Виплати для переселенців: які є проблеми та як їх вирішувати

Грошові виплати – одна з найважливіших тем для тих, хто вимушено покинув свою домівку. І зараз мова не про те, чи вистачає 2 тисячі гривень дорослій людині для оплати житла, а хоча б про стабільність надходжень. Східний Варіант дізнався історії вимушених переселенців та запитав в експертів, що робити, якщо виплати призупинились або затримались  

“Рубіжне було рідним”

До повномасштабного вторгнення Світлана разом з чоловіком та двома дітьми проживала у селі Кудряшівка, яке за 5 км від Рубіжного. У місті родина мала спільний бізнес – розважальний центр для дітей “Світанок”, який був одним з найбільших у районі. Світлана зізнається, Рубіжне подобалось своїм невеликим розміром та комфортом для життя.

“У місті проживало 60 тисяч людей. Здається, що це багато, але усі одне одного знали. Місто було рідним, цим воно і подобалось. Чогось надзвичайного або старовинного у ньому не було. Але воно рідне, ми з народження поряд з ним, у школу туди ходили, до університету, бізнес свій розпочали, діти наші там зростали. Воно просто було рідним”, – розповідає Світлана.

На момент вторгнення сім’я перебувала у Кудряшівці. Світлана пригадує, що 25 лютого вже не було доступу до Рубіжного:

“2 березня ми вже були окуповані, у нас (у селі – ред.) були російські війська.  Не було звʼязку, не було зрозуміло, як виїхати. Усі знали нашу політичну позицію. І ще на початку вторгнення мені приходили погрози у соціальних мережах, бо ми вже тоді говорили, що “Росію тут ніхто не чекає”. Ми розуміли, що треба виїжджати”.

Родина взяла з собою лише дві валізи та мультиварку. Через Лиман вдалось виїхати до Павлограда, а потім – до Львівської області. Згодом перебралися до Чернівців – тут чоловіку Світлани запропонували роботу у благодійному фонді. Згодом в іншому благодійному фонді фахівчинею із соціальних питань почала працювати Світлана. 

Жінка пригадує, що перші соціальні виплати вдалось оформити у Львівській області. Але після декількох переїздів почалися проблеми.  

“Після Львова ми деякий час були у Дніпрі. Я не знала, що треба перереєстровуватися, якщо переїжджаєш.  Коли приїхали у Дніпро, я не перереєструвалася. І усе літо ми не отримували виплат. Стати на облік вирішили вже після переїзду до Чернівецької області”, – розповідає Світлана Зінченко.

У Чернівцях вдалося швидко перереєструватися у Центрі надання соціальних послуг. І вже впродовж тижня родині повернулись виплати. Додатково родина оформила фінансову допомогу від міжнародних організацій. Зараз допомога для переселенців надходить стабільно, каже Світлана. Іноді у різні дати, але кожного місяця. На питання “Що хотілося б вдосконалити?” Світлана відповідає “Суму виплат”: 

“Житло у Чернівцях мінімум 12 тисяч. У нас родина з чотирьох осіб, ми отримуємо 10 тисяч. Тому навіть з цією допомогою компенсувати повністю вартість житла не виходить. А якщо це одинока літня людина, у якої маленька пенсія, я взагалі не розумію, як вона може прожити”, – каже Світлана Зінченко.

Поки що Світлана з чоловіком та дітьми планують залишатися у Чернівцях. Будинок родини поки що цілий, але у приміщення бізнесу був приліт, як результат – усе знищено. 

“Звичайно, ми б хотіли повернутися. Але невідомо, чи залишиться наша домівка після контрнаступу. І ми бачимо Херсон, який звільнили, але його обстрілюють. У Рубіжному багато чого знищено, тривалий час займе розмінування, а у нас маленькі діти. Повернутись ми дуже хочемо, дуже сумуємо, але будемо дивитися…” –  каже Світлана. 

“У Лимані пройшло моє життя”

До повномасштабного вторгнення Анна разом з чоловіком та двома дітьми проживала у Лимані, що на Донеччині. Подружжя працювало на Донецькій залізниці, діти вже ходили до школи. Анна каже, що місто було маленьким та тихим, не було шуму чи гаму, цим воно подобалось родині: 

“Був гарний спортивний палац. Ми з дітьми ходили до басейну, вони тут навчились плавати. У нас своя квартира. Навпроти неї – чудове озеро. Коли діти були маленькі, ходила туди з колясками гуляти, а коли виросли – купались там. Місто ми любили й любимо. Це ж Батьківщина наша. Тут пройшло моє життя”.

Коли фронт бойових дій вже підходив до Лимана, родина вирішила виїхати до Хмельницької області, де проживали родичі Анни. Евакуюватися вдалось самостійно – власним автомобілем.  

Анна каже, що у квартирі вибиті вікна та двері, але її цілком можна відремонтувати для подальшого проживання. Тому жінка нещодавно подала заяву на відшкодування за відновлення житла. Цінні речі з квартири були вкрадені, але ким саме – невідомо. 

“Телевізор, планшети, ноутбук… Ми так тікали, що майже нічого не забрали. Не думали, що так буде, і що на такий довгий час поїдемо. Навіть гроші у невеличкому гаманці моєї доньки – усе забрали до копійки. Ми були там після визволення міста, намагались забрати якісь речі. У квартиру заходиш – просто трусить. Ми її закрили. Надіємось, що вернемось. Дуже цього хочеться”, – розповідає Анна.

Соціальні виплати на родину Анна оформила у Хмельницькій області. Каже, що ніяких проблем ніколи не було, окрім травня цього року. 

“Виплати завжди були на початку місяця. Але зараз їх і досі немає (розмова була 18 травня – ред.). Батькам моїм дали, а нам – ще ні. Я дізнавалась, сказали, що затримки у траншах. Але у списках ми є, тому усе повинно прийти. Оформляли ще допомогу від ООН, вона прийшла у наступному місяці після заявки”, – розповідає Анна.

Додатково оформили фінансову допомогу за прихисток на господарку, у якої проживає родина. За словами Анни, ці виплати надходять не стабільно і кожен раз по різному:

“Можуть не давати три місяці, а потім дати за два. Потім знову декілька місяців немає. Зараз змінили правила, і щоб подати заяву на цей прихисток, то треба власниці їхати до Хмельницького. А господарка старенька... То прийдеться брати з собою бабусю. Тому на ці виплати поки що розраховувати не можна”.   

В іншому родина не скаржиться. Анна з чоловіком влаштувались на залізницю у Хмельницькому, до якого кожен день доводиться добиратися самотужки. Заробітна плата – мінімальна, тому допомога ВПО є суттєвою підтримкою для родини. 

“Звичайно, якби платили побільше, було б, звісно, краще.  І затримок не хотілося б, бо розраховуєш на ці гроші. Але ми вдячні за те, що є”, – каже Анна. 

“Краматорськ стрімко розвивався, звідти не хотілося виїжджати”

До повномасштабної війни Тетяна проживала у Краматорську, працювала у “Сімейній пекарні”. Їхню точку закрили 11 березня, тоді родина вирішила переїхати до бабусі у Святогірськ, думаючи, що там буде безпечніше.  

“Але було дуже близько до Ізюма, було дуже чутно, як його бомблять, як літають російські літаки. Потім почали підриватись мости біля нас і ми зрозуміли, що треба тікати. Ми повернулись до Краматорська, зібрали речі за один день та виїхали. Це було у березні”, – пригадує Тетяна.

Дівчина не думала, що їй доведеться виїжджати з міста. Тетяна дуже любила й любить Краматорськ, спостерігала, як за останні роки тут підвищується комфортність проживання: 

“Намагались зробити так, щоб усім було комфортно. Зʼявлялись нові можливості роботи, розвитку. Якщо раніше хотілось поїхати до Києва чи ще кудись, то останні роки виїжджати з міста не було ніякої необхідності. І робота, і розвиток, і дозвілля, було де зустрітись з друзями – усе було”.

Тетяна виїхала до міста Яремче Івано-Франківської області. Тут проживає і досі. Евакуюватися вдалось власним транспортом. Згодом вдалося влаштуватися на постійну роботу, але виплати для ВПО були й залишаються важливою фінансовою підтримкою для дівчини.  

Спочатку Тетяна відстоювала довгі черги, щоб отримати талон для подачі документів. Потім чекала, поки дійде її черга за талоном. Але приблизно у той час стало можливим подати заявку на довідку переселенки у додатку “Дія”, чим Тетяна і скористалася.

“І буквально 2-3 дні, і у мене з’явилася довідка переселенки. Мабуть, через місяць або раніше вже прийшли перші гроші”, – каже дівчина.   

Тетяна каже, що кожного місяця виплати надходять стабільно, але може змінюватися дата їх зарахування. Тому дівчині хотілося, щоб було чітке розуміння, коли ти зможеш розраховувати на ці гроші:

“Бо є моменти, коли ти знаєш, що ось-ось вони повинні прийти, а їх немає. З цим трошки складно. Але я дуже вдячна, що вони взагалі є. Це невелика сума, але вона дуже допомагає. І те, що вони приходять, це взагалі дуже добре”.

Після завершення бойових дій Тетяна планує повернутися до рідного Краматорська. Каже, що умовою для повернення повинно бути відчуття спокою, коли лягаєш спати: “Щоб я мала хоч якісь гарантії, що ранок буде. Що я проснусь, і що буде новий день”. 

Поки дівчина залишається на Івано-Франківщині. Але у думках все частіше з’являється рідне місто. 

Що робити, якщо виплати затримують або припинилися взагалі?

Останнім часом вимушені переселенці в Україні могли стикнутися з проблемою виплати коштів через перереєстрацію у мобільному додатку “Дія”. У Міністерстві соціальної політики Східному Варіанту менеджер Леся повідомила, що ВПО, які змінюватимуть місце проживання через застосунок починаючи з 9 квітня 2023 року, отримуватимуть виплату своєчасно. Якщо є зміни у складі сім’ї, банківських реквізитах, встановленій групі інвалідності, то потрібно звернутись до Управління соціального захисту населення з відповідними документами. 

Якщо вам все одно перестали поступати виплати – треба звернутися до Управління соціального захисту населення або Центру надання адміністративних послуг.

Також Мінсоцполітики повідомило, що затримка виплат відбувається у зв’язку із нестачею коштів на відповідний період:

“Мінсоцполітики своєю чергою постійно вживає заходів щодо наближення відповідних видатків на потрібний період, співпрацюючи з Мінфіном. Слід зазначити, що всі належні виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам будуть виплачені найближчим часом”.

Як переселенцям подати заяву на отримання соціальних виплат

Адвокат ГО “Платформа прав людини” Євген Воробйов каже, що для отримання допомоги ВПО особа повинна мати довідку, яка підтверджує цей статус. Довідка і є підставою для призначення допомоги. 

“Довідку можна отримати через портал Дія або особисто через Управління соціального захисту населення чи ЦНАП. Або через уповноважену особу органу сільської, селищної чи міської ради. Отримати державну допомогу можуть переселенці з окупованих територій, з територій, на яких можливі чи ведуться бойові дії, а також українці, чиї оселі зруйновані або непридатні для життя через війну”, – каже Євген Воробйов. 

Для подачі заяви через Дію потрібно вказати наступні дані: 

📌 прізвище, власне імʼя, по батькові;

📌 реєстраційний номер облікової картки платника податків;

📌 дата народження;

📌 відомості про зареєстроване місце проживання;

📌 адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону;

📌 номер поточного рахунка зі спеціальним режимом використання для зарахування допомоги;

📌  наявність статусу особи з інвалідністю (якщо є);

📌  відомості про неповнолітніх дітей.

Якщо усе заповнено вірно, через кілька робочих днів у Дії з’явиться довідка переселенця. За деякий час почнуть надходити виплати.

***