Університети-ошуканці: як на ТОТ Донеччини та Луганщини працюють копії українських ЗВО та чому навчають студентів

Східний Варіант розповідає, чому навчають студентів у так званих університетах на тимчасово окупованих Донеччині та Луганщині.

З автоматами виганяли викладачів та студентів

До початку російської військової агресії схід України мав розвинену мережу навчальних закладів. Бувши промисловими регіонами, тут працювали наукові центри технічної, гірничодобувної, хімічної, машинобудівної, металургійної, нафтогазової, лісової галузей. Поруч діяли потужні промислові підприємства, з якими освітні заклади співпрацювали, поєднуючи науку та практику. Гуманітарні університети розвивали прикладні науки й теж готували висококваліфікованих спеціалістів.

Через початок російської військової агресії у 2014 році заклади вищої та середньої освіти Донецька, Луганська та інших міст ледве змогли закінчити навчальний рік. А влітку в пришвидшеному режимі приймали складні рішення, від яких залежала їхня подальша доля.

Проросійські терористи зі зброєю в руках приходили до українських університетів, інститутів, технікумів, гуртожитків. Проводили обшуки, шукали проукраїнських активістів, вилучали документи та архіви. Влітку 2014 року окупанти почали готуватися до «вступної кампанії» в так званих «народних республіках».

Олеся Кузьо у 2014 році працювала асистенткою кафедри та старшою викладачкою в Луганському національному університеті ім. Т. Шевченка. Вона пригадує, як одного робочого дня викладачі отримали інформацію, що до них йдуть бойовики з автоматами. Працівники та працівниці, не знаючи чого очікувати, почали перекидати важливу інформацію на зовнішні носії. Бо щось усередині підказувало, що в стіни рідного університету вони можуть не повернутися. За кілька хвилин в навчальний заклад зайшла група озброєних чоловіків, які заявили, що тепер це університет «луганської народної республіки».

Така ситуація відбувалася і в Донецьку. 7 липня 2014 року проросійські сепаратисти зайняли чотири гуртожитки Донецького національного університету, виганяючи студентів із їхніх кімнат посеред ночі. До кінця літа бойовики захопили весь університет, вкрали щонайменше 17 університетських транспортних засобів, а гуртожитки перетворили на казарми.

Ректор Донецького національного університету ім. В. Стуса Ілля Хаджинов розповідав Східному Варіанту, що у травні 2014 року в рідних стінах донецького університету вони проводили круглий стіл «Чи потрібна незалежність Донецькій області». Коли пан Ілля негативно висловився на цю тему, відзначивши, що економічно й політично незалежна Донеччина не матиме тих результатів, як у складі України, до нього підійшли люди у військовій формі та пригрозили більше не казати так про «молоду республіку».

Того року тодішній ректор закладу Роман Гринюк звернувся до Міністерства освіти та науки Сергія Квіта з проханням подбати про релокацію одного з найбільших університетів Донеччини. 25 вересня 2014 року вийшов наказ МОН, у якому йшлося про релокацію ДонНУ ім. В. Стуса до Вінниці, де він працює і зараз.

Незаконні заклади вищої освіти в окупації

З початку російської військової агресії в Україні приблизно 30 закладів вищої освіти змінили своє місце роботи. Це університети та інститути Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та автономної республіки Крим. Опинившись у ситуації, коли будівлі та гуртожитки займають сепаратисти, а працювати під українськими прапорами забороняється, керівництво приймало рішення релокуватися. Цей процес нелегкий. Треба визначитися з місцем «першої зупинки», зазвичай — це поверхи чи навіть кабінети на базі інших ЗВО. Далі обдзвони працівників та студентів, які виїхали, організація наново навчального процесу, спроби зібрати всіх разом.

Попри ці складнощі, в Україні існують успішні кейси релокації закладів вищої освіти. Зокрема, Донецький національний університет ім. Василя Стуса, Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка, Маріупольський державний університет, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, Таврійський національний університет ім. Володимира Вернадського тощо.

Та поки українські заклади вищої освіти намагаються зберегти свої історію та напрацювання, окупанти комфортно влаштовуються в кабінетах та аудиторіях, які відібрали зі зброєю. У липні 2014 року так звана «влада днр» прийняла постанову про «перехід у державну власність донецької народної республіки власності держави України», чим ніби як «на законодавчому рівні» закріпила свої права на те, що вкрала.

Існує безліч прикладів так званих «університетів», «інститутів» та «академій», які й далі працюють на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини. Зокрема, так звані Донецький національний університет, Донецький національний технічний університет, Донецький фізико-технічний інститут ім. Галкіна НАН України, Донецька державна музична академія, Приазовський державний технічний університет, Луганський національний університет, Луганський державний медичний університет, Луганська державна академія внутрішніх справ.

Разом із крадіжкою майна, так звана «влада республіки» у 2014 році почала одразу ж організовувати навчальний процес під свої потреби. 7 жовтня видали так званий наказ «Про організацію діловодства в закладах освіти всіх рівнів, типів і форм власності» та «Про мову навчання в установах освіти донецької народної республіки». Звісно, що запровадили російську.

Навчальний процес зазнав змін не на користь України: навчання перейшло на російську мову, з навчальних програм вилучили українські підручники та посібники, вилучили предмети, повʼязані з історією чи суспільством України, натомість додали легенду: «днр та лнр — це росія та завжди нею були».

З моменту окупації «університети-ошуканці» щорічно проводять вступні кампанії, дні відкритих дверей, виставки, круглі столи, конференції, щоб залучити більше абітурієнтів та дотацій з рф. Псевдонаукові заходи частіше за все просувають проросійські наративи, заперечуючи українське право на самовизначеність та міжнародне право.

Для таких «університетів» проводять обміни студентами з іншими республіками російської федерації, щоби посилити інтеграцію тимчасово окупованих територій у російський простір та закріпити вплив російської ідеології. Ці обміни є частиною «нової ідентичності», яка передбачає відрив студентів від української культури, історії та традицій. Студенти та студентки потрапляють у середовище з активними російськими наративами. Мета — залучити молодь після випуску до подальшого співробітництва з окупаційною владою.

Заклади вищої освіти в так званих «днр» та «лнр» — це лише черговий інструмент для узаконювання пропаганди та впливу на молоде покоління. Українці та українки, яким на момент початку війни було 8–10 років, продовжили навчання в школах «народних республік», а після вступили до місцевих університетів та інститутів, де їм викладали про «братній руський народ», «історичне єднання республік із росією», заперечували українську державність та переконували, що це «Україна почала війну у 2014 році».

Ці заклади, які продовжують працювати на ТОТ Донецької та Луганської областей, не є законними, адже діють поза межами українського законодавства та без визнання Міністерства освіти й науки України. Їхня діяльність регулюється окупаційними адміністраціями, що суперечить міжнародним нормам. Видані дипломи не мають юридичної сили в Україні та провідних країнах світу. Такі університети та інститути функціонують із порушенням стандартів освіти, адже мета здебільшого полягає в ідеологічній обробці населення.

З 2023 року випускники «університетів-ошуканців» отримують дипломи російського зразка, що є черговим кроком у легітимізації їхньої діяльності та інтеграції в російську освітню систему. Дипломи, хоч формально й підтверджуються в росії, не мають міжнародного визнання.

У таких закладах проводять пропагандистські заходи, зокрема за участі військовослужбовців росії. Наприклад, у так званому Луганському аграрному університеті проводили зустрічі з демобілізованими солдатами ворожої армії «Спасибо, братцы!». Цілком зрозуміло, що вони у своїх виступах вчергове наголошували про необхідність «спеціальної воєнної операції рф», єднання з «росією» та «руський патріотизм».

Для українців із ТОТ є можливість підтвердили свої знання

Для українців та українок, які навчалися на ТОТ, є можливість продовжити освіту на підконтрольних територіях або підтвердити свої знання, отримані в невизнаних університетах та інститутах. Для випускників шкіл діють освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна», завдяки яким переселенці з ТОТ можуть вступити до українських ЗВО. Якщо особа закінчила один з «університетів-ошуканців», вона може підтвердити свої знання на підконтрольних Україні територіях. Про це Східному Варіанту повідомила директорка Департаменту освіти та науки Донецької обласної військової адміністрації Тетяна Сідашева.

«Особи, які проживали на тимчасово окупованих територіях України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, які мають організувати безплатне навчання всіх, хто проходить визнання результатів навчання української мови, історії України, основ держави й права. За бажанням можуть безплатно відвідати адаптаційні заняття з психологічної допомоги. Визнання результатів проводиться на основі оцінювання», — повідомила Тетяна Сідашева.

За результатом процедури вихованці можуть отримати рекомендації вступу для здобуття професійної освіти зі скороченим строком навчання, або присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня професійної освіти. Результати навчання визнають в обсязі не більше ніж 75 % від загального обсягу програми.

«Результати навчання не визнаються зі спеціальностей, затверджених Кабінетом Міністрів, на другому магістерському рівні (окрім освітніх програм медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування) та третьому рівні вищої освіти», — зазначила Сідашева.

Чи буде відповідальність «університетам-ошуканцям» та викладачам?

Інформація про вчинення працівниками закладів освіти Донецької області ознак злочину проти національної безпеки України, яка виявлена представниками Департаменту освіти та науки Донецької ОВА у 2022 році, передана Головному управлінню Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, Донецькій прокуратурі, а також Головному слідчому управлінню СБУ, повідомила Сідашева. 

Відповідно до статті 111–1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність) викладачі та очільники так званих закладів вищої освіти в «республіках» можуть притягатися до відповідальності, якщо заперечують збройну агресію проти України, окупацію та російську залученість до цього, натомість підтримують державу-агресорку, пропагують у закладах освіти встановлення окупації. Залежно від рівня злочину, підозрювані можуть отримати від 2 до 15 років ув’язнення з вилученням майна, позбавлення права обіймати певні посади строком від 10 до 15 років або виправні роботи.

***