"Я хочу додому, та довелося стати ним для себе": як дівчина зі Слов’янська у музиці розповідає про втрату дому

Про те, як важливо говорити про біль втрати дому та вираження свого болісного досвіду через мистецтво, Адвіка розповіла Східному Варіанту.

“Майже 10 років я шукаю відповідь на питання: А що таке дім для мене?”

Адвіка з любов'ю розповідає про Слов’янськ. Дівчина каже, що у рідному місті  завжди відпочивала душею, тому це її місце сили. Востаннє була там у 2021 році, перед повномасштабною війною.

Адвіка вперше виїхала зі Слов’янська у 2014 році через розв’язану росією війну. У вересні того ж року сім’я повернулася до рідного міста, однак вже у 2015 році родина переїхала до Київщини остаточно. 

“Ми жили з сім’єю спочатку в Ірпені, а потім в Бучі. Ці міста стали для мене другим домом. Той період у мене асоціюється з близькістю зі своєю родиною, адже тоді ми усвідомили, що все, що у нас є — це ми”, — згадує дівчина.

Дівчина розповідає, що завдяки спокою батьків під час переїзду, у підлітковому віці вона змогла адаптуватись до нових умов і почати жити “з нуля”. Однак зараз Адвіка розуміє, що ніде вона не відчуває себе вдома, а тому не виникає прив’язаності до жодного помешкання.

“У мене досі в підсвідомості думка, що в будь-який момент потрібно буде зібрати речі й поїхати, а тому треба мати мінімум матеріального. Майже 10 років я шукаю відповідь на питання: А що таке дім для мене?”, — ділиться дівчина.

“У день звільнення Слов’янська від окупантів у наш будинок влучили російські снаряди”

У житті Адвіки росія залишила значний відбиток. Окупанти влучили снарядами в будинок, з якого сім’я виїхала на початку війни.

“5 липня 2014 року, у день звільнення Слов’янська від окупантів, у наш будинок влучили загарбники. Ми дивились на фото, яке нам відправили, і спочатку навіть не впізнавали рідний дім. А вже пізніше побачили знайомий колір шпалер. Брат і батько одразу взяли квитки й поїхали розбирати завали”, — розповідає Адвіка.

Більшість речей неможливо було врятувати чи відновити, але дуже раділи знайденим уцілілим книгам, згадує героїня.

“У 2019 році мої батьки повернулися і почали відновлювати частину будинка, яка була менш пошкоджена. Нам пощастило, що вціліла газова труба і не сталося більшого лиха”, — розказує дівчина.

Родина повернула той самий затишок у рідний дім, який був у ньому до приходу росії. Але через початок повномасштабної війни у 2022 році, батьки дівчини вкотре вимушено залишили Слов’янськ і поїхали на Полтавщину.

“Внутрішньо переміщена особистість”

Дівчина розповідає, що їй необхідно ділитися своїм внутрішнім станом через мистецтво, а саме передавати його за допомогою музики, тому складнощів з вибором теми для першого релізу не було. 

5 липня 2023 року Адвіка випустила свій перший музичний реліз “Внутрішньо переміщена особистість”. Дівчина акцентує, що для неї важливо було оприлюднити альбом саме на день звільнення Слов’янська. 

Мисткиня розповіла, що на обкладинці альбому фото людей з Донеччини та Луганщини. Усіх Адвіка фотографувала сама, аби передати світлинами особистість кожного. Перед зйомками дівчина писала кожному, аби якомога більше розповісти про ідею музичного проєкту. За словами героїні, на участь погодились всі, крім однієї людини.

“Концепція релізу полягала у тому, аби перекласти свою історію та історію тисячі інших переселенців на мову електронної музики”, — каже Адвіка.

Дівчина пояснює, що п’ять треків в альбомі розповідають про п’ять етапів прийняття втрати дому:

“Я завжди раджу слухати ці треки одним за одним, бо вони утворюють цілісну історію за допомогою звуків”.

В альбомі Адвіки можна почути знайомі звуки останнього шкільного дзвінка у стінах школи, перших тривожних новин у 2014 році, а далі звуки потяга, який все швидше віддаляє від рідних краєвидів. Кожен момент — це розповідь, наголошує дівчина. 

За словами мисткині, головна ідея альбому може вміститися в одну фразу: Я хочу додому, та довелося стати ним для себе.

“Я — очі, провідник, різні емоції, різні історії, але спільний досвід. Спільний досвід ВПО. Я боялася розповідати свою історію, яка є колективною травмою. Але сумнівів при створенні ЕР (музичний мініальбом, — ред.) не залишилось. Я мушу розповісти нашу історію. Спільну. Бо говорити про це важко, але необхідно”, — написала героїня про альбом “Внутрішньо переміщена особистість” у себе в Інстаграм.

Дівчина підкреслює, важливо, аби слухачі альбому відчули, що у своїй втраті вони не одні. 

“На лекціях усі разом проживають власний досвід”

Окрім музичної діяльності, Адвіка проводить просвітницькі заходи, на яких розповідає про Донеччину, втрату домівки та труднощі вимушеного переїзду. Героїня організовує лекції разом з Єлизаветою Масловською, яка народилася в Алчевську. Про її діяльність можна прочитати в нашому матеріалі.

Дівчата об’єдналися, аби разом поширювати інформацію про досвід життя в окупації, про втрату дому, про Донеччину й Луганщину очима її жителів.

Адвіка розповідає, що ці заходи несуть не тільки просвітницьку мету, а й цілющу. На лекціях усі разом проживають власний досвід, попри різні історії, біль у всіх один, впевнена дівчина.

Наостанок Адвіка розповіла нам, що після перемоги України мріє повернутися у рідний Слов’янськ. Віримо, що так і буде.

Музику, яку створює Адвіка можна послухати на офіційних платформах.