Ціна за кілометр зросла у 2-3 рази, або скільки потрібно грошей, щоб виїхати з Донеччини "зі зручностями"

Днями «Укрзалізниця» через безпекову ситуацію в регіоні остаточно скасувала евакуаційні рейси з Покровська. Поїзд, який раніше курсував раз на кілька днів, тепер їхатиме з Павлограда Дніпропетровської області. Доїхати туди на автобусі раніше коштувало 200-400 гривень, і займало близько години. Нині ж ціни піднялися до 400-600 грн за одного пасажира з мінімальним багажем. Донеччани обурюються: цей приклад – показовий, але навіть він далекий від реального «фінансового питання» на сьогодні. Оскільки ті переїзди з Донеччини в інші регіони, які планово мали обійтися у 15-20 тисяч, тепер коштують не менше 30-50. 

Донеччани, які шукають перевізників для вивезення своїх речей з прифронтових міст, кажуть, що сьогодні на розцінки та кількість замовлень комерційної евакуації впливає буквально ледь не карта війни у режимі «наживо». Зокрема, від близькості ствольної артилерії залежить, за скільки перевізник погодиться проїхати кілометр дороги. І розцінки – від 50 до 250 гривень за кілометр, хоча ще кілька днів тому було 20-35 гривень/км. При цьому, кажуть донеччани, кількість речей часто на другому або й третьому місці за важливістю – після того, чи будуть серед пасажирів тварини. 

«Перевезення без комфорту – довга черга, з комфортом – надто дорого»

На сьогодні розцінки комерційних перевізників на вивезення в евакуацію справді зросли в чотири-п’ять разів, порівняно з травневими чи навіть серпневими. Роль у цьому зіграло, щоправда, не лише скасування евакуаційного поїзда, а й рішення основної пошти про припинення роботи у кількох (нині – вже прифронтових) містах.

«Бізнес працює за принципом «є попит – буде й пропозиція». Тому абсолютно логічно, що з початку вторгнення з’явилося багато перевізників чи цілих компаній з великим автопарком. У деяких моїх колег було по 3-4 замовлення на день, якщо дозволяли потужності. Бо люди виїжджають не лише з Донеччини, а й із Харківщини й Херсонщини. Коли був ажіотаж – мені телефонували з пропозицією взяти замовлення на Харківщині, хоча я працював тільки у Донецькій області, і хотіли за це навіть доплатити – окремо дати на бензин у той бік. Бо просто не було стільки машин, скільки охочих виїхати», – розповідає Олексій Потураєв, водій приватного комерційного буса, який займається перевезеннями на Донеччині з 2017 року. 

Крім того, на вартість і попит вплинуло те, що люди не мають альтернативного способу відправити бодай частину речей в інше місце. 

«Аналогічно – коли закрилися поштові відділення: речі люди більше не можуть відправити в інше місто, винаймати легкове авто тільки заради одягу чи якихось побутових речей (без побутової техніки) – дарма витрачені кошти. Тому коли зникла така можливість – обійтися малою кров’ю – люди почали звертатися до нас за послугами», – додає перевізник. 

Станом на сьогодні, каже перевізник, кількість викликів та водіїв, а також можливості останніх майже дорівнюють потребі. Проте це дзеркально відображається на ціні: коли перевізників було більше, а комерційних евакуацій – мало, переважна кількість підприємці йшла у «мінус». 

Коли Олексій Потураєв лише прийшов у бізнес, пригадує, ціни були на рівні перевезень між обласними центрами: не дорого (на відміну від столичних розцінок), проте коштували все ж достатньо. Тоді проїхати кілометр можна було за 5-7 гривень невеликою вантажівкою або великим бусом. Великої потреби у подібних перевезеннях не було, тож зазвичай за місяць вдавалося отримати лише невеликий виторг. Однак з початку 2014 року, а особливо 2022, ситуація значно змінилася.

На сьогодні, каже Олексій Потураєв, для перевізників настали фактично «золоті місяці» – коли за кілька поїздок із Донецької області вдається відбити не лише витрати на ремонт автівок та бензин, а й заробити значну суму. 

«На жаль, я сам це бачив серед колег, як вони різко підняли ціну на перевезення. Декому змінювали вартість поїздок уже 6 вересня, хоча ще п’ятого вони домовлялися за вдвічі меншу ціну. Звісно, це скотство, я нічого не скажу. Але те, що ціни піднялися – це ринок. Багато замовлень, людей, мало тих, хто може доїхати у те саме Селидове й почекати завантаження машини. А під час цього можуть ще й обстріляти дорогу або пошкодити через це машину… Це все ризик, і нормально, що за нього просять більше. Тим паче коли це виправдано, бо їдучи такими дорогами Донеччини машини б’ються за дві-три поїздки, після чого їх треба заганяти на ремонт. А це також час, гроші», – каже чоловік. 

Крім того, приватний водій буса вкотре наголошує: на зараз ціну найбільше формує не відстань, на яку необхідно перевезти людей і речі, а обстріли, їх щільність та попит. І коли окупанти підходять до населеного пункту на ближче, ніж 10 кілометрів, черги на перевезення шокують навіть перевізників. 

«Поки що мої рекорди – це 70 дзвінків на евакуацію з початку вересня з Покровська, і 58 дзвінків на вивезення з Селидового (за три тижні). Люди просили й уночі приїхати по них, дехто домовлявся на блокпостах, щоб бус пропустили. Звісно, що з усіх дзвінків я опрацював (вивіз і довіз в інше місто) тільки 20-25 заявок. Але й це багато, бо люди не можуть чекати; їм треба підтвердження вже зараз, щоб на ранок, о шостій, вантажити речі в бус. Колись за дві доби я вивіз шість квартир і будинок у Дніпро, район Дніпра та в Павлоград. Просто відстань і обстановка дозволяла відразу повертатися, вантажитися і їхати із наступними клієнтами. Дві доби я не спав, накатав більше тисячі кілометрів. Це дуже багато», – пояснює Олексій Потураєв. 

Чоловік зауважує, що нині черга на виїзд вимірюється кількістю дзвінків, кратній сотням. Хоч зараз їх і значно менше, аніж два-три тижні тому. Дехто просто не дочекався черги й замовив послуги в інших перевізників, декому ж – хто жив у Селидовому – довелося екстрено виїжджати з мінімальною кількістю речей. 

Скільки з донеччан просять за евакуацію з речами? 

У коментарі журналістам Східного Варіанта перевізники Донеччини розповідають, що з Костянтинівки у Черкаську область комерційна евакуація коштувала 25 тисяч гривень, у Дніпропетровську область – 15 тисяч. 

А переїзд із Костянтинівки у Київ обійшовся Андрію, донеччанину, у 28 тисяч. Однак таку суму довелося заплатити лише за оренду буса, і за кермом були самі переселенці. При тому, що транспорт ледь тримався купи й, як зауважує чоловік, був «побитий» часом та експлуатацією. Проте слід зауважити, що такі ціни були до підняття вартості комерційної евакуації та скасування поїздів із Покровська. 

Зазначимо, що «виправдані», за словами перевізника, ціни на комерційну евакуацію зараз перевищують столичні – і якщо потрібне вантажне чи габаритне авто для техніки та меблів, і якщо мова про перевезення без речей. Зокрема, послуга міжмісто в популярних додатках калькулюється від 15 до 24 грн/км. 

Водночас нині поїздка на автобусі з (наприклад) Костянтинівки до Краматорська, між якими відстань – 32 км, коштує від 400 до 600 грн. Якщо необхідне вантажне авто – від 3800 до 8000 грн. Тобто поїздка може коштувати 250 грн/км. Тож донеччани, які шукають буси для перевезення техніки або меблів, наголошують: виїзд по області коштує значно дорожче, аніж така сама відстань у будь-якому іншому регіоні. 

Разом з тим, якщо говорити про вартість комерційних евакуацій в інші області, то перевізники визначають вартість кілометра у 40 грн/км. При цьому мінімальне замовлення – від 100 кілометрів, і за деякі послуги доведеться заплатити «зверху» – як то допомога у вантаженні, встановленні та фіксації холодильника чи меблів, або ж присутність тварини у салоні. 

Перевезення авто коштує майже як послуги евакуатора: 20-30 грн/км – чи то з окремим водієм, тобто перегін, чи то вантаження на лафету й довезення спільно з речами та власниками. 

«Окремо є послуги пакування меблів чи техніки у плівку з повітрям, в окремих машинах стінки обшиті гіпсокартоном, щоб не пошкодити речі. У нас цієї опції немає, бо наші перевезення бюджетні, – 25 грн/км. Звісно, що чим більше авто чи вантажівка – тим більше це вартуватиме. А за перевезення тварин у бусі – доплата 600 грн, якщо це Дніпропетровська область. 1200, якщо це Київ чи центральна Україна, 1500 – до західної України. Як і вартість одного місця. Звісно, що всі умови під час перевезення – для більшого комфорту пасажирів: зупинки на вимоги, на АЗС, можемо заїхати (якщо по дорозі) на пів години, вивантажити якусь сумку раніше, аніж у кінцевому місці призначення», – розповідає Олег, один з водіїв вантажівки, яка займається комерційними перевезеннями.

«Заплатить вантажникам, перевізнику, потім за його вимогою – «накинуть» за бензин, і без трусів доїхать до дому. І ще раз заплатить вантажникам»

Водночас у коментарі журналістам Східного Варіанта Альона та Сергій, переселенці з Селидового, зауважують: досі трапляються випадки, коли на ВПО наживаються водії, погрожуючи вивантажити речі посеред дороги. І головна умова – або заплатити більше домовленої суми, або ж просто не приїхати. 

«Ми виїжджали з міста 26 серпня: я, чоловік, наш собака, холодильник, матрас та 8-10 великих сумок і три валізи. Все спокійно влізало в бус, про що нам сказав перевізник. Ми визначили дату й час від’їзду, ми відразу уточнили всі нюанси з комендантською, щоб не застрягнути на блокпосту. Все було готово ще 24, за переїзд у Павлоград ми домовилися заплатити 18 тисяч. А 25 увечері нам телефонує перевізник і каже, що ціни виросли, тепер ця ж поїздка коштує 23. У нас уже спаковані всі речі, спали буквально на підлозі, щоб матрас не розпаковувати. Ми погодились на більшу суму, за всі ті самі умови. І от вранці 26 водій приїжджає, дивиться на нашого лабрадора й каже, щоб ми його пхали в багажне відділення до речей, а самі сідали біля нього», – розповідає Альона. 

У відповідь на обурення пари водій заявив, що собака може «натискати» щось чи заважати вести авто, тому на цей «ризик» він не може піти. І запропонував або садити пса до речей, де йому навіть не було місця, або… доплатити «за ризик». 

«В результаті ми всю дорогу вислуховували, що його можуть засікти на камеру, й ніби за лабрадора він заплатить штраф у половину від нашої поїздки, і що він шкодує, що взяв замовлення, бо Рей може «натрусити шерсті», і що його робота невдячна й ми безпричинно на нього образилися, хоча він максимально пішов нам назустріч – за його версією. В кінці поїздки ми заплатили 25 тисяч за евакуацію: п’ять – зверху за різке підвищення ціни, і ще дві – за «третього пасажира» у салоні. І він ще з нас намагався взяти гроші на миття салону, бо нібито Рей все там вимазав, хоча він лише раз виходив на вулицю за всю поїздку, – більше ми не зупинялися, бо водій поспішав на наступне замовлення», – пригадує дівчина. 

Уже після приїзду в Павлоград пара дізналася, що різке нібито підвищення цін – це гачок недобросовісних перевізників, які це ж розповідали і їхнім знайомим напередодні та після виїзду пари. 

«У них така схема: обстріл Селидового – ціни піднімаються, росіяни просунулися вперед на Покровському напрямку – вартість зростає, замість шести сумок ви берете сім – платіть більше. Немає варіантів, коли ціни меншають, – тільки ростуть. І для нас доплата була за «небезпеку» й собаку, а хтось зі знайомих доплачував за те, що не попередив, що везтиме холодильник, наші друзі доплатили за терміновість – бо не погодилися їхати на три дні пізніше вирішеної дати, бо у водія змінилися якісь плани. На вивезеннях просто наживаються, а ми платимо, бо купити все – буде все одно дорожче, ніж переплатити», – каже Альона.  

Евакуація, яка могла не відбутися: як скасування поїзда та нові цінники перевізників ледь не лишили на Донеччині трьох літніх жінок

Однак гіршою ситуація з комерційним перевезенням стала для трьох літніх жінок з Українська, які через підвищення цін не змогли виїхати з міста. Без своїх речей та мінімальної техніки вони відмовилися їхати, а перевозити мікрохвильовки та електричні плити разом із речами стало ще більшою проблемою для них, каже Альона. 

«У мене є бабусі з Українська, які втрьох збирали пенсію, щоб виїхати. Про хату домовилися в селі, – жити удвох в одному будинку, а в іншому мала жити третя бабуся з якоюсь родичкою. Але це село, там нічого такого немає, а тут у них хоч мікрохвильовки. Але коли ціни на виїзд зросли – вони навіть передумали їхать, бо просто не було грошей. Тому ми з друзями зібрали потрібну суму й докинули їм, щоб вони виїхали. Бо раніше була ідея навіть відправити їх евакуаційним поїздом з Покровська із цією технікою, але забрати й довезти усіх трьох з речами не було можливості. А потім його скасували. Тому довелося обрати дорожчий, але кращий спосіб», – каже Альона. 

Безкоштовні евакуації з Донецької області: до кого звертатися? 

На сьогодні лише у Покровську лишається понад 20 тисяч мешканців, з них майже тисяча – діти. Місто щодня опиняється під обстрілом окупантів, тож єдиним варіантом зберегти собі життя – є евакуація. 

Для того, аби зареєструватися на евакуаційний рейс, який відправляється тепер із Павлограда, потрібно лишити заявку за цілодобово працюючими номерами, опубліковані Донецькою ОВА: 

• 0-800-300-101, 
• 073-050-0121, 
• 0-800-500-121, 
• 0800408911. 

БФ «Схід SOS» (евакуація з дітьми, тяжкохворими, маломобільними, з улюбленцями): 0800332614 (з понеділка до суботи з 8:00 до 18:00). 

ГО «Проліска» для супроводу тяжкохворих з медичним персоналом: 0932022232 та 0964041034;

БФ «Ангели Спасіння»: 0 800 334 620 або [email protected].

***