"Будемо жити всі разом – дружною сім’єю бомжів, на вулиці": як у Маріуполі напередодні Нового року виселяють людей просто неба

Наприкінці 2024 року в Маріуполі з новою силою «стартувала» програма зі скорочення непридатного для проживання житлового фонду. Хоч списки квартир та квадратних метрів, у яких нібито вже ніколи не житимуть люди, окупанти поповнюють щотижня, та для «новорічного переліку» вони згрупували ще більше адрес. 

«Зараз підписано контракт на обстеження 190 багатоквартирних житлових будинків з метою виявлення підстав для їх визнання аварійними з подальшим знесенням чи реконструкцією. У перспективі очікується обстеження ще 700 аварійних будинків», – повідомили у новоствореній російській структурі для так званої «днр» – у Міністерстві будівництва республіки. 

Обіцяючи маріупольцям нові квартири або відновлення будинку, місцеві владівці не врахували, що в одному з будинків, які потрапили у перелік «під знесення», ще жили люди. І вони на власні вуха чули, як завезені з росії робітники обговорюють, що квартири треба «вичистити від тарганів» і облаштувати під продаж. Тож під яким «соусом» маріупольців видворяють із їхніх будинків на вулицю, як це «вживається» з обіцянками окупантів повернути житло кожному – у матеріалі Східного Варіанта. 

«Це не безхоз, це – іпотека» 

Маріупольці зізнаються: ніякого покращення від «бравої новини» тепер не очікують – лише ще більше місцевих мешканців, які орендуватимуть квартири у своєму ж міста, і ще більше росіян із глибинок, які приїдуть обживатися у «курортному місті», яке з розбомбленого й понівеченого Маріуполя намагаються зліпити окупанти. Тому, аби звільнити для нових власників якомога більше квадратних метрів, росіяни взялися завзято використовувати усі законі – і не зовсім – методи. 

«Доля нічийних квартир офіційно вирішена. Найближчим часом вони всі опиняться на балансі міста. Уряду також запропонували частково компенсувати дефіцит житла шляхом придбання державою квартир в іпотечних новобудовах та їх виділення городянам як компенсацію. На рішення ще чекаємо», – заявили так звані владівці захопленого міста.

Місцеві скаржаться: навіть якщо у них все добре з документами, вони дивом не згоріли, не розлетілися чи не зникли під час обстрілу міста, все ж отримати обіцяне житло від окупантів – майже неможливо. 

«На паркані теж різне пишуть. Я нікуди з Маріуполя, відколи почалося вторгнення, не виїжджав. Мені видали російський паспорт з пропискою. Я бачив море з вікна своєї квартири. Але будинок знесли, побудували під іпотеку й адресу поміняли. Ні компенсації, ні житла. Документи всі в порядку, житло було приватизоване!» – розповідає власну історію Ігор, маріуполець (ім’я змінене у цілях безпеки – ред.).

Щоправда, ситуація із компенсацією на окупованих територіях – радше комедійна вистава, а не реальна процедура, завдяки якій місцеві зможуть отримати якісь кошти на відновлення.

«У нашому будинку трьох поверхів зверху не було. Рік жили просто неба. Прийшла комісія з рф. Подивилися на голі стіни та стелі, написали, що всього 30% руйнувань. У результаті нарахували 37 тисяч рублів компенсації. За трикімнатну квартиру. Було бажання принести фото й відео у виконком, але там сказали, що фото не приймають», – розповідає маріуполець Олег (ім’я змінене у цілях безпеки – ред.). 

Олена, містянка, теж зауважує: все, що відбувається зараз – це анархія та беззаконня, яким росія абсолютно безконтрольно користується на окупованих територіях. При цьому не дає ані коштів, ані квартир, ані бодай надій на те, що маріупольці отримають втрачене та зруйноване нею ж. 

«Найсмішніше, що за законами рф – якщо будинок був кооперативний, то ці «товариші» мали запропонувати два варіанти розвитку подій: знесення будинку ресурсами самих мешканців (і тоді у власності кожного мешканця залишилася б частина земельної ділянки від знесеного будинку й забудовник вирішував би питання із власниками), або знесення дому за допомогою адміністрації – і тоді земля була б у власності муніципалітету й подальша її доля відома. А зараз відбувається анархія, людей обвели навколо пальця. При тому, що до деяких адресах приписують одну букву, щоб колишні мешканці не мали жодних прав на житло, оскільки у їхніх документах на власність та прописці у паспорті стоїть колишня адреса, без літер», – пояснює жінка. 

Ще більше житла під продаж, і ще більше – безхатченків на вулиці 

Сотні маріупольців наприкінці року та напередодні новорічних свят готуються лишитися без житла. Хоч переважна частина містян офіційно володіє нерухомістю, все ж комунальники спільно з російськими окупантами при владі знайшли змогу їх виселяти – під приводом «реконструкції, ремонту чи знесення» будинку. Тоді ж у кожну з заселених квартир приходять «представники комунальних установ» – і повідомляють, що будуть відключати світло, газ чи воду, або ж усе разом. Коли мешканці відмовляються, що відбувається у більшості випадків, це й стається – і люди лишаються без будь-яких благ цивілізації. Опісля наступає ще більш рішучий крок – людям кажуть, що невдовзі стіни будинку зноситимуть – з ними чи без них. Зазвичай на більшість мешканців це діє, тож окупантам дістається незаселений будинок, з якого виїхали всі. 

Якщо ж хтось впирається до останнього – настає час поліції. 

«Нам нікуди їхати – було дві квартири, то в одній жили ми, а в іншій – моя мама. У березні її вбило у тій квартирі, ніяких документів про неї не лишилося. Коли прийшла нова влада – відразу ж сказали, що якщо не було довіреності на нас або ж немає заповіту – значить, ми ніхто і звати нас ніяк. От і лишилася одна квартира на Азовстальській, де ми живемо – я, чоловік і двоє дітей. Ніхто нам нічого не дає як компенсацію, хоча пів будинку розбомблено – немає даху й стін, нашому й сусідньому під’їзду ще пощастило – хоч опорні стіни є. Але приїхала якась комісія, всі в рубашечках і костюмах, і сказали нам вимітатись звідси. Бо будуть зносить будинок», – каже Ірина, співрозмовниця з Маріуполя (ім’я змінене у цілях безпеки – ред.). 

У відповідь на заяву родина Ірини погодилася з’їхати – за умови, якщо їм нададуть житло постійне (такої ж площі) або тимчасове, проте з такими ж зручностями чи принаймні двома кімнатами. Щоправда, після цього представники комісії сказали, що їм «немає про що розмовляти» й пішли.

«Наостанок вони сказали, що ми все одно з’їдемо, розійшлись ми на дуже підвищених тонах. А через два дні до нас приходить наша доблесна поліція й каже, що ми перешкоджаємо ремонту, чим порушуємо якийсь закон, і тому ми або добровільно з’їдемо, або ми «зустрінемось у суді й нас позбавлять квартири». Я сказала, що це незаконно, ми в результаті й із ними посварилися, але тоді вони пішли. А через кілька днів до нашого дому вже прийшли якісь комунальники й відрізали світло, газ і воду. Тепер живемо як у бетонній печері – гріємося під ковдрами, світло – від свічок. Але якщо ми з’їдемо, то це хіба що у квартиру, яку самі ж будемо орендувать. А в нас немає на це грошей», – зауважує жінка. 

Нині «відрізані» від усього цивілізованого три сім’ї у двох під’їздах. На це диспетчери комунальних установ кажуть, що нічого не можуть зробити – «чим швидше вони з’їдуть, тим швидше повернуться». Хоча термін очікування ремонту чи, тим паче, будівництва нового будинку, вимірюється 2-3 роками щонайменше. Це означає щонайменше те, що на оренду іншої квартири родини витратять сотні тисяч рублів. І це у найбільш оптимістичному випадку – якщо Ірині з чоловіком та дітьми повернуть житло. Хоча на практиці окупантів власників здебільшого виселяють з кінцями – з однієї адреси. А потім – перейменовують вулицю, і кількома підписами окупантів-бюрократів багатоповерхівка (нова чи відремонтована) уже не стосується цих людей. А радше йде на продаж. 

На сьогодні маріупольці обурені, злі та розчаровані: так звана влада, яка позбавила їх життя, зручностей та рідних поруч, багатьох убивши, тепер кидає їх сам на сам із проблемами, які лише множаться.

***