Чемпіони, юристи, айтівці: чим живе і кого випускає Слов'янська школа для сліпих і слабозорих

Історія школи починається відразу після Другої світової, коли багато дітей було з травмами. Тому і виникла необхідність створити такий навчальний заклад. Спочатку школа розташовувалася в старій стайні, а 1963 року переїхала в ту будівлю, де знаходиться і до цього дня.

Про перші роки роботи школи, нам розповіла вчителька історії Алла Іванівна

«Відкрили школу 1948 року, оскільки тоді багато дітей були з травмами та особливо по зору. Розташовувалася школа в трьох будівлях: два навчальних і одне для житла, адже тоді багато було сиріт», — розповідає викладачка.

Спочатку в школі було 36 учнів з якими займалися четверо викладачів. І навіть за такої невеликої кількості установа постійно зазнавала нестачі навчального матеріалу: обладнання та навіть паперу для письма за Брайлем. Так тривало до початку 1960-хх, коли школа переїхала до нової будівлі.

За роки роботи навчальний заклад зазнав багато трансформацій. Зі школи для сліпих перетворився на школу для сліпих і слабозорих, потім просто для дітей з порушенням зору. А на сьогодні — це Спеціальна школа № 23, в якій навчаються діти з порушенням зору.

Про життя школи, методи роботи та специфіку навчального процесу нам розповіла директорка Нана Ушкалова, що працює в установі з 1990 року.

«На сьогодні у нас вчиться 139 дітей. Це все діти з порушенням зору. Є серед них і з іншими захворюваннями, але первинно це проблеми із зором, а далі вже супутні захворювання. Є і ДЦП, аутизм, є з розумовою відсталістю, є недорозвинення мови, але здебільшого первинні — це проблеми із зором. Сьогодні у нас 30 дітей або тотально сліпі, або з дуже низьким відсотком зору. Решта дітей — слабозорі. Інвалідів з них 69. Є переселенці — 14 осіб», — розповідає Нана Вікторівна.

Особливості та методики навчання

Як розповідає Нана Вікторівна, навчання читання та письма тих, хто не бачить або бачить дуже погано — це тривалий і досить складний процес, ціла методика.

«По-перше, як дитина з вадами зору та особливо сліпа вчиться бути самостійною тут і вже вдома? У нас є заняття з орієнтації соціальної адаптації. У позаурочний час з дітьми працює вихователь, який спільно з учителем сприяє формуванню цих навичок. Тому діти, як правило, другого і третього року навчання орієнтуються по школі, в приміщеннях», — пояснює вона.

Щоб сліпа дитина почала читати та писати, багато що залежить від її здібностей. Процес може тривати як місяць, так і рік, і два, і три.

«А деякі діти так і не опановують техніку читання. Адже читання за спеціальною системою, “Системою Брайля” — це коли замість букв на аркуші щільного паперу вибиті спеціальні опуклості в певній конфігурації. Шість точок в різних комбінаціях дають певну букву або цифру. Щоб сліпа дитина це прочитала має бути розвинена тактильність. У зрячих такої тактильності, чутливості немає. Але й у сліпих вона не завжди буває. І шлях розвитку тактильності дуже тривалий. Це і розбирання різних дрібних предметів, робота з мозаїкою, щоб розвивати подушечки пальців», — пояснює Нана Ушкалова.

Директорка показує не тільки спеціальні книги, а й зошити, де текст написаний шрифтом Брайля.

Нана Вікторівна розповідає, щоби писати — це теж окрема система. Є спеціальний прилад з секціями. Металевою паличкою в кожній секції проколюються отвори, які формують букви або цифри. Так сліпі діти записують завдання, наприклад, на уроках.

Займаються діти в класах по 12 осіб. І це, до речі, дозволяє їм проводити очні уроки, навіть якщо у звичайні школи переходять на дистанційне навчання.

«Для нас було новим дистанційне навчання, коли його ввели торік. Адже у нас діти, яким потрібен особливий підхід. Тому що все-таки проблема комп'ютеризації саме незрячих людей — це дуже важке і складне питання. Потрібні озвучувані програми, а програмне забезпечення коштує дорого. Не у кожної дитини незрячої вдома є комп'ютер з озвучуваною програмою. Добре, що у нас всіх зараз є смартфони, це дещо полегшує процес спілкування з дітьми. Адаптувалися, звичайно як могли», — розповідає директорка.

І зазначає, що цього навчального року було легше:

«Оскільки у нас спеціальна школа і в класах у нас навчається до 12 осіб на нас не поширюється указ про дистанційне навчання. Оскільки ми можемо забезпечити дітям необхідні умови для того, щоб діти навчалися при дотриманні дистанції та інших карантинних заходів».

Водночас в школі працює бібліотека, де багато звичайних книг. Але є і книги, написані за Брайлем, а є комбіновані — одна сторінка звичайного тексту і дублювання його шрифтом Брайля. Такі книги мають великий обсяг. Як розповідає Нана Вікторівна один звичайний підручник — це чотири книги, написані шрифтом Брайля.

Бібліотекар запевняє, що читають діти багато і літературу, необхідну в шкільній програмі, і художню.

 Навчальний процес і позакласне життя

День в спеціальній школі №23 починається о 7:00. Правда не для всіх, а лише для тих дітей, хто там ночує.

В цей час підйом і до 7:25 гігієнічні процедури.

З 7:30 до 8:40 сніданок в три зміни. Далі рухливі ігри та вправи 10 хвилин, після чого підготовка до занять.

О 9:00 початок занять.

З 10:15 до 12:05 полуденок, який діти приймають в чотири зміни.

Обід з 13:30 до 15:20

З 14:00 (заняття вже закінчені) і до 16:00 прогулянки, відпочинок та година здоров'я.

Також о 14:30 починається час спортивних тренувань, який триває до 19:00

А з 16:00, коли закінчився відпочинок, починаються самопідготовка і заняття в корекційно-виховних творчих групах, в розвивальних гуртках. Вони тривають до 17:45. У цей час діти йдуть на вечерю.

З 18:30 до 19:30 за розкладом знову корекційно-виховні заняття і заняття у творчих і спортивних групах. Це орієнтація в просторі, соціально-побутова адаптація.

Час відходу до сну — 21:00.

«Що стосується позакласних занять, то у нас є багато активних гуртків та секцій. Творчі — це вокал, танці, музика, бісероплетіння. Спортивні секції різні.

Є майстерня з книгодрукування, де друкують книги знову ж за системою Брайля. Устаткування нещодавно нам подарувала Донецька обладміністрація», — розповідає Нана Ушкалова.

Загалом діти зайняті в школі практично цілий день. Причому всі заняття, особливо корекційні, прописані всім учням в обов'язковому порядку. Тому тут і передбачені кімнати для того, щоб деякі з учнів могли залишитися ночувати.

«Раніше, ще два роки тому, у нас ночувало 80% дітей, які тут навчаються. Тому що є діти з багатодітних, малозабезпечених сімей. Є діти, які живуть в районі, і додому нічим не доберуться, якщо у батьків немає свого транспорту. Тому такі діти ночували в школі», — говорить директорка.

Після нового розпорядження Кабінету міністрів в школі можуть жити тільки ті, кому до дому добиратися більше ста кілометрів. Тобто фактично іногородні й ті діти, кому важко переносити переїзди. Таких нині в школі трохи більше десяти осіб.

Знамениті випускники

Найчастіше, якщо запитати у місцевого жителя про спортсменів з інвалідністю зі Слов'янська, люди точно знають про двох паралімпійців — Віктора Смирнова та Олександра Мащенка. Звичайно, вони найвідоміші в паралімпійському спорті слов'янці, оскільки неодноразово займали призові місця на Паралімпіадах.

Але місцевих спортсменів-переможців насправді більше. У Слов'янську ціла команда плавців паралімпійців, яких тренує заслужений тренер з плавання Андрій Казначеєв.

«Почалося все з того, що до нас в школу колись давно прийшов молодий співробітник, Андрій. І як один із напрямів вирішив спробувати плавання. Для нього це теж було ново, але він вирішив спробувати, і тепер ми маємо команду паралімпійців.

Зараз у нас є не тільки плавці. Є паверліфтери. Нехай це не олімпійський вид спорту. Але все одно команда бере участь в змаганнях, не тільки по Україні, але і за кордоном. Є і майстри спорту», — розповідає директорка.

На сьогодні не тільки спортсмени склали когорту успішних випускників Спеціальної школи №23.

«У нас були і юристи, адвокати. Є у нас випускник, який закінчив фізико-математичний факультет ДДПУ і працює в Києві в IT сфері. Зміг купити квартиру в Києві та прекрасно себе почуває. Є випускники, які успішно закінчили київські ВНЗ, живуть і працюють», — говорить директорка школи Нана Ушакова.

При цьому додає. Звичайно, їхні випускники відомі як плавці. Але вони домоглися багато, тому що є величезна цілеспрямованість, напевно більша, ніж у зрячих. Кожен з учнів хотів домогтися більшого, щоб довести, перш за все собі, що може займати гідне місце в цьому світі та жити нарівні з іншими людьми.