Чому родинам загиблих захисників Сіверськодонецька відмовляють у виплаті одноразової грошової допомоги
Волонтерка та громадська діячка Ольга Ширшикова — двічі переселенка. У 2014 році вона перемістилася з Луганська до Сіверськодонецька, а після початку повномасштабного вторгнення росії — до Івано-Франківська. У 2022 році на полі бою загинув її брат Андрій Жидков, а у 2024 — загинув чоловік Андрій Ширшиков. Натомість цього року Ользі та її мамі Ніні відмовили в отриманні одноразової грошової допомоги для родин загиблих захисників від Сіверськодонецької громади. Східний Варіант розбирався, чому так сталося.
«Мова не про гроші, а про ставлення до родини, яка втратила брата й чоловіка»
Родина Ольги Ширшикової — двічі переселенці. У 2014 році вони покинули рідний дім у Луганську та переїхали до Сіверськодонецька, а у 2022 знов мусили тікати від війни. На цей раз до Івано-Франківська. Важко уявити випробування, через які довелося пройти родині Ольги. У листопаді 2022 року на фронті поліг її брат Андрій Жидков. У 2024 році горе прийшло вдруге — на війні загинув чоловік Андрій Ширшиков.
Обидва Андрія — добровольці з початку повномасштабного вторгнення. Андрій Ширшиков працював у Сіверськодонецькій міській військовій адміністрації, має статус Почесного громадянина Сіверськодонецька. Андрій Жидков — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Посмертно. Ольга Ширшикова з початку повномасштабної війни допомагає війську — оголошує збори, закупає автомобілі та необхідну техніку на фронт для захисників. А ще працює в благодійному фонді та займається облаштуванням місць для маломобільних переселенців та тих, хто має інвалідність.
Минулого року Ольга та її мама Ніна без проблем отримали від Сіверськодонецької громади одноразову щорічну грошову допомогу, як родичі загиблих захисників. Ольга отримала за чоловіка, а Ніна — за сина. Цього року їм відмовили у виплаті.
Ольга написала про це пост у Фейсбуці, в якому йшлося:
«У річницю загибелі мого брата — Андрія Жидкова, кавалера ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), ми з мамою, Ніною Жидковою, очікували якоїсь шани й підтримки від керівництва нашого міста та області. Натомість отримали лист від Сіверськодонецької міської військово-цивільної адміністрації, в якому повідомляється, що я — вдова Почесного громадянина міста Сіверськодонецька Андрія Ширшикова, а також моя мама — втратили право на отримання одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) Захисників України на 2025 рік».
Причиною Ользі назвали те, що з квітня 2022 року вона зареєстрована, як ВПО, в Івано-франківській громаді. Це обурило жінку:
«Пані Бойко (начальниця Сіверськодонецької МВА Євгенія Бойко — авт.) вважає, що ми, мовляв, більше не є членами громади. Цікаво, чи розуміє пані Бойко, що означає бути двічі ВПО, мати дві зруйновані квартири на окупованій території Сіверськодонецької громади? Що означає життя переселенця, який втратив дім, але не перестав бути частиною своєї громади? Мова не про гроші. Мова — про ставлення до родини, яка втратила брата й чоловіка, що захищали саме ті землі, якими нині керують ті, хто відвертається від нас. То, можливо, Президент України теж помилився, коли підписував нагородження мене державною відзнакою — як мешканки Сіверськодонецької громади?».
Східний Варіант поспілкувався з Ольгою та дізнався більше про ситуацію. Вона розповідає, що у 2014 році вони родиною дійсно переїхали з Луганська до Сіверськодонецька та оформили статус ВПО. Її брат Андрій мав власну квартиру у Сіверськодонецьку, де проживав із мамою, а Ольга придбала своє житло у 2019 році. Однак прописана там не була. Вона пояснює: тоді переселенцям казали, що реєструватися їм не обов’язково, адже вони мають статус ВПО й цього достатньо. Така ж ситуація з реєстрацією була в її мами.
Начальниця Сіверськодонецької МВА Євгенія Бойко повідомила Східному Варіанту, що підставою для відмови у виплаті цього року є саме відсутність реєстрації місця проживання в Сіверськодонецьку в Ольги та її мами Ніни.
«Всі наші місцеві соціальні програми дотуються з державного бюджету й передбачають дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів. У тому числі виключно відповідно до затверджених програм. Програмою, яка була затверджена, передбачається, що заявниками й отримувачами такої допомоги можуть бути мешканці нашої громади. Тобто це всі люди, які мають зареєстроване місце проживання в нашій громаді й ВПО в нашій громаді. Як було з’ясовано працівниками Управління соціального захисту населення, пані Жидкова та пані Ширшикова не є ані мешканцями, ані ВПО в нашій громаді. Відповідно будь-які виплати за їхні заяви будуть вважатися не цільовим використанням бюджетних коштів», — повідомила Євгенія Бойко.
Як пояснює начальниця Сіверськодонецької МВА, щоб отримати таку допомогу, необхідно мати прописку в громаді: або як мешканець, або як переселенець. Ольга та її мама не були прописані в Сіверськодонецьку, а коли перереєструвалися в Івано-Франківську, то стали ВПО вже не Сіверськодонецької громади, а Івано-Франківської. Відповідно, звертатися за подібними програмами підтримки слід уже в Івано-Франківській громаді.
«Пані Ольга була ВПО нашої громади до 2022 року. У цей час усі програми, які були для ВПО нашої громади, були для неї доступні. На сьогодні вона вже є мешканкою Івано-Франківської громади. Місцеві програми не дозволяють нам використовувати бюджетні кошти не на громадян нашої громади».
Постає питання, чому минулого року Ольга та її мама Ніна отримали щорічну виплату для родин загиблих захисників. За словами Євгенії Бойко, тоді Ольга в пакет документів додала довідку, видану ще до початку повномасштабного вторгнення, що вона є переселенкою Сіверськодонецької громади. Це було підставою для виплати.
Думка юристів
«Зареєструвати місце проживання на тимчасово окупованих територіях зараз неможливо, — розповідають юристи ГО «Донбас SOS», — реєстрація або зняття з реєстрації місця проживання на ТОТ не здійснюється до відновлення контролю України над цією територією».
Водночас правозахисники зазначили, що документ на право власності — це вже сталий звʼязок із громадою. Тож пані Ольга може письмово звернутися до Сіверськодонецької МВА й зазначити, що має право власності на житло в громаді, однак не може зареєструвати місце проживання.
Іншу думку розказала адвокатка та експертка Українського ветеранського фонду Вероніка Кожемякіна. За її словами, місцеві програми підтримки певних категорій осіб реалізуються за кошти місцевого бюджету (який своєю чергою поповнюється шляхом сплати податків та зборів місцевими мешканцями):
«Тож логічним у будь-якій місцевій програмі підтримки є положення про те, що така програма розповсюджується на мешканців тієї чи іншої громади. До речі, певні громади навіть встановлюють часові рамки (кількість років), які має прожити особа в цій громаді для того, щоб мати можливість отримати певну грошову допомогу. Зважаючи на зазначене, у ситуації, що склалась, на жаль, особа не може претендувати на отримання допомоги від своєї колишньої громади. Однак це питання можна вирішити шляхом звернення до громади, де вона мешкає тепер (Івано-Франківської), що також має програми підтримки ветеранів та членів сімей загиблих Захисників».
Також Вероніка Кожемякіна підтвердила, що зареєструвати місце проживання на тимчасово окупованій території зараз дійсно неможливо.
Виходить, що переселенці «першої хвилі», які після 2014 року не мали місця реєстрації на підконтрольній території Україні, фактично належать до тієї громади, де вони зареєстровані як ВПО зараз. І звертатися за програмами допомоги слід до громади, де зараз проживає людина.
Випадок пані Ольги виділяється тим, що вона має власне житло у Сіверськодонецьку, однак не зареєстрована там. І прописатися зараз неможливо через повномасштабну війну та окупацію територій.
Східний Варіант слідкуватиме далі за розвитком подій в цій ситуації.
