Заборона на найвідоміший "бандерівський" символ. Як смолоскипна хода на Донбасі пережила опір влади

Зовсім нещодавно Україну приголомшила новина: книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" заборонили. Містами та у соцмережах прокотилася хвиля акцій на її підтримку. Як автор, так і видавництво планують і далі боротись за свої права та додруковують далі тираж.

Свої історії заборон є і на Донбасі. Наприклад, ще кілька років тому у Слов'янську місцева влада намагалась заборонити звичайні мирні акції. Що треба знати та що робити, якщо ви стикнулись із забороною своєї акції? Розкажемо на прикладі смолоскипної ходи. 

Смолоскипний марш — вже традиційний захід для націоналістів. Щороку такі марші обов’язково проходять у січні: 1 числа до Дня народження провідника ОУН Степана Бандери та 29-ого на честь Героїв Крут. 

Перша смолоскипна хода на річницю з народин Бандери відбулась в Києві у 2007 році Не дивлячись на численні заборони з боку влади, смолоскипи запалюють і на Донбасі.

На Донеччині, як і в більшості міст України, проукраїнські заходи влаштовували представники політичної партії ВО “Свобода”. Смолоскипні марші — не виключення. 

Голова осередку партії в Донецьку Артур Шевцов згадує перший хід до якого долучився у якості організатора. То було 29 січня 2009 року — вшанування пам’яті річниці битви під Крутами. 

“Тоді маршрут був від пам'ятника Шевченку до пам'ятника Борцям за радянську владу. Там планувалося спалити прапори СРСР та "Донецької республіки". Але оскільки дорогу нам перекрили на бул. Пушкіна, то і спалили ми їх прямо там, на очах у скандуючих "Расія!”, — розповідає Артур. 

Як згадує Артур, тоді організаторами була група молодих людей, переважно студентів, мешканців Донецька і Донецької області. Того дня, звісно ж, не обійшлося без протистояння з місцевими проросійськими маргінальними організаціями, на кшталт "Донецкая Республика", "Донбасская Русь" тощо. Але під час того маршу бійки, як такої, не сталося, бо міліція вдало розділила учасників маршу. 

“Звісно, підтримка з боку місцевих мала місце, адже й організатори, й учасники маршу були місцевими. Після того маршу до нас приєдналося достатньо велика група людей, разом з якими ми пізніше провели ще не одну акцію. До того ж частина з тих людей потім стали активістами донецької "Свободи".

Категорично проти були, у тому числі, й активісти вищезгадуваних антидержавних організацій, а також КПУ, ПСПУ, Союзу Лівих Сил, Партії Регіонів та інших антиукраїнських сил”, — пояснює організатор донецьких маршів.

Як згадує Артур, першою забороненою смолоскипною ходою була наступна, 29 січня 2010 року. Тоді місцева влада вирішила не допустити проведення маршу, адже не хотіла повторення минулорічної історії. 

До того ж це був момент між першим та другим туром президентських виборів і вже було зрозуміло, що президентство Віктора Ющенка закінчується. Тому місцева влада не мала ніякої необхідності демонструвати показну лояльність до політики національної пам'яті часів Ющенка.

“У той вечір ми мали вирушити від головного корпусу ДонНУ і пройти до пам'ятника Шевченку. Але міліція почала затримувати організаторів ще до початку маршу. Мене особисто затримали орієнтовно за годину до початку. Інших учасників, які зібрались біля головного корпусу ДонНУ, також затримали. Треба зазначити, що рішення суду було винесене в день ходи, але вже після того, як учасників затримали, тобто затримання були незаконними”, — розповідає голова донецької “Свободи”.

Починаючи з 2011 року й до самого початку війни, активісти щороку готувалися до проведення смолоскипної ходи 29 січня. І щоразу отримували заборону. Але, оскільки, організатором вже виступала Донецька міська організація ВО "Свобода", то місцева влада забороняла саме використання смолоскипів, проте саму ходу на честь крутянців забороняти вже не наважувалася.

“У 2011, 2012 і 2013 роках, наш марш на честь Героїв Крут не обходився без традиційних зіткнень з антидержавними силами. Особливо жорстке протистояння було у 2012 році. Тоді навіть декількох учасників, які перебували по обидва табори, забрали до райвідділку міліції”, — каже Артур.

“У 2012 протистояння відбулось з активістами з "Донбасской Руси" і ветеранським рухом "Ніхто Крім Нас". З останніми там історія мала цікаве продовження. 

Річ у тому, що далеко не всі у “НКН” виявились антиукраїнськи налаштованими. Донецький провід “НКН” тоді заявив про своє нейтральне ставлення до нашого маршу. Але деякі з його членів все ж активно доєдналися до "остановки фашизма на улицах Донецка". Результатом став розкол у середовищі Донецького “НКН”. 

Проукраїнськи налаштовані ветерани вийшли з “НКН” і заснували власну громадську організацію "Воля", з якою ми (донецька "Свобода") успішно співпрацювали. Зокрема, вони пізніше відіграли свою роль в охороні проукраїнських акцій в Донецьку навесні 2014 року”, — розповідає очільник донецьких свободівців Артур Шевцов.

Після Революції Гідності, зміни влади та деокупації частини міст Донеччини від російських найманців здавалося б — тепер все буде інакше. Україна стала більш демократичною державою, можна вільно висловлювати свою позицію та не боятись переслідувань. 

Але. Насправді ситуація на місцях не змінилась. При владі залишились ті ж самі люди. Ті, хто голосував за передачу повноважень “народній дружині “ДНР”, так само займають свої крісла депутатів міських рад чи міських голів та збираються залишитись в них ще на 5 років. Судячи з передвиборчої атмосфери, більшості це таки вдасться. 

Що маємо у першому захопленому та першому звільненому у 2014 році Слов’янську?

Перший смолоскипний марш тут відбувся 29 січня 2015 року до Дня героїв Крут. Після деокупації міста у мешканців спостерігався великий підйом патріотизму, тож захід охоче підтримали. Щобільше, відтоді громада збиралась щороку, а з 2016 до Дня Героїв Крут додався марш на честь Степана Бандери 1 січня. 

Але у 2017 році місцева влада вирішила заборонити проведення таких заходів. За день до відзначення пам’яті Героїв Крут, 28 січня, відбулось судове засідання: позов подав слов’янський виконавчий комітет. За думкою позивача, смолоскипи можуть завдати небезпеку мешканцям міста і будинкам, які розташовані за маршрутом руху колони. Всі ці роки марші проходили під супровід поліції та МНС-ників. Жодних нарікань з боку правоохоронців не було. 

Організатором акції була місцева партійна організація ВО “Свобода”, тож позивалися проти неї. Голова осередку, Сергій Лілеєв, на той момент служив на фронті, тому судове засідання відбувалось навіть без відповідача. Суддя заслухав лише одну сторону.

Але у позові було відмовлено. Суд зазначив: смолоскип не належить до відкритого вогню, а право громадян України на мирні збори гарантується ч. 1 ст. 39 Конституції України. Третій щорічний марш на честь Героїв Крут відбувся як і планувалось. Але не без сюрпризів. 

Під час руху колони по одній із центральних вулиць міста стався вибух. У подвір’ї міської лікарні, за 15 метрів від учасників маршу, вибухнула граната. На щастя, ніхто не постраждав. 

“Немає сумнівів, що це були провокації з боку влади. Тоді правоохоронці розпочали слідство, викликали на допит свідків та організаторів, навіть просили у мене повні списки присутніх з усіма контактами. Але як це можливо, захід повністю відкритий для всіх охочих. То все тривало певний час та так і залишилось без жодного висновку. Винних не знайдено”, — розповідає організатор смолоскипних маршів у Слов’янську, голова місцевої “Свободи” Сергій Лілеєв. 

Наприкінці року, 27 грудня 2017, була друга спроба з боку влади заборонити проведення заходу.

Цього разу в суді спирались вже на вибух гранати у січні та начебто відкритий вогонь буде занадто близько до жилих будинків.

Як і на початку року, суд виніс рішення на користь громади.

Після другого програного суду влада покинула спроби заборонити проведення смолоскипних маршів.

Такі ж заходи на Донеччині проходять не тільки у Слов’янську, а й у Краматорську, Бахмуті, Авдіївці та інших містах і, маємо надію, скоро відбуватимуться в українському Донецьку. 

Насправді не треба боятись відстоювати свої права. Суд — це не страшно, хоча багато хто вже тільки позив сприймають як вирок. 

Організатори смолоскипного маршу в Слов'янську захищали свою позицію у суді самостійно, без допомоги юристів, та перемогли. 

Як провести акцію та що робити, якщо її намагаються заборонити? Поради від активістів Слов'янська

✅ Напередодні проведення акції (рекомендовано за 10-15 днів, а якщо захід невеликий, то за пару днів) треба подати заяву-повідомлення до міської ради. В ньому потрібно вказати:

• кому адресована заява;
• від кого надійшла — точне зазначення повної назви організації або прізвища, імені по батькові громадянина, адреса місцезнаходження (проживання), контактний телефон;
• мету, форму, місце проведення заходу;
• маршрут проходження;
• час початку і закінчення заходу;
• прогнозовану кількість учасників;
• ПІБ, місце проживання, контактні телефони організаторів;
• дату подачі повідомлення.

Варто зазначити, що існує можливість подачі поштою – рекомендованим листом із повідомленням про його отримання.

Місцева влада повинна забезпечити порядок під час проведення масового заходу.

✅ Органи виконавчої влади мають право після отримання повідомлення звернутися до суду з позовною заявою про заборону масових заходів. Негайно або навіть за день до заходу.

Самостійно проведення влада заборонити не може. Суд може задовольнити вимоги позивача, якщо визнає, що проведення заходу може створити ризик заворушень чи нести загрозу життю та здоров'ю громадян. 

✅ Право громадян України на мирні збори гарантується ч. 1 ст. 39 Конституції України. Про це треба знати та пам'ятати завжди. Саме цим аргументом ви будете захищатися в суді, а також тим, що ваш захід мирний та безпечний. 

Важливо: якщо уповноважені органи повідомлення про захід у вас не приймають, попросіть скласти акт про відмову в прийнятті заяви та записуйте розмову на диктофон чи відеокамеру – саме ці докази зіграють визначну роль у суді.

Під час заходу майте з собою примірник повідомлення з позначкою про його прийняття. 

При спробі зупинити проведення заходу вимагайте відповідне рішення суду.

Читайте також: Справу закрито, але пам'ять залишиться надовго. До річниці смерті Ігоря Александрова