"Хто, як не ми?": як захисник із Кіровоградщини воює на Донеччині та займається благодійністю

Про те, як він поєднує службу та благодійну діяльність, та як його підрозділ служить на Донеччині, Олександр розповів Східному Варіанту.

Допомагає військовослужбовцям із 2014 року

Олександр почав займатися волонтерством одразу після початку війни у 2014 році. Стало зрозуміло, що військовослужбовцям потрібна допомога, особливо в тодішніх умовах, коли українська армія потребувала покращення. Олександр пригадує, як тоді щовихідних виходив разом із волонтером та громадським діячем Андрієм Маліцьким на ринок «Світанок», щоб збирати кошти на потреби Збройних сил України. Поступово Олександр налагоджував волонтерську роботу, щоб мати змогу допомагати більше.

«Тоді багато друзів стали на захист Україні. Це і змусило почати займатися волонтерством. Спочатку возив їжу, потім військове спорядження, а після початку повномасштабного вторгнення до цього всього додалися ще й автомобілі. У 2014 році допомагав у більшості добровольчим батальйонам, таким як «Кривбас», «Азов» і «Карпатська Січ», які тоді воювали в Донецькому аеропорті та селищі Піски», — пригадує Олександр Попічко.

Олександр спілкувався з військовими та слідкував за ситуацією на фронті. Тому розумів, що повномасштабна війна буде, це лише питання часу.

Поєднувати службу в армії та волонтерську діяльність

Повномасштабна війна застала Олександра в Харкові. Він одразу завітав до військкомату та виявив бажання долучитися до армії. Та через проблеми зі здоров’ям, які тоді були, його визнали обмежено придатним та не мобілізували. Тому Олександр вирішив направити всі сили на волонтерство.

«З початком вторгнення ми з друзями допомагали військовим і переселенцям. У червні минулого року зареєстрував благодійний фонд «Світловодські соколи», який працює і зараз. На жаль, коли більшість хлопців, які допомагали мені у фонді, теж мобілізувалися, нам довелося скоротити свої напрямки роботи, тож зараз ми допомагаємо лише військовим», — розповідає Олександр.

До Збройних сил України Олександр долучився в листопаді минулого року. Зараз він виконує обов’язки командира кулеметного відділення в одній із бригад ЗСУ. Він готує військовослужбовців, розробляє план із виконання бойових задач, а також працює з особовим складом. Водночас Олександр продовжує займатися благодійною діяльністю та курувати роботу фонду.

«Як голова фонду я займаюся залученням благодійної допомоги, пошуком, ремонтом і пригоном автомобілей безпосередньо на місця базування тих підрозділів, які звертаються із запитами. Поєднувати службу із роботою фонду важко, але це вдається. Бо я розумію, що ніхто, окрім нас самих, нам перемогти не допоможе», — каже військовослужбовець.

Підрозділ Олександра на полі бою прикриває піхоту під час наступу або відступу. Він каже, що за його час на фронті довелося попрацювати чи не у всіх районах Донецької області. Відпустки дають рідко, тож відпочивати вдається лише на позиціях.

«Захищати Батьківщину, допомагати побратимам і друзям у війську — ніщо інше, як мій обов’язок. Складність мене не надто лякає. Робота кулеметника насправді нелегка, тому що він — одна з найперших цілей. Його робота — вогневе прикриття всієї групи, до того ж кулеметник має обрати для своєї роботи одну з найкращих позицій, аби він міг вчасно зреагувати та прикрити групу в різних ситуаціях», — ділиться Олександр.

Військовослужбовець пояснює, що на фронті найбільше зараз не вистачає людей, критично не вистачає машин, завдяки яким доводиться добиратися на позиції. Волонтери дуже сильно допомагають армії, намагаються максимально закривати ці потреби. З 1 грудня волонтерити стало складніше через початок електронного декларування гуманітарної допомоги.

«Так, на жаль, деякі люди втомилися донатити, і причин цьому дуже багато. Хтось загалом «втомився від війни», а в когось через зменшення заробітної плати ледве вистачає грошей прогодувати родини. Переконати людей донатити нереально важко, до того моменту, поки їхніх родин це не торкнеться. Багато хто думає, що військовий заробляє понад 100 тисяч, тож може сам усе купити. Так, ми й намагаємося самі все купувати, і машини в тому числі, але обстрілів дуже багато. Інколи ті машини проживають лише декілька днів», — каже Олександр.

Як допомогти?

Зараз Олександр, як голова благодійного фонду «Світловодські соколи», проводить збір на придбання двох автомобілей для виконання бойових завдань у районі Бахмута для військової частини А4718.

Мета збору — 220 000 грн.

Доєднатися до збору може кожен і кожна, щоб допомогти воїнам бороти ворога на нашій рідній донецькій землі.

🔗Посилання на банку

💳Номер картки банки

5375 4112 1015 1473

У рамках збору проходить ще і благодійний аукціон: той, хто кине найбільший донат, має можливість отримати картину української художниці Олени Тищенко.

Допомагаємо ЗСУ разом бороти ворога!

***