"Ми втратили все, але "The Puzo Pub" у нас у серці": як релокувався найвідоміший сєвєродонецький паб

Про евакуацію, відновлення закладу та подальші плани його власників дізнався Східний Варіант.

Як все починалося

Євген Карабанов та Дмитро Габсалямов — засновники “The Puzo Pub”. Підприємці починали свій бізнес із пивного кіоску.

“Це було просто пиво на виніс. Було кілька спільних столиків. І снеки для пива. Але й за цих умов ми намагалися догодити клієнту, бути кращими. Пропонували асортимент більший, ніж в інших закладах”, — ділиться з нами Євген.

Згодом компаньйонам вдалося відкрити вже кілька пивних точок. А незабаром з’явилася ідея нового проєкту.

“Ми закрили всі попередні точки та переїхали на Новікова, 17. Тоді ми називалися “Велике Пузо”. Тут ми самі все фарбували, наводили лад, працювали”, — згадує ресторатор.

За його словами, нове місце хотілося розвивати та вдосконалювати. Виникла ідея відкрити невелику кухню, щоб окрім пива та снеків була домашня їжа.

“Ми шукали кухаря, який би готував смачно та по-домашньому. Почали готувати настоянки. Потік людей посилився. Крім нас двох знадобилися ще люди. Нас стало троє, потім четверо. Колектив дедалі більшав. І приміщення дозволяло розширювати його далі. Вирішили відкрити ще один зал”, — уточнює підприємець.

“Хотілося сміливих рішень”

Євген розповів, що його компаньйон познайомився із сєвєродонецьким дизайнером Дмитром Прудовим. Той запропонував намалювати першу концертну залу.

Нещодавно “Східний Варіант” знайомив своїх читачів з історією Дмитра та його проєктів. Статтю можна прочитати тут.

“Інтер'єру та екстер'єру не було. Я загорівся. Хотілося сміливих рішень. Ми вирішили поїхати у тур по пабах до Харкова. Там надихнулися атмосферою нових та старих пабів. Приїхали і я намалював зал”, — ділиться із нами Дмитро.

“Я на той момент я навіть не уявляв, що нам потрібні дизайнери, щоб відкрити зал. Розуміння взагалі не було в цьому напрямку. Але коли Дмитро намалював, я подумав “Нічого собі!”, — каже Євген.

Він поділився, що були деякі сумніви, чи вийде втілити в життя такий проєкт. Але все вдалося збудувати.

За словами Дмитра, The Puzo Pub став проривом у сфері пабів у Сєвєродонецьку.

“Усі почали говорити про Puzo Pub. І заклади пожвавилися, теж хотіли змін. Це стало якимсь мейнстрімом. Puzo Pub задав темп у всьому місті”, — згадує дизайнер.

“Такого у місті не було”

Першим залом у “The Puzo Pub” був контактний зал.

Другий зал — концертний. З цього залу і розпочався дизайн.

“Сцена прославила заклад. Згодом вона стала полем для діяльності. Такого у місті не було, щоб у закладі виступали рок-групи чи стендап”, — пояснює Дмитро.

Третім залом у проєкті став пивний крафтовий.

“Якби у мене запитали, який з моїх інтер'єрів я вважаю найкращим у Сєвєродонецьку, я назвав би саме цей зал”, — ділиться з нами дизайнер.

Євген розповів, як виникла ідея нової назви для пабу.

“Якось наш приятель зайшов до нас у гості й сказав: “Хлопці, ви не “Велике пузо”. Ви — “The Puzo Pub”. І з того моменту ми назвалися саме так. І, коли дійшло до фасаду, ми повісили вивіску вже з новою назвою”, — ділиться він.

Паб насичувався історією

За словами ресторатора, у його компаньйона виникла ідея проводити в пабі рок-концерти.

“Почали всіх обдзвонювати. До нас почали приїжджати гурти з усієї України. Через те, що зал маленький, музика настільки близько. Настільки ти відчуваєш музикантів. Це було потужно. Люди відривалися”, — згадує Євген.

Кожен музикант, який приїжджав у The Puzo Pub, залишав свій автограф.

“У нас була ціла окрема стіна, на яку ми вішали рамку з таким автографом. Концертна зала була просочена рок-музикою. Паб насичувався історією. Він був справжнім”, — каже власник пабу.

Пізніше у пабі почали проводити турніри з дартсу.

“Спочатку це були просто змагання між нашими відвідувачами. А згодом хлопці зареєстрували себе, щоб їх показники фіксувалися на всеукраїнській платформі змагань з дартсу”, — пояснює Євген.

Ще пізніше компаньйони відкрили кальянний зал.

“Кальянний зал був взагалі фантастичний. Він був величезним. Тут завжди були відвідувачі. Людям тут подобалося”, — каже ресторатор.

Наступним проєктом пабу стало коментування футбольних матчів. У зв'язку з цим засновники The Puzo Pub вирішили побудувати коментаторську кабінку.

“Ця ідея виникла в мого компаньйона Дмитра. У кабінці був монітор, мікрофон. У нас було три коментатори”, — каже підприємець.

“Але цього не сталося. Почалася війна”

Він розповів, що взимку 2022 року реалізували черговий проєкт — виступ стендап-коміків. У Сєвєродонецьку і в цьому напрямі вкотре конкурентів у Puzo Pub не було.

“Знайшли коміків. Хлопці з нуля репетирували все це кілька місяців. Після роботи збирали повну залу своїх знайомих і персонал пабу, щоб вони поринули в атмосферу повної зали. Відбувся перший стендап. Все пройшло на ура. А 26 лютого мав бути другий стендап. Але цього не сталося. Почалася війна”, — ділиться з нами Євген.

Перший вибух від обстрілу окупантів сєвєродончани почули 24 лютого. Приліт російського снаряда у колишній аеропорт Сєвєродонецька.

“Ми, всі ті, хто мав безпосередньо стосунок до Puzo Pub, зібралися сім'ями разом. Але коли був другий приліт, а потім третій, рішенням було спуститися в підвал”, — згадує підприємець.

“Далеко від дому їхати не хотілося”

Сім'ями ресторатори поїхали до старих районів міста, де було обладнано бомбосховища.

“Під час обстрілів я їздив неодноразово в нові райони міста в Puzo Pub, намагався щось контролювати. Ми приїжджали, намагаючись врятувати їжу, тому що її там було дуже багато. Зрештою ми віддавали її, намагалися комусь допомогти”, — каже ресторатор.

Обстріли міста частішали. Внаслідок близьких прильотів скло в пабі вилетіло, тамбур був пошкоджений.

“Ми позатуляли вікна як могли й знову у підвал. У бомбосховищі просиділи близько трьох тижнів. Ставало все небезпечніше. Прильоти вже були по старих районах. Ми вирішили їхати, тому що просвіту не було”, — пояснює власник пабу.

Сім'я виїхала у бік Дніпра.

“У Межирічі нас прихистили друзі. Ми думали, що переночуємо і поїдемо далі. Але далеко від дому їхати не хотілося”, — ділиться з нами сєвєродончанин.

“Намагалися бути корисними та чекали на диво”

Друзі сім'ї мешкали на території дитячого садка.

“У садку нам виділили кімнату. Там нас було до 15 людей. Ми розмістилися на підлозі. Допомагали. Прибирали територію. Брали участь у місцевій теробороні. Чергували вночі. Плели сітки для ЗСУ. Намагалися бути корисними й чекали на диво. Сподівалися, що, як казав Арестович, 2-3 тижні й усе скінчиться”, — каже Євген.

Так родина жила близько місяця. Але, за словами Євгена, треба було діяти, тому він вирішив їхати далі й щось робити. Його дружина дізналася, що є люди, які допомагають вивозити бізнес.

“Було близько 6 ходок із Сєвєродонецька до Дніпра. Все вивозилося з Puzo Pub частинами фурою. У Дніпрі ми це все вивантажували. Перевантажували в іншу фуру. Рятували меблі та все, що могли. Якби не ці люди, ми б взагалі нічого не вивезли”, — каже власник пабу.

“Слава Богу, лишилися живі”

З Дніпра сім'я вирішила їхати до Кіровоградської області, де товариш Євгена запропонував сім'ї квартиру.

“Дорогою до Олександрії ми потрапили в аварію. Слава Богу, залишилися живі. Провели місяць у лікарні. Поки відновлювалися, фури з обладнанням стояли в Дніпрі. Коли я почав ходити й нас з дружиною виписали, вирішили їхати до Києва і базуватися там”, — ділиться з нами Євген.

Він розповів, що за допомогою рієлтора разом із колегами обрали приміщення для майбутнього закладу.

“Нам сподобалося приміщення. Тут простора кухня. Навколо гарна та красива територія, закритий ЖК. Вирішили орендувати”, — каже підприємець.

За його словами, спочатку не планувалося, що це буде саме The Puzo Pub.

“Здавалося, що це неможливо, бо саме у Сєвєродонецьку було своє рідне та величезне приміщення, де ми розвивалися. Стільки всього зроблено за ці 9 років. Стільки проєктів. Все вкладалося на віки. Реально будувалося, щоб воно жило і щоб ті, хто ось зараз танцюють тут молодими, танцювали там і дорослими”, — ділиться із нами засновник The Puzo Pub.

Сєвєродонецький дизайнер Дмитро Прудов допоміг адаптувати те, що вдалося вивезти з приміщення пабу у Сєвєродонецьку, в новий проєкт та інтер'єр уже у Києві.

“Нам дуже сподобався проєкт Дмитра. Почали робити ремонт. Зробили. Потім відкриття паба. І ось працюємо досі”, — каже Євген.

За його словами, за цей час довелося подолати чимало труднощів, серед яких і блекаут.

“Трудимося, боремося з усіма ситуаціями. І звичайно ж, ці зовсім інші масштаби закладу. Так, зараз немає ні дартсу, ні концертів. Ну, як то кажуть, треба жити сьогоденням, а не минулим. Ми плануємо розвиватися і розширюватися далі. І я все одно вірю, що Сєвєр відвоюють і ми повернемося додому”, — впевнений підприємець.

***