"Іноді є лише секунда на рішення": як волонтер з Сіверськодонецька евакуює маломобільних людей з прифронтової Донеччини

Благодійний фонд «Схід SOS» працює з 2014 року та допомагає тим, хто постраждав від військової агресії росії. З початку повномасштабного вторгнення його представники евакуюють маломобільне населення з гарячих точок, забезпечуючи повний цикл порятунку: від виїзду з небезпечних територій до пошуку прихистку та відновлення втрачених документів.

Станом на зараз евакуаційники фонду вивезли понад 88 тисяч осіб, з них 12 тисяч — маломобільні. Докладніше про те, як відбувається евакуація, у матеріалі.

«Еталон», який отримав друге життя та рятував життя інших

У свою першу евакуацію Роман Бугайов їздив до рідного міста — Сіверськодонецька. Це був березень 2022 року. Російська армія поступово підходила до міста, руйнуючи усе на своєму шляху. «Схід SOS» тоді вже займався евакуацією населення з прифронтових територій. І коли виникла потреба їхати до Сіверськодонецька, Роман викликався сам.

Постало питання транспорту. По знайомих та інших фондах Роман шукав автівку, якою міг би з’їздити на евакуацію. Допоки його колеги не вказали на старенький автобус «Еталон» та сказали: «Він зламаний. Але якщо вийде відремонтувати — він твій».

Дві доби Роман перебирав двигун та заміняв усі деталі, щоб «Еталон» міг завестися та без проблем проїхати близько тисячі км в обидві сторони.  У ту поїздку він вивіз 24 людини, 3 з яких — маломобільні. Відремонтований автобус міцно витримав дорогу.

На той момент Сіверськодонецьк вже активно обстрілювався російською армією. Ворожі ДРГ заходили з різних сторін, на околицях йшли перші бої за місто. Автобусне сполучення вже не працювало. Перевізники та таксисти брали за виїзд 2,5 тисячі гривень з людини. Здебільшого мешканці сиділи у підвалах чи укриттях, не знаючи, що їм робити та як виїжджати.  Роман розумів, що поїздка мусить бути швидкою. Будь-яка помилка могла коштувати людських життів.   

«Спочатку я забрав людей, котрі були в змозі ходити. Потім заїхали до лікарні, щоб забрати маломобільних. Відлік йшов на хвилини. Чоловіки допомогли швиденько помістити їх до автобуса, щоб ми одразу ж поїхали. Обстрілювали тоді постійно, було зрозуміло, що один приліт в автобус міг поховати усіх», — пригадує Роман.

Він думав вивезти усіх хоча б до першого більш безпечного міста , та у висновку довіз людей до Дніпра, де їх прийняли вже інші волонтери. Так пройшла його перша евакуація.

«Було лячно. Лячно, що не зможу доїхати, що не зможу повернутися, або десь залишуся. Цей переляк зник, коли я зрозумів, що їду додому. І чим ближче я був до Сіверськодонецька, тим менше ставав страх», — каже евакуаційник.

Деякий час Роман ще їздив на відремонтованому «Еталоні». Отримавши друге життя, автобус рятував життя інших. Пізніше він повернувся до попередніх власників, де й далі працював на евакуаціях. 

Роману Бугайову — 33 роки. До команди «Схід SOS» він долучився у 2015 році й займався молодіжними проєктами, паралельно працював інженером з автоматизації технологічних процесів сіверськодонецького підприємства «Імпульс». З 2022 року він став членом евакуаційної команди фонду та спеціалістом з безпеки.

За майже 3 роки роботи Роман попрацював у Херсонській, Сумській, Луганській, Запорізькій та Донецькій областях. Здебільшого він допомагає виїжджати маломобільним українцям. Його мама має інвалідність, тож він, як ніхто, розуміє, наскільки такі люди потребують допомоги.

В Україні механізм допомоги маломобільним людям та людям з інвалідністю працює слабко. Роман каже: «Такі люди майже невидимі для держави». А якщо немає рідних чи близьких, то  людина майже приречена на самотність.

Тому маломобільні люди та люди з інвалідністю — у пріоритеті евакуаційників «Схід SOS». Окрім вивозу, фахівці фонду намагаються знайти для них місця розміщення, надають соціальний та медичний супровід, допомагають відновити документи чи отримати виплати від держави.

Розміщення — чи не найбільший виклик в евакуації маломобільних.  На четвертий рік повномасштабної війни дуже важко знайти заклади, де окрім  місця надавали б ще й догляд. У лікарнях приймати таких людей відмовляються.

«У нашого фонду є напрямок моніторингу, представники якого їздять по закладах, де можуть приймати маломобільних людей, та дивляться, у чому їхні потреби, які є проблеми тощо. Завдяки проєктам «Схід SOS» є можливість годувати таких людей, оплачувати соціальних працівників, які доглядатимуть їх. Також у фонду є юридичний напрямок, що дозволяє проводити адвокаційні кампанії, розробити рекомендації для законопроєктів, щоб змінити законодавчу базу для переселенців, щоб для них було більше підтримки, зокрема для маломобільних людей», — ділиться Роман Бугайов.

У безплатних державних закладах умови для розміщення маломобільних здебільшого жахливі, каже пан Роман. За можливості представники фонду знаходять приватні установи, куди людей приймають з утриманням 80% пенсії на догляд. Такий варіант більш-менш допомагає розмістити тих, кому це потрібно.  

Станом на зараз евакуаційники фонду вивезли понад 88 тисяч осіб, з них 12 тисяч — маломобільні.

Дорога протяжністю 1000 км в день

Евакуація починається з запиту. Українці та українки звертаються на гарячу лінію фонду «Схід SOS» та залишають заявку, в якій чітко зазначають населений пункт евакуації, кількість людей, їхні особливі потреби. Зазвичай оператори просять максимально точно описати місце посадки.

Річ у тім, що на прифронтових територіях мобільний звʼязок і тим паче інтернет майже не працюють. Можливості зайти у Google-мапи та прокласти шлях до потрібної точки немає. Тому евакуаційники потребують конкретної інформації, як знайти потрібну їм людину.

«Якщо є можливість звʼязатися з місцевими, то звʼязуємося й уточнюємо якісь моменти. Нема можливості — шукаємо контакти військових, поліцейських, які там працюють і можуть надати інформацію. Так і формуємо повну картинку майбутнього маршруту. Для звʼязку між собою нерідко використовуємо рації. Якщо є мобільний звʼязок — то телефонуємо», — розповідає Роман Бугайов.

Друга евакуаційна ланка приймає евакуйованих, реєструє та вирішує, яка подальша допомога їм потрібна. Якщо треба розселення, цим займається вже третя ланка — представники фонду розвозять людей у місця тимчасового чи постійного проживання.

Зараз одним з найгарячіших напрямків залишається Покровський. Евакуаційники «Схід SOS» вже не мають змоги заїжджати до міста, яке чи не постійно перебуває у полі зору російських дронів. Та коли дуже треба, евакуаційники можуть заїхати на власний страх та ризик.

«Нещодавно я був на чергуванні на Донеччині. І це було моє особисте рішення, не фонду: я просто заїхав до Покровська на конкретну точку, звідки раніше проводилася евакуація, забрав двох людей і вивіз. Звичайно, на власній автівці», — розповідає Роман.

На сьогодні вивозити людей можливо з навколишніх селищ та сіл Покровська — Родинське, Гришине, Шевченко. Іноді до самого міста заїжджають з допомогою спеціального поліцейського загону «Білі Янголи», які мають броньований автомобіль. У «Схід SOS» броньованого автомобіля немає, що є певною проблемою, каже Роман. У реаліях сучасної війни евакуаційники вимушені слідкувати за технологіями, а деякі — брати й собі. Наприклад, зараз евакуаційники «Схід SOS» опановують систему радіоелектронної боротьби (РЕБ), адже загроза ворожих дронів є однією з найбільших на прифронтових територіях.

Вивозити людей під обстрілами для Романа вже звичне явище. У такій ситуації треба бути і психологом, і стратегом. Коли поруч лягають снаряди, важливо якомога швидше прийняти правильне рішення — відлік йде на секунди.

«Іноді є одна секунда, щоб прийняти рішення. Частіше за все ми вирішуємо на місці, залежно від ситуації. Неможливо передбачити, як піде поїздка. Якщо обстріл починається на відкритій території між полями, то їхати туди — самогубство. Є сенс зачекати. А якщо маломобільні люди, яких до цього пів години переносили, вже в автобусі, і поруч починається обстріл, то є сенс швидко поїхати далі», — ділиться Роман Бугайов.

Під час евакуацій Роман зі своїм напарником Едуардом проїжджають майже тисячу кілометрів на день. Виїжджаючи зранку, додому повертаються пізно ввечері, а іноді — й вночі.  Коли вдається взяти вихідних, то доводиться ремонтувати автівку для подальших виїздів.

«Найважче у такій роботі — зробити все правильно і бути більш-менш емпатичним до того, що навколо нас. Бо за роки роботи відчуття емпатії притупилося. Але завжди є розуміння, розуміння тої ситуації, яка відбувається. Іноді нашу роботу називають важкою. Але я кажу, що дійсно важко хлопцям та дівчатам, які на нулі. Там, де пекло. От там важка робота, а у нас — просто специфічна», — усміхається Роман.

 Важко дивитися й на міста, які зникають. Роман пригадує: нещодавно Покровськ був жвавим містом з галасом людей та відчуттям життя. Сьогодні Покровськ, хоч не окупований, але вже зруйнований та позбавлений звичного ритму. 

“Там, де приходять росіяни, не залишається нічого живого”, — каже Роман. 

Там, де вже немає звичного життя, є люди, які чекають на допомогу. Тож Роман з напарником Едуардом щоразу знову і знову виїжджають у свій рейс, не знаючи, що їй очікує. 

Записатися на евакуацію благодійного фонду «Схід SOS» можна з понеділка по суботу (8:00 — 18:00) за номером телефону: 0800 332 614.

***