«Рятуємо життя»: як загін швидкого реагування Українського Червоного Хреста евакуює населення з прифронтової Донеччини

З початку повномасштабного вторгнення загони швидкого реагування Українського Червоного Хреста (УЧХ) проводять евакуації на прифронтовій Донеччині, доставляють гуманітарну допомогу, транспортують поранених до стабілізаційних пунктів та медичних закладів. За цей час вони евакуювали вже понад 326 тисяч людей із Донецької та Луганської областей.

Східний Варіант поспілкувався командиром загону швидкого реагування УЧХ у Донецькій області Костянтином Біньковським, щоб дізнатися більше про їхню небезпечну роботу.

Почали свою історію з Революції Гідності

Перші загони швидкого реагування Українського Червоного Хреста почали працювати на Донеччині та Луганщині у 2014 році — після того, як 1 грудня 2013 року волонтери вперше вийшли допомагати постраждалим під час подій Революції Гідності в Києві. Тоді понад 50 волонтерів надавали допомогу всім учасникам протистоянь відповідно до гуманітарних принципів і норм міжнародного права. Після цих подій рух волонтерів розширився майже на всі області України.

«Тоді виникла потреба в командах, які могли б оперативно реагувати на надзвичайні ситуації — надавати першу допомогу, евакуйовувати людей, доставляти гуманітарну допомогу та підтримувати постраждалих. Відтоді загони швидкого реагування стали одним із ключових напрямів діяльності організації. Сьогодні вони працюють по всій країні, цілодобово готові виїхати туди, де потрібна допомога і складаються із 24 загонів у всіх областях, окрім Луганської, та Києві», — розповідає Костянтин Біньковський.

Головне завдання загонів, каже Костянтин, рятувати життя та допомагати людям у кризових ситуаціях. Волонтери виїжджають на місця обстрілів, аварій, пожеж, повеней, ДТП, допомагають з евакуацією населення, надають першу домедичну допомогу, беруть участь у пошукових операціях. До складу загонів входять підготовлені волонтери. Це їхня не основна спеціальність, адже багато хто з них у звичайному житті медики, психологи, фотографи, студенти. Але всі проходять навчання з першої допомоги, пошуку та рятування людей.

Нині на Донеччині працює один обласний загін швидкого реагування УЧХ. Волонтери постійно чергують, виїжджають на реагування разом із рятувальниками, поліцією, представниками військових адміністрацій, евакуйовують цивільне населення до безпечніших регіонів, допомагають транспортувати маломобільних людей.

Також у регіоні діє місія «Схід» — зведений підрозділ волонтерів загону швидкого реагування, які проводять евакуації, доставляють гуманітарну допомогу, транспортують поранених між стабілізаційними пунктами та медичними закладами. Усі ці операції здійснюються в тісній координації з органами влади, ДСНС. Кожен виїзд — це робота в умовах підвищеної небезпеки.

«Найбільші виклики — це постійна небезпека обстрілів, руйнування інфраструктури та обмежений доступ до деяких населених пунктів. Іноді волонтери потрапляють під обстріли артилерії чи FPV-дронів під час виконання своєї роботи. Часто складно дістатися до людей через зруйновані дороги, мінну небезпеку або відсутність зв’язку. Не менш серйозним викликом є емоційне навантаження, адже волонтери щодня стикаються з людським горем і втратою, але попри все залишаються поруч, щоб допомогти», — розповідає Костянтин.

«Життя людей і команд завжди є пріоритетом»

Волонтери працюють у прифронтових громадах Донеччини, куди можна дістатися з урахуванням безпекової ситуації — зокрема в Краматорському, Покровському, Мирноградському районах. Кожен виїзд погоджується з військовими адміністраціями та координується з ДСНС і поліцією. Під час евакуацій волонтери завжди працюють у засобах індивідуального захисту — у бронежилетах, касках, з аптечками, раціями та необхідним спорядженням. Усі авто обладнані аптечками для надання допомоги при різних пораненнях і травмах.

Заявки приймають місцеві військові адміністрації, органи місцевого самоврядування або представники Українського Червоного Хреста в регіонах. Після цього формують погоджений маршрут і визначають час виїзду. Волонтери виїжджають лише після офіційного дозволу та перевірки безпечності напрямку — адже життя людей і команд завжди є пріоритетом.

«Під час евакуацій ми часто допомагаємо людям виїхати разом зі своїми домашніми улюбленцями — котами, собаками та навіть невеликими господарськими тваринами. Ми розуміємо, що для багатьох це — частина родини, тому завжди намагаємося знайти рішення, щоб усі могли вирушити в безпечне місце разом. Кількість людей і тварин під час кожного виїзду залежить від кількості заявок і технічних можливостей транспорту. Зазвичай, за потреби формується кілька екіпажів, аби ніхто не залишився поза увагою. У нас були випадки на Сумщині, коли жінки до останнього не евакуйовувались із прикордонних населених пунктів через господарство. І лише після того, як наші волонтери допомогли вивезти кількох кіз і собаку, тоді жінки погодилися виїхати із небезпеки. Під час реагування на підрив греблі Каховської ГЕС, коли люди евакуйовувались із підтопленого Херсона, то вони виїжджали не лише з котами чи собаками, але і з пташками чи черепахами», — ділиться Костянтин.

Людей доправляють до транзитних евакуаційних пунктів. Таких наразі таких пунктів три, два з них функціонують на Дніпропетровщині й ще один на Харківщині. Це пункти, організовані місцевою владою, у яких різні організації, зокрема й Український Червоний Хрест підтримує евакуйованих. Зазвичай, там людин розміщуються орієнтовно на три дні. Там їм надають першу допомогу, психологічну підтримку, місця для ночівлі. Також там вони отримують необхідну гуманітарну допомогу та іншу необхідну підтримку відповідно до потреб.

Далі, людей транспортують на евакуаційні потяги, куди в співпраці з місцевими адміністраціями розселяють у безпечні регіони — у шелтери, гуртожитки, місця компактного проживання. Дехто їде до рідних в інших містах або за кордон.

З початку повномасштабного вторгнення загони швидкого реагування Українського Червоного Хреста евакуювали понад 326 тисяч людей із прифронтових і постраждалих від бойових дій територій, зокрема з Донецької та Луганської областей. Сюди належить і супровід зелених коридорів, які були на початку повномасштабного вторгнення, і подальші евакуації людей літнього віку, сім’ї з дітьми, особи з інвалідністю, а також поранені, які потребували термінового транспортування до лікарень.

***

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.