Спротив окупації: як рух "Зла мавка" протистоїть російським загарбникам

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у тимчасово окупованих містах та селищах діють партизанські групи, які щодня протистоять російським військовим та повідомляють інформацію про злочини окупантів українським захисникам або розвідці. Достеменно наразі невідомо скільки партизанів та партизанок працюють у підпіллі, одними із них є жінки партизанського руху «Зла мавка».

Діяльність руху бере початок з проукраїнських мітингів проти окупаційної «влади» у Мелітополі у 2022 році. Через рік після початку повномасштабного вторгнення троє жінок з Мелітополя започаткували власний жіночий партизанський осередок у місті та назвали його «Зла мавка». Координаторки руху кажуть, що міфологічна мавка символізує гнів і непокору українських жінок, які борються з окупантами. Згодом до руху почали долучатися жінки з інших тимчасово окупованих міст, зокрема з Криму, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. 

«Наразі найбільше мавок в Криму. Але на сьогодні ми можемо вже стверджувати, що Мавки є в усіх окупованих містах. Донецька і Луганська області приєдналися пізніше за всіх, та кількість активісток там зростає. Перші повідомлення з тих міст, за якими ми довго сумували, були дуже цінні! Люди продовжують боротися і чекають на повернення навіть після стількох років окупації й пропаганди», — поділилась координаторка руху.

«Допоки в окупації триває спротив — вони не перемогли»

Активістки не згодні із російськими наративами та місцевою окупаційною «владою». Одна з перших їх акцій була присвячена 8 березня, тоді мавки розклеїли по місту плакати із промовистим слоганом «Не хочу квітів, хочу мою Україну!» та зображенням жінки, яка бʼє букетом квітів окупанта.

Учасниці руху у різних містах поширюють патріотичні листівки та малюють графіті з українською символікою. Усе це бісить окупантів, а жінкам подобається робити для них негаразди.

«Я не можу говорити за всіх жінок, адже мотиви у всіх різні. Хтось хоче зробити свій внесок в боротьбу, когось дуже сильно бісять окупанти й вони бісять їх навзаєм. Дехто протестує навіть з персональних мотивів, бо окупанти зруйнували їхні сімʼї. Але головне, що поєднує всіх жінок — це віра в нашу перемогу, і що кожен повинен продовжувати цю боротьбу як може. Ми кажемо: “допоки в окупації триває спротив — вони не перемогли!”» — наголошує координаторка руху.

Долучатися до акцій можуть усі охочі жінки, єдина умова — бути повнолітньою. Перш за все, безпека є ключовим пріоритетом в окупації. Всі активістки проходять обов'язковий інструктаж з питань особистої безпеки. Учасниці руху не знайомі між собою, й ніхто не знає імен цих жінок, проте згодом вони точно потраплять у книжки про історію війни. 

«Безпека жінок і дівчат для нас — найголовніше. Ми передаємо усім свій досвід з “обходу очей” окупантів та передаємо важливі правила онлайн і офлайн безпеки. Найголовніше — всі ми спілкуємося анонімно, ніхто не знає одна про одну зайвих деталей, які могли б їх викрити», — розповідає координаторка руху.

У мавок є «очі» всюди, вони слідкують за перебігом війни, злочинами окупантів, їх розмовами та всіляко борються із російською пропагандою. Щотижня активістки готують електронні та друковані випуски українських новин, які далі поширюють по вулицях та підʼїздах. Підслухані розмови окупантів жінки переповідають у чат-боті руху, аби поширити секретну інформацію або ж висміяти недолугість російських військових. Одну з таких розмов у Донецьку поширили у соцмережах «Злої мавки»:

«Як вояка рф в Донецьку спілкувався з дружиною по відеозвʼязку: вчора хлопці групою пішли за водою, а коли повернулись, то бази вже не було. Одному їх товаришу відірвало голову, шукали всією групою, а знайти не змогли. Ймовірно був удар HIMARS по інституту  “Донбассгражданпроект”».

Смаколики для окупантів з «Кухні мавки»

Активістки кажуть, «Кухня мавки» – це їх найулюбленіша акція. Почалося все з того, коли одна з жінок мала доступ до кухні, де харчуються окупанти. Тоді вона додала проносне у булочки, які стали ідеальною «наживкою», аби осоромити військових. Такі витівки вдається організувати не так часто, як хотілося б мавкам. Проте їжа та самогон із секретом добряче працюють, як розповідають активістки. 

Щоденники мавок в окупації

Жити в окупації — це щодня переживати відчуття самотності, невідомості та стресу через практичну відсутність безпеки. Не менш важливо, берегти власну психологічну притомність. Координатори «Злої мавки» дають простір активісткам відрефлексувати свій досвід та поділитись переживаннями у «Щоденниках мавок». Усі щоденники публікуються анонімно у соцмережах та на сайті руху. 

Власний щоденник веде жінка зі Старобільська, Луганської області:

«У неділю на гробки ще ходила на кладовище до Валери, брата та мами. Людей зовсім мало, багато хто виїхав і тепер нікому ходити гробки прибирати, від цього мені сльози на очі підступають. Ще я пройшлася поряд з похованнями наших українських хлопців-добровольців з 2014 року. Це просто жах, що там робиться! Більшість пам’ятників повалено і розбито, смітник там влаштували, і всі бояться проходити туди поприбирати, бо це місце окупанти називають “могилами укрофашистів”».

«Далі прийшло ще гірше свято – 9 травня. Раніше я з великою гордістю святкувала його, ще з дитинства. Мій дід воював, бив нацистів, а тепер це перетворилось у якийсь балаган. Тепер нацистами у них стали звичайні, мирні українці, яких вони нещадно знищують. Я ненавиджу своє тяжке, з постійними дефіцитами життя в СРСР. А вони все місто прикрасили червоними комуністичними прапорами та прапорами росії. Влаштували автопробіг, покладення квітів з російськими військовими. Видовище, що викликає рвотні реакції. Це якийсь, кошмар який ніяк не закінчиться. Вони забрали наші свята і наше минуле і спотворили їх», — розповідає жінка зі Старобільська у щоденнику.

Жінка з Маріуполя поділилась своєю історією та переживаннями у своєму щоденнику: 

«Памʼятаю, як заплющила очі в зневірі й тут задзвонив телефон – подзвонила жінка, котра підняла мене на ноги й сказала: «Ваша мати виїхала з волонтерами, прямую до вас». Я розридалася, це були сльози неймовірного щастя. Моя вагітна мама буде в безпеці! Цієї миті я взяла себе в руки, зрозумівши, що потрібна мамі, потрібна сестрі, я повинна зробити усе для них. … Зараз мені й досі дуже важко згадувати ті часи. Біль, напевно, не пройде ніколи, бо неймовірно важко більше не мати дому, але на щастя, майже вся моя родина залишилася живими, це вже щастя, це вже велика радість. Віримо в нашу перемогу, все буде Україна! І в Маріуполі теж».

​​Як долучитися?

Слідкуйте за новинами «Злої мавки» в офіційному Telegram-каналі, на сторінці в Instagram або читайте більше про діяльність руху на сайті. 

Повідомити інформацію про окупантів та долучитися до акцій можна в чат-боті «Злої мавки» в Telegram: @Partizankabot.

***