«Наше взуття воює»: як словʼянський виробник взуття «Danshoes Collection» релокувався до Дніпра
Олександр та Маріанна Даниленки разом уже 35 років. У 2008 році вони відкрили бізнес із виробництва та гуртового продажу взуття для торгівельних мереж. Відкрили фабрику в Словʼянську, яка успішно працювала до лютого 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення виробництво евакували до Дніпра, де воно працює і зараз.
Східний Варіант поспілкувався з підприємцями, щоби дізнатися їхню історію та виклики роботи під час повномасштабної війни.
«Все починається з ідеї»
Олександр та Маріанна познайомилися в Словʼянському державному педагогічному університеті. Вона — на курс старша, приїхала навчатися на педагога із Запоріжжя. Він — тільки вступив на 1 курс на технічні дисципліни. Якось Олександр завітав до друга в гуртожиток, де й побачив Маріанну. Це була взаємна симпатія з першого погляду.
Після одруження Маріанна переїхала до чоловіка в Словʼянськ. Працювала викладачкою в школі та дитячому садку, а потім пішла в декрет. Олександр одразу ж після закінчення вишу пішов у бізнес. Деякий час займався вантажними перевезеннями керамічної продукції. А у 2008 році родина вирішила зробити крок уперед до нової галузі — пошиття та продажу взуття.
Новому ремеслу Олександр та Маріанна навчалися в родичів, які вже мали у цьому досвід. У них придбали перше обладнання і за достатньо швидкий час запустилися в Словʼянську.
«Вже потім ми їздили в Польщу, Туреччину, Італію, де набиралися досвіду, закуповували обладнання. Спочатку в Словʼянську ми орендували приміщення в дитячому садочку, потім викупили приміщення у промзоні, добудовували його, ремонтували. І на момент 2014 року вже мали свою фабрику в Словʼянську, в якій працювало до 30 працівників. Це було власне приміщення з комфортними умовами для працівників та нас», — ділиться Маріанна.
Для виробництва взуття треба багато якісного обладнання, каже підприємиця. Станки, преси, швейні та затяжні машинки — Олександр та Маріанна все збирали роками, щоб мати безперебійний процес роботи.
Маріанна розказала, як проходить процес пошиття взуття. Починається все з ідеї. Щопівроку «Danshoes Collection» випускає нову колекцію. Влітку презентують моделі для осені-зими, а взимку — для весни-літа.
Ідею майбутнього взуття передають модельєру-конструктору, який розробляє його вигляд у маломірній копії. Після всіх узгоджень, проєкт переносять на шкіру.
«Загалом взуття складається з 50 різних матеріалів. Шкіра та підошва — це основні, які ми зазвичай бачимо й уявляємо, коли говоримо про взуття. Але всередині нього знаходиться ще цілий промисловий світ матеріалів, які допомагають зробити взуття таким, яким воно є. Ми виготовляємо дубляжі, підноски, задники, утримувачі, шнурівку тощо. Потім усе це складається, як аплікація, і передається швачці. Вона все зшиває і виходить взуттєва заготівка», — розповідає Маріанна.
Взуттєву заготівку затягують та передають на клейове виробництво, після цього виходить уже готова пара.
«Нам сказали, що ми вже є в «списках» так званої «днр»»
В асортименті «Danshoes Collection» для чоловіків та жінок представлені мокасини, чоботи, туфлі, кросівки, лофери. Є колекції для теплої та холодної пори року.
«Danshoes Collection» працює з гуртовими продажами. Зараз взуття бренду можна побачити в торгівельних магазинах України. Наприклад, «Територія низьких цін», «Лідер взуття», а ще у військторгах «Бавовна», «Піксель» та інших. До початку повномасштабного вторгнення в Словʼянську було ще 3 магазини від виробника, де була продукція тільки «Danshoes». Зараз працює тільки один.
«У нас дуже гарна продукція, ми нею пишаємося, бо в нашому взутті ходять і наші клієнти. Багато приходять до нас у нашому взутті. Зимове взуття ми робимо водонепроникним, гідрофобним, міцним, а літнє — з більш дихаючих тканин. У нас більше представлене чоловіче взуття, але для жінок у нас також є моделі. До карантину ми випускали ще й підліткову лінійку», — розповідає Маріанна.
У 2014 році, коли Слов’янськ захопили проросійські бойовики, «Danshoes» продовжувало працювати. Замовлення «горіли», як і домовленості з постачальниками, працівникам необхідно було платити зарплату.
«Ми із чоловіком самі вивозили партії, щоб розрахуватися з постачальником та привезти зарплату працівникам. Одного разу нам сказали, що ми вже є в «списках» так званої «днр». Після цього ми вже не поверталися. Наша позиція була відома із самого початку в місті. Нас так і називали в Словʼянську: «жовто-блакитні». У нас була надія, що все закінчиться швидко і все буде добре. Так воно й сталося. 5 липня 2014 року Слов’янськ звільнили, а 6 липня ми вже були в місті та запускали виробництво на генераторах. Бо зі світлом були перебої», — пригадує Маріанна.
Відновлення бізнесу у 2014 році Олександр та Маріанна називають «другим днем народженням». Було відчуття, що все скінчилося назавжди й війна більше не зачепить Словʼянськ. Після 2014 року «Danshoes» втратив частину клієнтів із тимчасово окупованих територій Донеччини, Луганщини та Криму. Натомість підприємці почали більше працювати із центральними та західними регіонами.
«Ми дуже швидко відновилися у 2014 році. Нам відкрили кредитні лінії й ми мали можливість брати в кредит сировину, закуповувати обладнання, щоби прискоритися і вдосконалитися технологічно. Чоловік добудував фабрику. І ми багато й дуже ефективно працювали. У нас навіть були клієнти з-за кордону. Бо наше взуття ставало ще якіснішим, ще більш трендовим. Тоді ми запустили жіночу та підліткову лінійку. Це складні напрямки, вони потребують окремого удосконалення, знань та обладнання. Але ми постійно розвивалися, навчалися, спілкувалися. До нас приїжджали турки, італійці, давали нам досвід, продавали обладнання. Це був чудовий досвід», — ділиться підприємиця.
Початок повномасштабного вторгнення та евакуація до Дніпра
На момент початку повномасштабного вторгнення «Danshoes» мало купу замовлень. Звісно, що все довелося призупинити. Олександр відправив Маріанну до Німеччини, де проживав на той час один із їхніх синів. Сам же чоловік за декілька днів перелаштував роботу бізнесу з пошиття взуття на пошиття розгрузок та плитоносок.
«Дівчата, які залишалися у Словʼянську, приходили й відшивали все. Ми сподівалися, що війна швидко закінчиться і ми все відновимо, як було у 2014 році. Маючи тодішній досвід, ми не боялися труднощів. Тоді головне було допомагати фронту, а все інше відновили б. Та тоді фронт наближався до Словʼянська, почало прилітати поруч із виробництвом і Олександр вирішив релокувати бізнес. З червня він поступово перевозив обладнання та потужності до Дніпра. А в листопаді я повернулася з Німеччини й ми відновили нашу роботу», — розповідає Маріанна.
На той момент уже сформувався запит на якісне військове взуття. «Danshoes» вже мало досвід роботи з тактичними чоботами, тож вирішило направити сили на пошиття міцного, зручного та витривалого взуття для військовослужбовців.
«Таке наше взуття дуже відрізняється від цивільного. Воно сильніше, міцніше, має антипрокольну устілку для додаткового захисту ноги в разі небезпеки. І ми вже маємо багато відгуків від військових, коли наше взуття буквально рятувало. Це нас дуже надихає та підтримує на подальшу роботу. Ми обираємо спеціальні водовідштовхувальні матеріали. У такому взутті передбачена швидка шнурівка та мембрани, які утримують температуру тіла у взутті. У нас спеціальні підошви. На всі матеріали ми маємо сертифікати якості. Ми випускаємо зимові та літні лінійки. Якщо зимове тепліше, то літнє — дихаюче та легше», — ділиться Маріанна Даниленко.
Тактичне взуття зарекомендувало себе. Після завершення бойових дій Олександр та Маріанна планують і далі працювати в цьому напрямку. Адже його можна використовувати не лише в армії, а й під час активного спорту.
«Ми ходили із чоловіком у гори й були у своєму взутті. Нам було дуже комфортно, ми залишилися задоволені. Ніжка не промокає, дуже комфортно ходити на великі дистанції. Тому плануємо й далі працювати в трекінговому напрямку».
Звичайно, що бізнес під час повномасштабної війни має свої виклики. Недостатньо робочої сили, загроза обстрілів у Дніпрі та зниження купівельної спроможності в українців через важку економічну ситуацію. Маріанна каже: якщо раніше їхні клієнти могли купувати по 2-3 пари взуття на сезон, то зараз лише одну з метою економії. Клієнти теж зменшили гуртові закупівлі, адже розуміють загрозу обстрілів, які можуть зруйнувати усю продукцію. До цього додається проблема евакуації в інше місце, потреба орендувати житло та приміщення для роботи.
«У Словʼянську в нас усе було. Зараз же ми живемо «в оренді». І це дуже важко. Але це наш сімейний бізнес, який ми розвиваємо вже багато років. Ми забагато вклали в це, щоб ось так усе кинути. Ми не хочемо виїжджати за кордон і переносити туди бізнес. Ми працюємо тут, сплачуємо податки, робимо корисну справу. Чоловіки носять наше взуття по 5 років», — розповідає Маріанна.
Водночас родина Даниленків щиро сумує за Словʼянськом. Час від часу подружжя відвідує рідне місто, але розуміє, що кожна поїздка може стати останньою.
«Ми налаштували своє життя та виробництво в Дніпрі. Та ми маємо досвід роботи на 2 міста. Якщо війна завершиться і все буде добре, ми із задоволенням розглянемо можливість працювати водночас у Дніпрі та в Словʼянську», — каже Маріанна.
Офіційний сайт «Danshoes»: danshoes.com.ua
Сторінки в соціальних мережах:
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
