На крилах волонтерства: історія Олени Стеценко з Луганщини та її "Резиденції янголів"

«Мала погони, тепер маю крила»

Олена Стеценко, уродженка Луганщини, зростала в родині з активною громадянською позицією. Її першим фахом стала історія, другим — право, що лише посилило її прагнення до змін та суспільної діяльності. Успішно будувала кар’єру у правоохоронних органах, досягла звання підполковника. Після народження доньки вона зосередилася на вихованні дитини.

«Материнство для мене так само важливе, як і професійна реалізація», — ділиться Олена.

До 2014 року життя Олени було розміреним, але війна кардинально змінила її світогляд

«Я народилася в 1970 році, а як справжня українка — лише у 2014», — каже вона.

Через військову агресію росії Олена була змушена залишити Луганськ і разом із донькою переїхати до Кремінної. Цей період залишив у її пам’яті багато болючих спогадів, зокрема про голод у Луганську у 2014 році.

Вона згадує історію своєї знайомої Тетяни, яка перебувала у розстрільних списках, але залишилася в окупованому Луганську, попри всю небезпеку.

«Я була впевнена, що вона виїхала. Але вона залишилася, бо опікувалася одинокими літніми людьми. Казала, що якщо не принесе їм ложку каші чи води, вони просто помруть. Ці люди навіть не зачиняли дверей, бо знали, що тільки вона може їм допомогти. Це було жахливо, але такою була реальність», — ділиться спогадами пані Стеценко.

Говорячи про дітей рідного краю, жінка зауважує, що вже у 2014 році діти Луганщини та Донеччини перейшли справжню межу між світами.

«Вони перейшли з безтурботного, щасливого дитинства у дитинство, опалене війною», — наголошує вона.

У 2015 році Олена очолила ГВО «Громадянський корпус у Луганській області». У співпраці з департаментом освіти та духовенством вона започаткувала нові ініціативи для освітніх закладів регіону.

«Ми займалися волонтерською діяльністю, допомогою військовим. Також увага приділялась патріотичному та духовному вихованню молоді, адже наша команда складалася з представників силових структур», — пояснює активістка.

Дитяча мрія, що стала реальністю

На той момент дев’ятирічна Поліна, донька Олени, написала зворушливий вірш про війну:

Так мало мирних років у нашій історії,
Багато болю, втрат на нашій території.
Від війни у нас така вже втома.
Янголи, повертайтеся додому.

Дитинство, обпалене війною, вплинуло на мрії Поліни. Її слова й творчість надихнули Олену на створення «Музею на крилах». На основі цього 21 листопада 2015 року за благословенням архієпископа Сіверськодонецького і Старобільського Никодима відкрили унікальний «Музей на крилах» у Свято-Сергієвському чоловічому монастирі в Кремінній. Першими експонатами стала особиста колекція дівчинки — її малюнки та власноруч створені янголи.

«Вибір монастиря був символічним. З травня 2014 році саме тут проводилися молебні за мир із залученням дітей із різних конфесій, включаючи мусульман-сирійців. Вони об’єднувалися заради миру, створюючи янголів для захисників міста та поранених у шпиталях Києва та Одеси», — пригадує громадська активістка.

Музей одразу зацікавив людей з різних регіонів і країн. Особливими завжди були дарунки бійців ЗСУ.

З 2015 року «Музей на крилах» мандрував Україною. У 2019-му експозицію показали в Києво-Печерській лаврі. Пандемія затримала музей у столиці до 2022 року, що врятувало унікальну колекцію.

Новий відлік

Повномасштабне вторгнення змусило Олену мобілізувати всі організаторські здібності. Адже кожне завдання вимагало негайного виконання. Забезпечення військових їжею та теплими речами перетворилося на критичне випробування через повну відсутність постачання.

Волонтери виконували будь-яку роботу: від будівництва оборонних споруд до порятунку важливих документів.

Попри запевнення військових про безпеку міста, реальність виявилася критичною: наприкінці березня жінка з донькою були змушені евакуюватися через інтенсивні обстріли.

«Евакуація була негайною: встигла зібрати лише найнеобхідніше», — розповідає Олена.

За словами активістки, зневага до небезпеки призвела до трагічних наслідків: навіть позначені написами «Діти» транспорти не гарантували порятунку. Найбільша втрата — загублені життя…

Завдяки волонтерці з Прикарпаття родина знайшла прихисток у Долині. Замість розпачу Олена обрала активну дію. До створення «Ради ВПО» ініціативна група розробила власні механізми підтримки переселенців, перетворившись на потужний осередок допомоги, а також створили діаспору Луганщини. Співпраця з міською адміністрацією стала платформою для відвертого діалогу про потреби переселенців та їхню інтеграцію.

Варто зазначити, що Олена не забувала про свою колекцію. Згодом, завдяки підтримці президента ГВО, янголів вдалося перевезти на Прикарпаття.

«Резиденція янголів» у Долині

На новому місці «Резиденція янголів» перетворилася на культурний центр, майданчик підтримки переселенців. Жінка проводить кураторські екскурсії, дитячі інтерактивні заходи та впроваджує янголотерапію для відновлення душевної рівноваги. Донати з цих заходів спрямовуються на допомогу ЗСУ.

Артдиректорка наголошує, що її головна мета — презентація Луганщини на Прикарпатті. «Резиденція янголів» стала місцем, де культура її рідного регіону переплітається з історією янголів, несучи світло й надію, а також руйнуючи стереотипи про Луганщину.

«Я дуже люблю свій рідний край і хочу, щоб про нього знали й тут», — наголошує вона.

Колекція нараховує 2 500 янголів, виготовлених зі шкіри, текстилю, кераміки, бісеру, воску та соломи. У зібранні представлені мистецькі роботи з усіх областей України та 75 країн світу. Серед них янголи «день-ніч» від Євгена Нищука, янголи-дзвоники від матері Кузьми Скрябіна та дарунки бійців Збройних сил України.

«Сказати, який із янголів найдорожчий, не можу. Кожен унікальний. Є срібна ікона від буковинок в Італії, є лялька, зігріта теплом трьох поколінь з Рівненщини. Роботи виконані в 35 техніках. І я вдячна кожному, хто їх дарував», — розповідає Олена.

Зворушливою традицією стало написання листів янголам протягом всього року: діти просять миру, повернення рідних і відбудови домівок.

Зв’язатися з артдиректоркою для обговорення проєктів чи отримання додаткової інформації можна через її сторінку у Facebook. Музей, що підтримує ці ініціативи, знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Чорновола, 10.

Щоп’ятниці у «Резиденції янголів» пастори Роман Ревак та Павло Бандура читають лекції «Янгольські новини» для всіх охочих. Катерина Тусик презентує бойківську культуру, а Ірина Герс, ведуча радіостанції «Хвиля гір», знайомить відвідувачів з поезією.

Олена мріє про Міжнародний мандрівний фестиваль янголів, що об’єднає митців, волонтерів і дітей світу.

«Резиденція янголів» — це не просто колекція. Це наша історія, віра та боротьба за мир», — підкреслює вона. Її мета — жити й творити для України.

***