Анастасия Дашко
Музика, малювання і перемоги. Історія близнят зі Станиці Луганської, яких відзначив Президент
Перечитали всю місцеву бібліотеку, професійно грають на двох музичних інструментах, зібрали цілий урожай перемог в різних фестивалях і конкурсах. Все це про школярок з Луганщини Марію і Катерину Стульнєвих. «Східний варіант» дізнався їх історію, що надихає.
Разом з народження, за однією партою і в захопленні різними видами творчості. 16-тирічним Каті та Маші Стульнєвим ніколи не буває нудно разом. Дівчата захоплюються малюванням, музикою і дуже люблять читати.
І ось нещодавно в скарбничку їх досягнень додалося ще одне — стипендія Президента України для молодих письменників і діячів мистецтва у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва і кіномистецтва.
Творчість як спосіб життя
Розповідаючи про себе, дівчатка постійно доповнюють одна одну: Катя може почати речення, а Маша його закінчити.
Музика — одна спільна любов. З першого класу сестри вчилися грати на фортепіано, закінчили музичну школу, а потім стали освоювати домру.
«З фортепіано в першому класі потрібно було ноти вчити, а з домрою ми вже багато знаємо. В якомусь сенсі легше, але роботи з будь-яким інструментом багато. Сучасні пісні ні, а класика подобається. Маша постійно ноти в інтернеті шукає, роздруковує, каже: нумо зіграймо, розберемо», — говорить Катя.
«Ой, та у нас все: домра, сопілка, гітара, балалайка. Це для себе. Коли вони були в другому класі, приїжджала дівчина викладати скрипку. Надзвичайно гарно. Але вчителька поїхала і на цьому закінчилося. Був би учитель — ми б ще й скрипку вивчали, вона дуже нам подобається», — додає мама дівчаток Наталія.
Місцеві виставки та концерти без сім'ї Стульнєвих не обходяться. Перерахування всіх їх досягнень і перемог зайняло б кілька сторінок. Ось лише кілька з них: конкурс «Голуб надії», Міжнародна природознавча гра «Геліантус», Міжнародний фестиваль-конкурс лірики та вокалу «Золота Ліра», Міжнародний дистанційний конкурс-фестиваль мистецтв «Fest music 2020», Міжнародний фестиваль-конкурс мистецтв «Moment of glory», Всеукраїнський конкурс живопису та графіки «Крок у майбутнє» і багато-багато інших.
Кілька малюнків близнят відібрали для виставки у Верховній раді, а 2020 року їх логотип для центру LihgtHouse Makariv виявився кращим і тепер його використовуватимуть для брендованої продукції.
«З самого дитинства пробували себе в різних напрямках: то ліпили, то декупажем займалися, то мозаїку робили, то якісь вироби у нас, то пробували ази шиття, собі шили, то в'язали, то квілінг, то малювання», — говорить Наталя.
Олімпіади ділимо на двох
Зараз Катя і Маша вчаться в 10-му класі, 9-й закінчили з відзнакою. І навіть участь в олімпіадах «розділили».
«Я — Катя — ходила на олімпіаду з математики, української мови та фізики. Маша брала участь в олімпіаді з хімії, історії та географії. В один день проходять кілька предметів, ми й розподілилися. Один — Каті, один — мені», — разом розповідають дівчата.
У навчанні, зізнаються, теж іноді допомагає музика:
«Наприклад, торік на “дистанційці” у нас була тема “Творчість в 18 столітті”. І ми відразу зголосилися зробити презентацію саме про музику, тому що в цьому краще розбираємося».
У малюванні дівчаткам до душі графіка та акварель, а зображати воліють натюрморти. Адже у них “натура” завжди під рукою. А вільний від навчання, музики й малювання час із задоволенням присвячують читанню.
«Спочатку ми брали книги в бібліотеці, потім перейшли на фентезі, наприклад “Гаррі Поттер”. Потім дочитали все, що було у нас в бібліотеці, і перейшли на телефон. Зараз більше читаємо класику, вона і за програмою йде, і цікаво», — діляться сестри.
Пів року без світла
Сім'я живе в Станиці Луганській. У селищі міського типу не так багато умов, щоб розвиватися творчо. Тому все переважно своїми силами та на ентузіазмі.
«У нас, на жаль, фахівців або якихось гуртків немає. Це самостійне вивчення. Також на одній з районних виставок ми познайомилися з учителем малювання Наталією Сухаревською. У неї консультуємося, вона спрямовує дівчаток, підказує. Дуже їй вдячні», — говорить Наталя.
Зараз Станиця Луганська — прифронтова і фактично межує з окупованою територією. Активні бойові дії тут гриміли 2014 року. Навіть тоді сім'я Стульнєвих не виїжджала. Ба більше, у міру можливості намагалися займатися не тільки уроками, а й музикою. Зі зрозумілих причин докладно згадувати про той період не люблять.
«У нас до 6-7 місяців не було світла. Близько 2 місяців не було газу. Коли були сильні обстріли, звичайно, нікуди не ходила, а так вискакували й в музичну школу, і у звичайну. Коли зовсім було складно, вчителі до нас ходили додому, займалися вдома. Це вже в минулому. Потрібно рухатися вперед», — додає мама дівчаток.
Разом 24/7
А ось зі своїми майбутніми професіями Катя і Маша поки не визначилися. Однаково впевнено почувають себе й у творчості, і в навчанні. Одне знають майже напевно — вчитимуться в одному виші. І збережуть любов до творчості.
«Вони відчувають одна одну. Вони розуміють одна одну з пів слова. Одна підморгнула, друга вже зрозуміла, про що це. Вони діляться одна з одною, доповнюють одна одну. Хочеться, щоб і далі в житті вони трималися разом. Йшли вперед і подавали приклад іншим своїми досягненнями», — посміхається дочкам Наталя.
«Ми завжди разом, 24/7. Якщо ми посварилися, то через пів години про це забули. Нам одна з одною легко і цікаво. Зустрічали близнят, які спілкуються в різних компаніях. Для нас це дивно. Це ж ми й ми завжди разом», — резюмують Катя і Маша.
Фото з сімейного архіву родини Стульнєвих
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
21119
