«Дивує відсутність комунікації від держави»: чи справді Україна зменшила увагу до тимчасово окупованих територій
За останній час в Україні відбулися численні зміни в політиці стосовно українців на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Східний Варіант аналізує ситуацію та намагається розібратися, чи справді увага держави зменшується стосовно ТОТ і в чому саме це проявляється
Країна, у якій частина населення перебуває в окупації, відмовляється від цього напряму в політиці
У 2021 році 7 % українських територій були окуповані російською федерацією. У 2025 році — уже приблизно 19 %. За різною інформацією, на тимчасово окупованих територіях проживає 6 млн українців, з них 1,5 млн — це діти. За кордон через початок повномасштабного вторгнення виїхало ще 7–8 млн громадян.
8 років — з 2016 до 2022 — в Україні працював окремий державний орган, який спеціалізувався на питаннях тимчасово окупованих територій та людей, які там проживають. Це Міністерство з питань реінтеграції (далі — Мінреінтеграції), якому передували Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та Державне агентство України з питань відновлення Донбасу.
Свого часу правозахисники та громадські діячі доклали зусиль, щоб Мінреінтеграції запрацювало і його міністр за сумісництвом був віцепремʼєром. Про це розповідає директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова:
«Ми пояснювали це тим, що вдала реалізація політики реінтеграції повʼязана з дуже конкретною функцією координування з іншими органами влади. І ця координація дуже ускладнена, якщо міністр реінтеграції знаходиться в рівному становищі з іншими міністрами. Він не може давати іншому задачі, він може звертатися і просити, але не давати вказівки. І ми з колегами пояснювали схему, як це має працювати, щоб керівник Мінреінтеграції був на посаді віцепремʼєра, щоб можна було цю координацію запроваджувати».
Міністерство реінтеграції протягом 8 років формувало державну політику. І демонструвало, що країна, яка перебуває в стадії війни, пам’ятає про своїх громадян на тимчасово окупованих територіях. Людям, які постраждали, було зрозуміло, хто займається їхніми проблемами й до кого можна звертатися зі скаргами чи запитаннями.
Головна координаторка ГО «Донбас SOS» Віолета Артемчук ділиться:
«Мінреінтеграції виконувало дуже різноманітні завдання: починаючи від отримання документів, закінчуючи питаннями житла. Був єдиний орган, куди можна було звернутися і вони реагували: звʼязувалися з іншими міністерствами, надсилали запити, давали зворотний зв'язок, публікували звернення до людей, які проживають на ТОТ. Поки було Мінреінтеграції, нам було ефективніше та простіше працювати. Коли виникала певна вузька проблема, ми зверталися до Мінреінтеграції й вони далі координували це на рівні інших міністерств. Зараз такого немає: ми стукаємо в усі двері. Іноді я відчуваю, що ми відриваємо людей у міністерствах від важкої роботи зі своїми якимись проблемами з окупації, які для них не центральні».
Рік тому, у вересні 2024, почався дещо незвичний процес змін повноважень Мінреінтеграції, що у висновку призвів до його трансформації, а потім — і до фактичної ліквідації. 5 вересня Верховна Рада погодила звільнення Ірини Верещук із посади міністерки з питань реінтеграції, а 8 вересня — пані Ірину Президент призначив Заступницею Керівника Офісу Президента України. Нового очільника для міністерства не підбирали. Альона Луньова каже: це було першим дзвіночком, що міністерство збираються трансформувати або ліквідувати.
«Маю гіпотезу, що представники чинної влади дуже привʼязані до персоналій. Якщо є питання до міністра, то цілком міністерство ліквідовувати не варто. І я не знаю, чи спочатку було прийнято рішення про ліквідацію міністерства, а потім про перехід Ірини Верещук до Офісу Президента, чи навпаки. Але факт залишається фактом, що ці події відбулися одна за одною».
Згодом стало відомо, що Міністерство розвитку громад та територій (Мінрозвитку) готується перейняти частину повноважень Мінреінтеграції. Це стало вже прямим натяком на ліквідацію другого. Виникали «чутки», що планують створити нове міністерство, яке відповідатиме за повернення українців з-за кордону.
"Здивувало те, що не було жодної комунікації від держави, чому так сталося. Жоден представник держави жодного разу не вийшов і не пояснив, чому так сталося. Тобто, наприклад, можна було пояснити, що політика Мінреінтеграції не ефективна, показати аналіз, показати, що поставлені задачі не принесли результату, якщо це було так. Коли вже йшла мова про нове міністерство, яке відповідало б за повернення українців з-за кордону, у нас була нагода передати нашу позицію щодо цього Президенту. Ми пояснили, що все ж має бути орган, для якого жителі окупованих територій та ВПО є пріоритетом. І пропонували залишити повноваження Мінреінтеграції в новому міністерстві. При всій повазі до Мінрозвитку, вони не оперують поняттям людини. Вони відповідають за поняття громад, інфраструктури — це інший вимір, ніж людина та її проблеми", — каже Альона Луньова.
Так само без жодних анонсів та комунікації з боку держави, на початку грудня 2024 року буквально за кілька днів в Україні замість Мінреінтеграції зʼявилося нове Міністерство національної єдності (Міннацʼєдності), яке очолив Олексій Чернишов. Деякий час не було остаточно відомо, чи залишаються в Міннацʼєдності повноваження щодо ТОТ та ВПО.
«З 1 січня частина повноважень Мінреінтеграції відійшла до Мінрозвитку, ще частина — до Мінсоцполітики, дещо залишилося в Міннацʼєдності, ще частина — просто загубилася. Коли Чернишов виступав перед своїм призначенням, то вкотре зазначив, що вони не займатимуться внутрішніми питаннями. І з того моменту ліквідація Міннацʼєдності була питанням часу. Тому що в них урізаний мандат, який стосується виключно закордону, ще й перетинається з Міністерством закордонних справ. Фактично міністр за час своєї роботи їздив за кордон, адвокатував, анонсував хаби єдності», — ділиться Альона Луньова.
У червні НАБУ та САП заявили про корупцію у сфері будівництва. Олексію Чернишову висунули обвинувачення в справі щодо зловживання службовим становищем та одержанням неправомірної вигоди. Політик усе заперечував.
27 червня Вищий антикорупційний суд призначив 120 млн грн застави для Олексія Чернишова. 2 липня за нього внесли кошти. Від посади міністра його не відсторонили, однак само Міннацʼєдності ліквідували вже 21 липня, а повноваження та функції передали до Мінсоцполітики.
Так закінчилася історія Мінреінтеграції та Міннацʼєдності. Українці, які на ТОТ та за кордоном, а це приблизно 13–14 млн громадян, тепер не мають центрального органу, який регулював би їхнє положення.
Фактично єдиними органами, які підтримують звʼязки з українцями на ТОТ, залишаються обласні військові адміністрації. Однак зараз усе більше розмов про реорганізацію їхньої діяльності. Нещодавно в Мінрозвитку зазначали, що варто адаптувати діяльність ОВА до нових реалій, зокрема до переходу до системної роботи з питаннями, пов’язаними з ТОТ. Зокрема, із роботою з переміщеним населенням, інформаційною політикою та координацією реінтеграційних заходів.
Майже рік без Мінреінтеграції: які наслідки?
Після ліквідації Мінреінтеграції більша частина його повноважень перейшла до Мінрозвитку. Завдання з гуманітарної допомоги населенню під час війни, соціальної підтримки ВПО, заходи з повернення до України депортованих дітей передали Мінсоцполітики. Однак частину важливих функцій ліквідованого міністерства нікуди не передали, фактично, вони загубилися.
"Інша частина повноважень не була переглянута чи адаптована під реальний стан справ у 2025 році, ці повноваження просто додали до оновленого положення про Мінрозвитку без критичного перегляду формулювань та доцільності віднесення цих повноважень до завдань Мінрозвитку. Наприклад, фактично Мінрозвитку, як і інші міністерства, не має повноважень щодо реінтеграції ТОТ України. Варто зауважити, що й Мінреінтеграції відповідних повноважень не мало — у положенні містилося завдання з розвитку тимчасово окупованої території після її реінтеграції, а також прилеглих до неї територій. У положення про Мінрозвитку ця норма була перенесена без критичного перегляду необхідності впровадження політики реінтеграції тільки після деокупації ТОТ України", — йдеться в аналітичній записці Центру прав людини ZMINA.
Такі повноваження Мінреінтеграції не були передані жодному міністерству:
— Підготовка та впровадження перехідного правосуддя.
— Збір, аналіз та узагальнення інформації про дотримання норм міжнародного гуманітарного права на ТОТ України.
— Державна політика щодо захисту прав і свобод осіб, які порушені внаслідок тимчасової окупації.
— Питання інформаційного суверенітету України.
— Заходи щодо корінних народів і національних менших, що проживають на ТОТ.
— Деякі заходи розв'язання гуманітарних питань (наприклад, взаємодія з міжнародними гуманітарними організаціями для надання гуманітарної допомоги, або організація гуманітарних коридорів, проведення евакуації цивільного населення).
— Захист прав осіб, депортованих за національною ознакою.
— Заходи проти впливу вибухонебезпечних предметів.
— Заходи щодо навколишнього середовища на ТОТ та прилеглих територіях.
— Забезпечення працевлаштування ВПО та питання соціального забезпечення осіб, які виїхали за кордон.
На травень цього року ці повноваження фактично не реалізують жодні із центральних органів виконавчої влади, повідомляють в ZMINA.
Мінрозвитку не займається питаннями тимчасово окупованих територій так, як це робило Мінреінтеграції, каже Альона Луньова. Станом на зараз відсутня їхня стратегія чи план дій, що стосується питань ТОТ.
«На 100 днів нових повноважень Мінрозвитку була пресконференція, на якій заступник міністра розвитку громад та територій України жодного слова не сказав про тимчасово окуповані території. Вони говорили про плани щодо ВПО, які ще не реалізовані. Поки що я не розумію, які в них результати роботи за 8 місяців».
Щоправда, деяку роботу Мінрозвитку все ж провів стосовно ТОТ. У лютому 2025 року міністерство видало оновлений перелік територій, на яких ведуться/велися бойові дії або тимчасово окупованих росією. Та й тут виникли проблеми. Згідно з оновленим переліком, датою завершення бойових дій у Маріуполі вказали 4 березня 2022 року, а 5 березня — як день окупації міста. Через це маріупольці, які отримали травми через бої в місті після 4 березня, не могли податися на статус людини з інвалідністю. Адже згідно з переліком, бойові дії після 4 березня в місті вже не велися.
Маріупольці швидко помітили помилку, адже бої в місті йшли фактично до 20 травня. Завдяки інформаційному поширенню, помилку в датах виправили. І зараз датою завершення дій та початку окупації Маріуполя вважається 20 травня 2022 року.
Відсутність єдиного органу, який відповідає за переселенців та ТОТ, негативно впливає і на роботу правозахисних організацій. Олена Губанова, Со-СЕО міжнародного проєкту Helping to Leave, який допомагає евакуюватися українцям з окупації, розповідала:
«Було міністерство, була людина, яка відповідала на всі наші питання, адвокатувала й була в курсі, які проблеми є, яка динаміка цих проблем. Зараз такої людини немає, і немає єдиного органу. Це по-перше. По-друге, немає в одному місці інформації, яка б розповідала все, що варто знати. До цього на сайті Мінреінтеграції було все, що треба знати про виїзд із ТОТ. Контакти, куди звернутися, якщо людина прийняла рішення виїхати, куди звернутися, коли вже виїхала тощо. Зараз такого немає. Чи не єдиним джерелом інформації сьогодні є Офіс Омбудсмена».
До ліквідації Мінреінтеграції мало канали звʼязку з людьми на тимчасово окупованих територіях. Українці могли зв’язатися з представниками української влади та проконсультуватися. Тепер це неможливо.
"Нам хотілося б більш оперативно розв’язувати питання з документами. Є багато різних кейсів. Це може бути людина, яка потрапила в окупацію з 2014 року, не мала на той момент паспорта й не встигла його отримати. Наприклад, у такої людини немає звʼязків на підконтрольній території росії, або є проросійські родичі. І тоді людині важко зробити документи на повернення, встановити її особу. Доводиться розвʼязувати проблеми в ручному режимі. Інколи це не вдається зробити оперативно, а інколи не вдається взагалі", — коментувала пані Олена для Східного Варіанта.
Ще однією значною «втратою» після ліквідації Мінреінтеграції стала «втрата комунікації». Останнім часом українські посадовці майже не звертаються до українців на тимчасово окупованих територіях, не дають настанов чи рекомендацій.
Наприкінці 2024 та у 2025 році до законодавства рф внесли зміни, згідно з якими особи без російського громадянства мають врегулювати своє правове перебування в країні. Якщо ж цього не робити, їх очікує депортація. Іншими словами, українців на ТОТ, які не братимуть російський паспорт, можуть депортувати.
Досі від України не було політичних звернень або інструкцій, як нашим громадянам діяти в такій ситуації. Адже саме зараз той момент, коли посадовці можуть вчергове закликати українців виїжджати на підконтрольні території.
Зараз на тимчасово окупованих територіях Донеччини фактично гуманітарна катастрофа через відсутність стабільного водопостачання. У деяких населених пунктах технічної й тим паче питної води немає з 2014 року. Окупаційні адміністрації майже не намагаються вирішити ситуацію.
Знову ж Україна досі не вийшла з офіційною заявою для українців на ТОТ із рекомендаціями та настановами, як бути в такій ситуації. Не був би зайвим черговий заклик виїжджати з окупації.
Відсутність комунікації простежується і в інших питаннях. Віолета Артемчук розповідає:
«До нас звертаються з питаннями паспортизації, націоналізації квартир. Наші юристи пояснюють, що для України не мають жодного значення документи окупаційних адміністрацій, що квартира буде ваша у випадку деокупації населеного пункту, що відповідальності за оформлення паспорта рф немає. Якби про це говорили на вищому рівні, ніж ми, це було б більш вагомо. Українці на ТОТ у постійних ваганнях: «виїжджати чи ні», «а кому я там потрібен», «а що мене чекає». На нашу думку, комунікація має бути, щоб люди з окупації не віддалялися ще більше».
Механізми допомоги: що реально працює станом на зараз?
На 12-й рік російсько-української війни в нас досі не запровадили «дорожню карту» або стратегію реінтеграції українців із тимчасово окупованих територій. Коли людина виїжджає з ТОТ, то не розуміє, де зможе зупинитися на перший час, чи отримає роботу або грошову допомогу від держави. Віолета Артемчук каже, що наявність подібного алгоритму могло б підштовхнути людей із ТОТ на виїзд.
Після виїзду з окупації українці стають переселенцями на підконтрольних територіях. А значить, що можуть розраховувати на всі права та послуги для переселенців. Зокрема, на оформлення довідки ВПО, на отримання тимчасового житла, на соціальні виплати (для окремих категорій населення) тощо.
Та за останній час все ж є деякі напрацювання від держави, які можуть сприяти позитивному становищу переселенців з ТОТ.
Нещодавно в Україні запровадили «підйомні» виплати для дітей, які повертаються з тимчасово окупованих територій або після депортації. Вони можуть отримати 50 тисяч гривень. Східний Варіант уже розповідав докладніше про це рішення.
Днями Мінрозвитку анонсувало нову програму виплат на купівлю нового житла для переселенців із ТОТ. Розмір допомоги може становити до 2 млн грн на одну людину або сім’ю. Держава видаватиме житлові ваучери — електронні документи, які зберігатимуться в Державному реєстрі пошкодженого та знищеного майна. Ваучер можна буде використати на купівлю квартири, будинку або сплатити внесок іпотеки.
Програма запрацює через 2 місяці після публікації постанови. Станом на зараз вона поки що не опублікована.
Можна назвати різні причини, чому увага держави зменшується до тимчасово окупованих територій. Альона Луньова та Віолета Артемчук зійшлися в думках, що найбільш вірогідними є брак ресурсів у державі: людських, фінансових, інтелектуальних.
«Можливо, зараз змінилися пріоритети. Скорочення ресурсів і іноземної допомоги, тож країна мусить концентруватися на тому, що є змістовно-важливим для її виживання. Підтримка тимчасово окупованих територій — це внесок у довгострокову перспективу. Зараз треба віддати багато ресурсів, щоби потім був результат. Він може бути через 10, 15 або 50 років. Можливо, причина у не готовності чекати на ці результати», — ділиться Альона Луньова.
"Ми мусимо памʼятати, що на ТОТ проживають такі ж українці, як і ми. Ми маємо їх підтримувати, тримати звʼязок, особливо з молодим поколінням", — підсумовує Віолета Артемчук.
Тим часом правозахисники та громадські діячі й далі закликають політичних діячів приділяти більше уваги темі переселенців та українців на ТОТ. Повернення єдиного центрального органу, який відповідав би за всіх українців в окупації та за кордоном, став би гарним сигналом.
