"Захищатимемо наші кордони": як проходять тренування тероборони у Маріуполі

Маріуполь, субота, восьма ранку. Біля будівлі колишньої школи стоять великі автобуси. Через пару хвилин у них зайдуть дві колони людей — одні у військовій формі, інші у цивільному. Серед них чоловіки та жінки.

Ці люди їдуть на полігон, де проходять навчання з військовослужбовцями та резервістами. Ці люди — ті, хто буде захищати українську землю у разі повномасштабного нападу Російської Федерації.

Серед них є як професійні військові, так і працівники маріупольських заводів, вчителі, офісні співробітники, водії та представники ще десятків цивільних професій.

«Не так важливо, чим я займаюся зараз. Важливо те, ким я буду, якщо Росія нападе», — згодом скаже один з них на питання нашого журналіста про його роботу.

Чого навчають маріупольців і які їхні особисті мотиви вступу у тероборону, дізнався Східний Варіант.

Неспокійний ранок

У суботній день, який був обраний для навчань, сонце світить так яскраво, що здається: яка там війна, коли от-от вже буде весна. Але сьогодні вночі жителі мікрорайону «Східний», що був обстріляний у 2015 році, вперше за багато років відчули такий же страх, що й 7 років тому.

З четвертої години ночі у соцмережах маріупольці обговорювали гуркіт артилерійських обстрілів, який вели незаконні військові формування. Тепер вже його обговорюють військові та резервісти. Один з них каже:

«Якщо вони ще раз таке влаштують, то наступного разу на тренування тероборони прийде пів міста». 

На полігоні дороги вкриті багнюкою, а де-не-де зустрічаються калюжі — все, як у реальних польових умовах. Це наслідки п’ятничного дощу, який накрапав увесь день. Один з військових вголос зазначає, що якби навчання проводили вчора, було б значно гірше. У шерензі схвально посміюються.

Присутніх розділяють на декілька груп — сьогодні за планом збір і розбір зброї, стрільба і правила мінної безпеки. Групи стройовим кроком розходяться по своїх локаціях.

Невидимі вбивці

На одній з них пояснюють правила мінної безпеки. Перед сапером-інструктором стоять три великих стенди з муляжами мін.

«Ось ці розсипають прямо з машин. На мінному полі таких понад 1500-2000 штук. Земля їх вбирає у себе і “приховує”», — розповідає інструктор.

На стендах їх десятки — різної форми, дії та радіусу ураження. Інструктор знову вказує на одну з них:

«Ось ця працює за таким принципом, що чим важче у вас взуття, тим більшим буде ураження. Якщо ви, скажімо, у берцях, може відірвати п’яту, а якщо у кросівках — може відірвати пальці», — пояснює сапер.

Міни можуть бути заковані у пластиковий корпус, що значно ускладнює їх пошук з металошукачем.

Завершивши лекцію, інструктор пропонує закласти муляж міни у землю, щоб згодом інша група могла знайти його так, щоб він не «здетонував».

«Потрібно осісти та захищати це місце»

Поблизу чутні постріли, але присутні навіть не здригаються. А біля стрілецького полігону ще голосніше.

Декілька людей лежать на землі й тренуються стріляти з АК-47. Дальність мішеней — близько 100 метрів. Щоб ускладнити завдання, один з військових підкидає димову шашку. На такій відстані та ще й через густий дим розгледіти мішень непросто.

Позаду за стрільбою спостерігає жінка у фіолетовому пуховику, який підходить скоріше для прогулянок містом, ніж для повзання по-пластунськи десь посеред поля у багнюці й траві.

Вона вже «відстрілялась». Каже, що спочатку боялася:

«Я боялася і звуку, і віддачі. Але не так вже воно й страшно. І віддачі особливої не відчула — трохи штовхнуло плече, але не сильно».

Питаю в неї, чому вона вирішила піти у тероборону.

«Ми з чоловіком — з Донецьку. Після початку війни багато років переїжджали з місця на місце по всій Україні. А нещодавно купили будиночок у Мелекіне і вирішили, що годі. Потрібно вже десь осісти. І у разі чого захищати це місце», — розповідає жінка.

Виявилося, що вони з чоловіком записалися до резерву територіальної оборони зовсім нещодавно.

Ми ще побачимось пізніше, коли вони разом будуть збирати та розбирати автомати Калашнікова, страхуючи та підказуючи один одному послідовність деталей.

На одній з локацій добровольці відпрацьовують прицілювання з АК-47 у різних положеннях.

Інструктор пояснює тонкощі — п’яти треба притиснути до землі, щоб супротивник не помітив. Серед людей, що ціляться по мішенях, і чоловік з позивним Дахема. Колишній вчитель фізкультури, майстер бойових мистецтв.

«Моя спеціалізація — розвідка. Територіальна оборона для мене — це захист нашого міста, де живуть цивільні люди. Тому ми повинні захищати кордони. Сам я у теробороні вже п’ятий рік», — розповідає чоловік.

Він додає, що не дивлячись на свій досвід служби, такі тренування підіймають бойовий дух і не дають втратити навички.

У теробороні вже четвертий рік служить і Вадим. Декілька років тому він підписав перший контракт на три роки, а потім перепідписав його. У цивільному житті чоловік працює на металургійному підприємстві міста. 

Про свої мотиви вступу до тероборони каже просто:

«Я вважаю, що мешканці України повинні ходити по українській землі. А навички, які я тут отримував, я вже використовував в цивільному житті — це, зокрема, тактична медицина». 

Як вступити до територіальної оборони?

З 1 січня 2022 року набув чинності Закон України «Про основи національного спротиву», за яким організовувати та виконувати завдання територіальної оборони мають спеціальні Сили територіальної оборони ЗСУ. 

«Відповідно до Закону України “Про основи національного спротиву” задачі покладаються на підрозділи територіальної оборони. Це участь у заходах щодо стримування збройної агресії, участь у посиленні охорони державного кордону, захист населення від наслідків військових дій і наслідків надзвичайних ситуацій, підготовка громадян до національного спротиву, а також участь в інформаційних кампаніях, спрямованих на патріотичне виховання та підготовку до національного спротиву», — пояснює командир бригади майор Дмитро Стеблін.

Зараз, не дивлячись на ескалацію, робота підрозділів територіальної оборони виконується у штатному режимі.

«Територіальна оборона є частиною ЗСУ, тому у нас проходять службу військовослужбовці за контрактом. Також є військовослужбовці в резерві. Вони так само укладають контракти та живуть своїм повсякденним життям. А у разі необхідності прибувають до відповідних військових частин, з якими у них укладені контракти й вже виконують обов’язки у складі підрозділу, з яким укладено контракт», — уточнює Дмитро Стеблін.

Щоб увійти до складу територіальної оборони, потрібно пройти співбесіду з командиром військової частини, який після схвалення направить кандидата до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (раніше — військкомати).

З собою потрібно мати такі документи:

• заява про бажання вступити в тероборону;
• висновок військово-лікарської комісії (так, потрібно пройти медкомісію, але вимоги до охочих приєднатися до ТрО нижчі, ніж до військовослужбовців);
• копії всіх сторінок паспорта громадянина України;
• копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
• копії свідоцтв про укладення шлюбу та народження дітей (за наявності);
• характеристика з місця роботи\навчання;
• копії документів про освіту;
• кольорова фотокартка розміром 9х12.

Деталі можна дізнатись за номерами у цьому посиланні.