«Дрони літають, бомби падають»: як виживає Святогірська громада під час війни

Святогірськ — невелике місто в Краматорському районі Донецької області, розташоване на правому березі річки Сіверський Донець, приблизно за 10 км від лінії зіткнення. Станом на листопад 2025 року, через близькість до зони активних бойових дій, Святогірськ залишається одним із найбільш уражених російськими атаками прифронтових населених пунктів Донеччини

До 2022  року Святогірськ був одним з найпопулярніших туристичних місць Донецької області. Сюди на відпочинок тисячі людей приїздили у будь-яку пору року. Зараз, через близькість фронту, місто справляє гнітюче враження: порожні вулиці, зачинені магазини, деінде лише чути роботу генераторів.

Як повідомили Східному Варіанту у Святогірській міській військовій адміністрації (МВА), на листопад 2025 року у Святогірську проживає 813 осіб: 423 у безпосередньо у місті та 390 на території Святогірської Лаври (з шістьма дітьми). На початок 2022 року населення перевищувало 4 тисячі.

Комунальна інфраструктура обмежена. Централізоване водопостачання та водовідведення не відновлено після руйнувань 2022 року, жителі покладаються на свердловини та доставку води. Газопостачання на котельнях відсутнє через пошкодження трубопроводів.

Багатоповерхівки, що залежали від центрального опалення, залишаються без нього, використовуючи альтернативні джерела, як дрова чи електричні обігрівачі. Але електрика доступна не завжди. Електромережі часто зазнають пошкоджень через регулярні ворожі обстріли.

Соціальні послуги скорочені через брак персоналу та евакуацію фахівців. Центр надання соціальних послуг не функціонує на місці — більшість клієнтів (понад 80%) евакуювалися до більш безпечних регіонів. ЦНАП працює в селі Хрестище або онлайн через «Дію», з виїзними консультаціями у Святогірську раз на два тижні, якщо дозволяє безпека.

Закриття Святогірського відділення Укрпошти з 7 листопада посилює проблеми з виплатами: пенсії та допомоги, що раніше видавалися безпосередньо, тепер потребують поїздок, що ризиковано для літніх людей.

Безпекова ситуація у Святогірську залишається напруженою через регулярні атаки російських окупаційних сил, які використовують безпілотники, авіаудари та FPV-дрони. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) Донеччини, 10 листопада 2025 року окупанти здійснили ранкову атаку безпілотниками на місто, внаслідок якої загорілися два будиночки для відпочинку на загальній площі 72 м².

“Через посилення загроз евакуація проводиться волонтерськими організаціями з використанням броньованого транспорту. За жовтень 2025 року зі Святогірська евакуйовано 114 осіб. У місті діють чотири найпростіших укриття в школах та адмінбудівлях у цілодобовому режимі та одне мобільне укриття для оперативного захисту під час сигналів тривоги”, — розповіла перший заступник начальника Святогірської МВА Тетяна Божко.

Гуманітарна підтримка — основа виживання прифронтової громади.

“Всесвітня продовольча програма (ВПП) ООН у партнерстві з Благодійним фондом «Янголи спасіння» щомісяця роздає продуктові набори (борошно, крупи, олія, консерви), забезпечуючи повне покриття з вересня 2025 року — один набір на особу для всіх 813 жителів. Реєстрація відбувається за паспортами, РНОКПП, довідками ВПО та підтвердженнями вразливості, з урахуванням безпекових обмежень: видача в укриттях або мобільних пунктах”, — запевняє Тетяна Божко.

Під час візиту міста, кореспонденту Східного Варіанта вдалося поспілкуватися лише з однією жителькою Святогірська — Оленою Іванівною. Жінка працює у державному підприємстві, яке вже давно евакуйовано, вона — останній співробітник, що залишився у Святогірську. Фактично Олена Іванівна зараз виконує функції сторожа.

“Звичайно, Святогірськ зараз — це майже покинуте місто. Всі мої знайомі виїхали, та і я теж планую виїжджати, якщо ситуація погіршиться. Мене поки що рятує те, що живу у приватному будинку. А у квартирі навіть не знаю як би воно було”, — каже Олена Іванівна.

Продовжуючи залишатися у місті, жителька Святогірська намагається не виходити на вулицю без крайньої потреби. Тільки на роботу та з роботи. По дорозі не заходить навіть у магазин.

“У нас тут залишилося може два продовольчих магазини, і вони працюють, мабуть, тільки до обіду. За продуктами та якимись побутовими покупками їздимо у Слов’янськ. З сусідами скидаємося на бензин, добре що у них є машина, та раз на тиждень отак їздимо. Чесно кажучи, ці поїздки трохи вводять у депресію. Тут місто порожнє, дрони літають, бомби падають, а проїдеш якихось пів години у Слов’янськ, там життя кипить”, — додає Олена Іванівна.

Ми попрощалися з жінкою та пройшлися вулицями Святогірська. У центрі міста з працюючих закладів залишається тільки єдине відділення Нової пошти та один магазин. За півтори години вдалося зустріти двох місцевих, яки поспішали по своїх справах.

Життя міста, яке колись було туристичним магнітом, де юрбилися відпочивальники та працювали десятки кафе та магазинів, зараз зупинено війною.

***

Читайте також: Слов'янський курорт у тіні фронту: у якому стані зараз природня оздоровниця міста