Суперлюди України. Як на Львівщині протезують та реабілітують українських ветеранів

Про те, як працює центр, як проходить реабілітація і як тут виготовляють протези, дізнавався Східний Варіант.

Центр як реакція на проблему: які послуги тут надають?

Засновником центру є український бізнесмен Андрій Ставніцер. Він залучив до справи свого бізнес-партнера Говарда Баффета, який має свій фонд та багато допомагає Україні, зокрема і центру «Superhumans». На початку роботи центру фонд Говарда Баффета виділив йому 16 мільйонів доларів, з них 15 пішло на реконструкцію будівлі, в якому розташований центр, а 1 мільйон — на закупку частин для протезів, щоб виготовити першу партію протезів на місяць. Так почалась робота «Superhumans».

Спершу центр займався протезуванням та реабілітацією. Згодом почали займатись реконструктивною хірургією у співпраці з французькими медиками. У цьому напрямку вже зробили перші операції пацієнтам влітку минулого року. Спершу робили огляди пацієнтів, далі, якщо потрібно, виготовляли імпланти на 3D-принтері. Андрій Іщик, медіаменеджер центру «Superhumans», розповідає, що деяким пацієнтам друкували частину нижньої щелепи чи повністю нижню щелепу на 3D-принтері. Після цього людину оперували і встановлювали імплант.

Також новим напрямком роботи центру є відновлення слуху.

«Це теж важливий момент, тому що дуже багато військовослужбовців, особливо після бойових дій, мають проблеми зі слухом. Часто вони на це не зважають, не зізнаються в цьому, не роблять з цього проблеми. І практично через це постійно відчувають дискомфорт. Тому пацієнт паралельно з протезуванням може тут отримати ще й акуратний слуховий апарат, який виглядає непомітно», — розповідає Андрій Іщик.

В центрі встановлюють протези з механічними та електронними колінами. Щодо рук, то протези також існують механічні та міоелектричні, останні ще називають біонічними. 

Пацієнтам послуги надаються безкоштовно. Центр функціонує коштом фандрейзингу, його роботу можна підтримати благодійним внеском за посиланням.

«Центр засновувався як реакція на проблему, яка в нас виникла. І щоб не створювати тиск на державний бюджет, який і так загруз у війну, вирішили, що варто все робити коштом пожертв донорів, спонсорів, меценатів, благодійників. Цей список можна продовжувати», — розповідає Андрій Іщик.

Як «Superhumans» створюють протези?

У центрі «Superhumans» виготовляють протези для рук та ніг. Дмитро, протезист ніг центру, розповідає, що для виготовлення протеза ноги спочатку визначають лайнер — це повноконтактна шкарпетка із силікону або гелю. Далі по лайнеру починають гіпсувати і знімають гіпсовий зліпок кукси. Потім це заливають гіпсом і роблять модель. Вона може бути різного типу та розміру.

Кожен протез виготовляється індивідуально. Немає чітко окресленого часу, який витрачається на виготовлення протеза, адже кожен виготовляється для конкретної людини й на час виготовлення впливає декілька факторів. Основні — ступінь ампутації (до стегна, до коліна, до гомілки чи інша), розмір кукси (частина кінцівки, що залишається після ампутації).

Спершу виготовляють тестові гільзи й перевіряють, чи підходять вони пацієнту. Після цього роблять протез. Гільзи з часом можуть змінювати, адже пацієнт після протезування може схуднути і вона буде завелика. В такому випадку можна вдягати на куксу лайнер — гумову «панчоху». Або пацієнту роблять нову гільзу за новими мірками.

Протезистка рук Вікторія каже: «Найкраще, це бачити емоції пацієнта, коли він задоволений і може працювати кінцівками».

Кожна реабілітація — унікальна

Після виготовлення протеза пацієнту треба навчитись із ним жити. На цьому етапі починається реабілітація людини. Цей процес може займати як два тижні, так і декілька місяців. Все залежить від типу ампутації.

«Якщо в людини не висока ампутація, то реабілітація може зайняти 2 тижні. Якщо у пацієнта висока ампутація, або навіть подвійна, тоді може зайняти 2 місяці. Це все залежить від конкретного випадку. Або, наприклад, в людини можуть бути уламки від снаряда в куксі. І він міг проходити реабілітацію і призупинити її через біль або тому, що потрібно робити додаткові операції. Кожен випадок унікальний», — розповідає Андрій Іщик.

У центрі працює близько 10 фізичних терапевтів та асистентів. Також є ерготерапевти, які працюють із верхніми кінцівками, шрамами, контрактурами, коли кінцівка була затиснена через удар або вибух і рука втратила свою функціональність. Крім того, серед фізичних терапевтів центру є гідротерапевти, які працюють із пацієнтами в басейні.

Басейн вже був у цій будівлі, після реконструкції тут зробили ремонт і тепер тут пацієнти можуть плавати і проходити реабілітацію. У басейну низькі борти, тому людина з ампутацією може самостійно залізти та вилізти з води. Також на стелі є системи підвішування, щоб людину можна було опустити у воду, але, як каже Андрій Іщик, нею практично не користуються.  

«У нас хлопець з трьома ампутаціями, він сам приїжджав і однією рукою туди раз-раз заліз і поплив. Тобто це досить зручний та комфортний басейн», — розповідає Андрій.

Під час ерготерапії пацієнт тренується користуватись протезом, розслабляти руку, рухати кистю. Поки виготовляється протез, людина вчиться користуватись тренувальним і за місяць досягає значних успіхів у цьому.

Ерготерапевтка Марта розповідає: «У нас є і апарати, і самі біонічні руки. Крім того, є гідротерапія, фізична терапія, міостимуляції і воно все нашаровується для того, щоб пацієнт міг і розслабити, і напружити м'язи. Це просто тренування. Є допротезна підготовка — це тренування м'язів і контроль м'язового скорочення. І коли протез триманий, це вже контроль самого протезу».

В ерготерапії людина тренується працювати верхніми кінцівками і бути самостійною. В центрі є кухня та ванна кімната, де пацієнт може тренуватись бути самостійним і незалежним в обслуговуванні себе. Кухню можна регулювати, тобто робити столи вищими чи нижчими, якщо це потрібно пацієнту.

Також в центрі можна отримати психологічну допомогу. Наразі тут працює пʼятеро психологів. Андрій Іщик каже, що психолог є одним з тих, хто визначає готовність пацієнта до протезування. Якщо людина не мотивована або не розуміє, для чого їй протез, то психолог дає людині деякий час, щоб все обдумати. Або людина йде на психологічну реабілітацію і працює зі спеціалістом.

У пацієнтів є і дуже сильна мотивація швидше реабілітуватись. Андрій Іщик розповідає про пацієнта, у якого була вагітна дружина і він дуже хотів швидше стати на ноги, щоб взяти свого сина на руки в пологовому будинку. Мотивації швидше пройти реабілітацію бувають різні, але вони впливають на час та результат цього процесу.

У центрі працюють над розвитком напрямку психологічної підтримки партнерок, тобто дружин, матерів та близьких пацієнта. 

«Часто пацієнт з кимось тут, наприклад з мамою, дружиною чи дівчиною. Очевидно, що їм теж треба психологічна підтримка. І в нас відкривається цілий напрямок, який буде працювати фактично з тими, хто підтримує пацієнтів», — розповідає Андрій Іщик, медіаменеджер центру «Superhumans».

«Я не змінився — залишився таким, яким й був до поранення»

Максим Медвідь родом з Рівненщини. У цивільному житті працював електриком на підприємстві. Чоловік мобілізувався у червні 2022 року. Воював на Миколаївщині, Херсонщині та на Донеччині, під Бахмутом, де і отримав важке поранення. Ворог влучив у машину, де був Максим із побратимами.

Перший час його не могли витягти, оскільки ворог вів щільний мінометний обстріл. Один з побратимів Максима загинув, ще двоє, як каже сам захисник, «легко відбулися».

«Після того, як мене витягли з тієї машини, я був у свідомості ще 10 хвилин. Наступного разу прийшов у себе аж через 16 днів. Доки я був у комі, прогнозів не давали. Лікарі сказали батькам, що вони зробили все можливе, і далі все залежало від мене: чи прийду я у свідомість, чи ні», — згадує Максим.

Чоловіку провели ампутацію обох ніг. Травми були дуже складні й потребували ретельної уваги та лікування.

Про центр «Superhumans» Максиму розповів його комбат. Наразі Максим знаходиться тут вже пів року. За цей час пройшов багато кроків — від протезування до реабілітації.

«Складно було. Я не один місяць був лежачий, взагалі не міг сидіти. І за цей час втратив мʼязову форму. І з самого початку починати відновлюватися було доволі тяжко», — ділиться захисник.

Та зараз Максим вже самостійно ходить на протезах, хоч і зазначає, що у майбутньому йому все одно знадобиться тростина для підтримки.

«Я не змінився: який був до поранення, такий і залишився. Як тільки прийшов у себе, я у перші ж дні був оптимістичним, бо розумів — вже нічого не зміниш. Що сталося, то сталося. Треба жити далі», — широко посміхаючись каже Максим. 

Щодо майбутніх планів чоловік не впевнений, проте задумується про спортивні заняття з паверліфтингу. Нещодавно до Максима звернувся тренер та запропонував спробувати себе у цьому напрямку. 

Ампутація за 20 хвилин, реабілітація — місяцями

Герман Золотарьов став на захист України ще за часів АТО. Служив за контрактом, у 92-ій бригаді. Незадовго до повномасштабного, після закінчення контракту чоловік планував виїжджати за кордон на роботу, вже мав необхідне запрошення.

«Але не так сталося як гадалося. Як тільки 24-го ця херня почалася, я одразу зібрав рюкзак і пішов у військкомат. Був четвертим чи пʼятим у списку добровольців», — розповідає Герман.

Поранення отримав на Луганщині, недалеко від траси «Сватово — Кремінна». Групу Германа ворог помітив з дрона, після чого прицільно обстріляв з танка. Внаслідок обстрілу Герману відірвало руку. Це сталося у грудні 2022 року.

«Турнікет собі наклав сам. Зібрав, що зміг. Хоча збирати там було нічого, рука висіла на одній мʼязі та формі. І пішов до точки евакуації, майже чотири кілометри пішки. Я не мав можливості чекати, доки закінчиться обстріл, бо просто стік би кровʼю», — каже чоловік.

Герман розумів: евакуювати під обстрілом його не зможуть, його побратими також отримали поранення, і виходили пізніше, коли закінчився обстріл.

Захисника привезли до лікарні у Лимані. Медики там розвели руками, мовляв, тут вже вдіяти нічого не зможуть, травма занадто важка і треба везти до кращого стабілізаційного пункту. 

«Мене повезли до Краматорська, але рука була вже чорна. Там би нічого не змогли зробити. Між пораненням та ампутацією пройшло шість годин, — згадує Герман. — Та мені ще дуже пощастило, один мій побратим тоді провів в окопі з пораненням 22 години. І не було можливості його вивезти, бо був шалений обстріл. Коли виносиш 300-го, потенційно ще чотири людини можуть загинути».

У Краматорській лікарні Герману провели ампутацію:

«Я ще хірурга попитав так, з усмішкою, чи буде якась можливість щось врятувати. Він такий “Братик, чесно, мені тут роботи на 20 хвилин. Тут обрізати одну м'язу тобі, завернути і зашити”»

На операційному столі йому дозволили покурити. Через півтори години Герман прийшов у себе вже без руки.

«Жінка мене дуже сильно підтримала. Спочатку як побачила — розплакалась. А потім зібралась і сказала: “Нічого страшного, ти у мене сильний. Ми все витримаємо”», — згадує захисник. Зараз вони виховують двомісячну донечку Маргаритку.

Після поранення на Германа очікувало ще 6 операцій на руці. У цей час центр «Superhumans» тільки розбудовувався. Герман подав заявку і прибув на консультацію у центр на 10 день після його відкриття. Рука добре відновлювалась, а чоловік активно займався фізичними вправами.

Та на консультації з протезування Герману повідомили, що під час операції з ампутації йому не заокруглили кістку, вона залишилась гострою, що заважало протезуванню.

«Після всієї моєї реабілітації мене відправили знов на операцію. Мої заняття були даремними. Тож після операції я знову пів року не вилазив зі спортзалу», — згадує Герман і додає, що для нього не було складнощів у процесі реабілітації, оскільки дуже допомогала мотивація відновитися якомога скоріше.

Після закінчення реабілітації йому запропонували роботу у центрі. Герман допомагає із тренуваннями іншим людям з протезами, бере участь в організації змагань. У його планах — створення ліги серед реабілітаційних центрів, аби ветерани з ампутаціями мали більше можливостей для розвитку.

Як отримати допомогу у центрі “Superhumans”?

Щоб отримати допомогу — консультацію, протезування, реконструктивну хірургію та реабілітацію у центрі, необхідно заповнити анкету на сайті центру. У анкеті потрібно вказати імʼя та прізвище, контакти для звʼязку та дату отримання травми.

Після цього потенційного пацієнта запросять на консультацію та первинний огляд.

У зв’язку із високим попитом на послуги, очікування в цій черзі може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Протезування та лікування для людей, які постраждали через війну, є безплатним.

________

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Авторки: Ольга Гах, Тетяна Жук