Від Конотопу до Курахового: історія офіцера 68-ї артбригади

Захист Батьківщини починається не з вибухів. Оборона України починається з рішення.

Не з гучних слів. А з тихих внутрішніх відповідей на питання, які мало хто хоче собі ставити:

– Що ти зробиш, коли твій світ почне руйнуватися?

– Куди підеш, коли всі тікають?

– Ким будеш, коли більше не можна залишатися осторонь?

Після 24 лютого 2022 року для нього ці питання не були філософськими. Людина дії, а не внутрішніх «зависань».

«Я не поїхав у Київ»

Коли почався повномасштабний наступ, він не поїхав до Києва.

— Там вже розпочалися бої, суцільний рух на трасах, важко було вибиратися. Я не хотів бути для когось перешкодою, — каже спокійно, без емоцій, ніби пояснює маршрут.

26 лютого молодий чоловік прийшов до військкомату:

— Давайте, забирайте. Треба воювати.

Йому відповіли:

— Добре, приїжджайте завтра.

Він приїхав наступного дня. Потім ще через день. І ще.

То збирали якусь команду на Конотоп. То скасовували. То знову чекали. Так тривало до березня. Його «смикали» — то туди, то сюди, але нікуди не залучали.

Як «Агроном» став частиною артилерійської бригади

У якийсь момент він долучився до підрозділу черкаського ТрО. Провів там кілька днів.

— І я зрозумів: люди займаються не тим, чим мають займатися.

Він не нервувався. Не доводив. Просто знову звернувся до ТЦК та СП:

— В теробороні у мене не вийшло. Давайте шукати щось інше.

28 березня «Агроном» став частиною бойової артилерійської бригади 152-мм калібру. Вдруге повернувся до Сил оборони. Змінив статус цивільного на статус військового.

У артбригаді почав службу з оператора-топогеодезиста у взводі управління дивізіону. У серпні 2022-го став на посаду командира відділення. І відтоді — пункт управління батареєю: керування вогнем, допомога командиру взводу. Повсякдення робота, яка не виглядає ефектно у кіно, але від якої залежить успішне виконання поставлених задач.

Їхній підрозділ постійно маневрував. Займали вогневі позиції, змінювали напрямки стрільби, переміщувалися, бувало що працювали майже без відпочинку. Спекотне літо першого року повномасштабного вторгнення, або, як кажуть, – Великої війни за Незалежність України, яка почалася ще у 2014-му. Він вже не пам'ятає достеменно хронології тих подій. Війна стирає дати.

«Вважаю, що потрібно вчитися воювати по-іншому, не так, як до повномасштабки»

Минулого року отримав пропозицію взяти участь у формуванні 68-ої окремої артилерійської бригади. Змінив частини, продовжуючи перебувати зі своєю батареєю у зоні бойових дій. Щоб отримати первинне офіцерське звання треба було навчатися у військовій академії. Він пройшов його успішно, та відверто ділиться враженнями: система викладання застаріла. Книжки – старі. Досвід – новий.

— Треба вчитися на війні, а не на папері. Вважаю, що потрібно вчитися воювати по-іншому, не так, як до повномасштабки. Зміни на фронті відбуваються стрімко й кардинально, тому постійно маємо поновлювати досвід ведення бойових дій.

Зараз він — командир вогневого взводу, який виконує бойові задачі на одній з ділянок фронту.

Війна для «Агронома» почалася не у 2022-му

— В армії я з 2018 року. Починав зі строкової служби. У 2019-му, ще не дослуживши року, підписав контракт з Нацгвардією.

Частина дислокувалася у  Дніпрі, та захисник бажав перевестися ближче до дому, десь під Київ. Однак приїхали рекрутери з Маріуполя. Гаряча кров, бажання дії та самовизначення змінили його плани.

— Я подивився на підрозділ… і вирішив: їду туди.

Відбір був серйозний і тривав десять днів – теорія, фізична підготовка, вогнева. Здав і був зарахований до батальйону «Азову». Наступним етапом стало проходження курсу молодого бійця.

— Було весело, — каже він. І усміхається.

За зростом невисокий, далеко не найспортивніший, але від інших курсантів не відставав. При його комплекції без особливого напруження долав марш-кидки по 20 км із додатковими 20 кг на собі.

«Взагалі сам навчаєшся. Дивишся, пробуєш, падаєш, знову підіймаєшся»

У батальйоні «Азов» починав з посади номера обслуги 82-мм міномета. Молодий боєць виявився кмітливим, командир це спостеріг і він став оператором дрона, за допомогою якого корегував вогонь свого ж розрахунку.

На той час напрямок безпілотних комплексів ще не був таким розвиненим, як зараз. Не було багато системних курсів. Не було чітких алгоритмів дій.

— Взагалі сам навчаєшся. Дивишся, пробуєш, падаєш, знову підіймаєшся. Але в нас виходило. Практичний досвід допомагав знаходити оптимальні шляхи взаємодії між аеророзвідкою та артилерійськими засобами вогневого ураження, – згадує «Агроном».

«Сказав: я з тобою спілкуватися не буду»

У січні 2022 року «Агроном» звільнився у запас. На найближчі декілька років спланував своє цивільне життя. В місті Курахове на Донеччині знайшов агрофірму, куди погодилися взяти його агрономом. 1 березня 2022 року мав стати його першим робочим днем.

— Непогана аграрна фірма, гарні перспективі по карʼєрному зростанню. Мав рік відпрацювати в Курахове, згодом перейти у філію, що розташовувалася в Маріуполі.

Саме родом з Маріуполя була його дівчина, з якою «Агроном» розпочинав спільне життя – пів року зустрічалися, місяць встигли пожити, як одна сімʼя.

— Після початку повномасштабної війни дівчина разом з родичами та подругами втекла до росії. Згодом вийшла на звʼязок зі мною, вже звідти. Але я сказав: я з тобою спілкуватися не буду. І заблокував. – Він не підвищує голос. Просто констатує.

«І я повернув ці гроші»

Є вчинки, які показують людину краще ніж будь-які слова.

У березні або квітні 2022 року «Агроному» на картку надійшло грошове забезпечення з «Азову». Помилково його внесли до списків тих, хто перебував в оточеному Маріуполі. А він у той момент був у Ясенівці.

— І я повернув ці гроші. Бо знав: ті, хто там — воюють з ворогом віч-на-віч. Це було б неправильно, якби я взяв ті гроші собі.

«З тими, хто вижив, підтримую зв’язок»

Долучившись у березні до артбригади відразу встиг повоювати під Попасною та Станицею Луганською. Виконував обовʼязки артилерійського розвідника.

— Там ми розвідували сіру зону, виявляли ворожі позиції. Я ходив з дроном. У складі групи, як і має бути.

Ці фрази звучать буденно. Але за ними — тиша, напруження, коли кожен твій вихід може стати останнім.

Цей молодий чоловік, що несе тягар війни на своїх плечах, не любить довгих сентиментальних речень. Коли говорить про побратимів — робить тривалі паузи. Згадує тих, з ким разом служив в «Азові».

— З тими, хто вижив, підтримую зв’язок. Коли буваємо у Києві — бачимося. З тими, хто з полону повернувся — також спілкуємося.

— Багатьох уже немає. Саме з моєї роти.

Він не перераховує імен. Не пояснює.

Просто каже: «Багатьох немає.»

І цього досить.

Так народжуються справжні

Він не шукав війни.

Він не шукав подвигу.

Він не хотів стати історією.

Він просто не зміг залишитися осторонь.

У нього могли бути інші дороги, та 24 лютого він обрав не втечу. Він обрав — відповідальність.

І саме так народжуються справжні.

***

68 окрема артилерійська бригада виконує завдання з вогневої підтримки підрозділів які боронять нашу державу.

“Артилерія це не штурмова бригада. Тут зброя – це далекобійне високоточне озброєння українського виробництва. Тут не нав’язують роль — тут дають вибір. Тут можна обрати професію”, — наголошують у 68-й артбригаді.

Номер телефону рекрутингу 68 ОАБр: +380933867586

Автор: Олег КАЛАШНІКОВ, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗС України