні повністю «сіра». Фактично місто перетворилося на зону бойових дій, яку поки що контролюють Сили оборони. Вцілілих будівель зовсім не лишилося, хоч

Східний варіант | Новини сходу України | Донецька і Луганська областіАліна Шевчук