8349
Інга Павлій
Східному Варіанту — 15 років: розповідаємо нашу історію та ділимося планами на майбутнє
Уже 15 років Східний Варіант працює для жителів Донецької та Луганської області. Пройшовши такий довгий шлях, медіа стало свідком багатьох історичних подій для України, залишило на собі відбиток декількох епох. Довоєнний період, Революція гідності, «руська весна», початок російсько-української війни, повномасштабна війна… Сьогодні Східний Варіант — це вже не просто видання, а унікальний архів, який щодня продовжує поповнюватися цінними матеріалами й фактами.
Як усе починалося в далекому 2008 році? Чому видання припинило свою діяльність на піці своєї популярності у 2014 році? Та які труднощі є в роботі під час повномасштабної війни? Сьогодні Східний Варіант розповідає власну історію.
Медіа, яке реагувало на виклики сучасності
Друкована газета Східний Варіант, тоді більше відома як російськомовний «Восточный Вариант», запрацювала у 2008 році за ініціативи журналістів Сергія Іванова та Марини Воротинцевої. Спочатку видання працювало тільки для Луганської області, а у 2012–2013 роках почало розширення і на Донеччину.
Співзасновники пояснюють, що тоді планували створити видання, яке буде відповідати журналістським стандартам та доносити якісну інформацію до жителів сходу.
Уже тоді на Донеччині та Луганщині панували проросійські погляди, які, першою чергою, йшли від керівництва обласних адміністрацій. Більшість засобів масової інформації належали політикам та олігархам, та геть не подавали реальної картки подій, а лише загострювали ворожнечу між західними та східними регіонами України, переконуючи людей, що «Донбас годує усю країну, а сам нічого не отримує». Тож однією з ідей Східного Варіанта стала противага подібним наративам шляхом подачі новин за журналістськими стандартами.
«Це, власне, була ключова ідея — стандарти журналістики, яких ми успішно дотримувалися. Із самого початку в нашому виданні була присутня вимога об’єктивності, вимога перевірки даних та джерел, вимога помічати політичну рекламу «політичною рекламою», якщо це матеріал у рамках передвиборчої кампанії — то помічали, що це «матеріал, присвячений виборам». Ми завжди орієнтувалися на стандарт коректності та уникнення штампів», — розповідає співзасновниця та головна редакторка Східного Варіанта у 2008–2014 роках Марина Воротинцева.
Із самого початку роботи Східний Варіант робив акцент на якісній аналітиці суспільно-політичних процесів східних регіонів. Для цього була сформована сильна команда новинарів, до роботи були залучені найкращі аналітики та колумністи.
Попри попит та результативність, друкована версія Східного Варіанта пропрацювала два роки, після чого вся діяльність була зосереджена на інтернет-сайті.
Співзасновник та шеф-редактор Східного Варіанта у 2008–2014 роках Сергій Іванов пояснює це так:
«Як з’ясувалося, газети на Луганщині мають перспективи лише тоді, коли там є рубрика про контакти з космосом.
Тому в цьому вимірі позаінтелектуальної журналістики, преси, ми конкуренцію не витримали.
Ми хотіли використовувати наші ресурси за призначенням. І вирішили заходити одразу в Інтернет».
«Газетний ринок у Луганській області був доволі конкурентний, оскільки регіон великий, ми мали певну структуру, певні витрати на логістику. Досвід із друкованим виданням я вважаю дуже вдалим та корисним, а перехід у діджитал-формат ще кориснішим. Ми фактично перші застосували підхід якісного ЗМІ в Інтернеті. На той момент на регіональному ринку існували новинні агенції, але серйозної аналітики, окрім нас, ніхто не робив», — розповідає Марина Воротинцева.
Усі журналісти Східного Варіанта у 2014 році потрапили в «розстрільні списки» квазіреспублік
Східний Варіант постійно пробував щось нове та неординарне для того часу. Наприклад, були запущені авторські колонки, займалися SMM-технологіями, коли вони ще так не називалися в Україні, активно поширювали новини в соціальних мережах.
«Ми експериментували з усім, що могло залучити до нас додаткову аудиторію. Авторські колонки — пробуємо, SMM — пробуємо, Вконтакте чи Facebook — пробуємо. Ми йшли всюди, де бачили нашу потенційну аудиторію», — каже Марина Воротинцева.
Сергій Іванов, окрім участі в організаційній роботі видання, вів свою колонку в Східному Варіанті. За його словами, це був справжній «донбаський щоденник» того, що відбувалося в східних регіонах:
«Для мене такий «щоденник» мав терапевтичний ефект, передусім. Тому що бути там мені було психологічно важко. Це такий художній щоденник, багато публікацій та текстів увійшли в мою подальшу збірку. Я використовував творчі засоби, щоб описати серйозні теми, щоб описати буденність того місця, де ми живемо. Я писав про це, і на це знайшовся відгук».
У 2013 році Східний Варіант було чи не єдиним виданням на Донеччині та Луганщині, яке підтримало протести на Майдані. За це чи не одразу піддалися тиску зі сторони проросійських політичних сил. Та попри це й далі виконували свою журналістську роботу.
Журналістка та випускова редакторка Східного Варіанта Ірина Козирєва у 2014 році була у всіх «гарячих» точках «руської весни» в Луганську. Вона відвідувала всі мітинги, сутички, захоплення адміністративних будівель та швидко передавала новини для публікації. Усе відбувалося практично в прямому ефірі.
«Це був такий період, коли ми працювали практично цілодобово. Я теж працювала на стрічці новин, бо подій було настільки багато, що ніхто не міг собі дозволити відпочити.
2014 рік показав, що в нас була найкрутіша команда новинарів. Ми давали максимально повну картину подій, що відбувалися. Це заслуга, безперечно, нашої команди новинарів», — розповідає Марина Воротинцева.
Ірина Козирєва працювала в Луганську до 18 липня 2014 року. Її будинок згорів унаслідок мінометного обстрілу, а саму дівчину почали переслідувати проросійські сили за її журналістську діяльність. Через це вона, як і інші журналісти Східного Варіанта, була вимушена покинути окупований Луганськ.
«У своєму останньому тексті я написав, що Луганськ приречений, і що я ставлю крапку у своїй діяльності. Тоді була одна амбіція — вижити й забезпечити виживання своєї родини. Наша команда виявилася ворогами народу. Усі журналісти та журналістки Східного Варіанта потрапили до так званих «розстрільних списків». І зараз офіційно в неофіційній квазіреспубліці «лнр» я розшукуюсь», — розповідає Сергій Іванов.
Офіс Східного Варіанта спочатку був обшуканий «органами безпеки лнр», а потім — захоплений.
«Це була помста за нашу діяльність», — каже Іванов.
Через окупацію частин Луганської та Донецької області та початок російсько-української війни видання опинилося в скрутному становищі. По-перше, постало питання виплати заробітних плат для журналістів, по-друге — майже вся редакція роз’їхалася іншими регіонами через переслідування та погрози.
«Фактично, ми опинилися в ситуації, коли в мене немає в Луганську людей, звʼязків, нікого, кого я могла б залучити до роботи. Пріоритетом для всіх тоді було виживання і фізична безпека. Тож було прийнято складне рішення поставити Східний Варіант на паузу. Працювати 6 років на високому стандарті, а потім опинитися в такій ситуації — це складно. Але на той момент я просто не уявляла, як можна продовжувати роботу», — розповідає Марина Воротинцева.
1 вересня 2014 року сайт Східного Варіанта офіційно призупинив свою роботу. У редакційному повідомленні йшлося: «Просимо з розумінням поставитися до ситуації, що склалася, і сподіваємося, що незабаром ми знову зможемо знайомити наших читачів із головними подіями із життя Луганська та всієї України».
Відновлення діяльності у 2019 році
Східний Варіант відновив свою роботу у 2019 році за ініціативи українського журналіста з Донецька Дениса Казанського. Він же і став головним редактором видання.
«Я знав це видання ще до початку окупації Луганська, це було одно з найкращих місцевих ЗМІ. Його очолювала моя колега Марина Воротинцева, разом із якою ми написали книгу «Як Україна втрачала Донбас». Після окупації Луганська сайт припинив роботу. Кілька років був фактично закинутий.
Його власники не могли більше ним займатися і віддали мені, оскільки я продовжував висвітлювати події на Донбасі», — розповідає Денис Казанський.
Для відновлення роботи Інтернет-сайту треба було вирішити ряд важливих задач: сформувати нову команду журналістів та журналісток, прописати стратегію розвитку, знайти та повернути до себе аудиторію.
«Після відновлення ми писали на сайт як про події на окупованій частині Луганської області, так і про події на підконтрольній. Оскільки в регіоні йшла війна, то звісно велика частина контенту була присвячена бойовим діям та їх наслідкам. Аудиторію довелося фактично збирати заново, оскільки сайт довго не працював. Читати Східний Варіант почали люди, які не живуть на Донбасі, але цікавляться подіями на сході та перебігом російсько-української війни», — каже Денис Казанський.
У перші місяці з відновленням видання допомагав заступник Дениса — Олександр Бєлокобильський. За його словами, це був час пошуків та напрацювання нової концепції:
«Була ідея зробити ресурс, який охоплював би не тільки Луганську та Донецьку область, а й Запорізьку, Харківську, Дніпропетровську. Тобто чи не увесь лівий берег України. Команда слідкувала за новинами, я шукав авторів у регіонах, які нас цікавили. Певною мірою, я вважаю, ми досягли тоді успіху. Насправді я вважаю, що це цілком успішна історія».
Тоді ж до команди долучилася медіаменеджерка з редакторським досвідом Анастасія Руденко, щоб допомогти з фандрайзингом незалежному виданню. Вона допомагала в редакторських процесах, в організації успішної роботи та в розвитку. А через декілька місяців перейшла на посаду головної редакторки, яку займає і досі.
«Я зібрала нову команду й почала шукати фінансування. Нас підтримав USAID. Ми тоді вже займалися маленькими інформаційно-просвітницькими проєктами.
Крок за кроком ми зростали. Відкрили корпункти в Словʼянську, Маріуполі та Сєвєродонецьку, щоб покривати області.
До початку повномасштабного вторгнення наші журналісти сумлінно працювали та готували новини про розвиток українських Донеччини й Луганщини», — розповідає Анастасія Руденко.
Метою Східного Варіанта було і є залишатися виданням № 1 для Донецької та Луганської областей, як для окупованих територій, так і для вільних.
«У нас понад 300 тисяч переглядів на вебсайт за місяць. Мільйонні охоплення, якщо брати соціальні мережі. Ми хочемо в майбутньому поглиблювати нашу експертизу і вміння мовити для окупованих територій. Для цього ми відкрили сайт-дзеркало, розробили телеграм-бот. Хто завгодно може передати нам інформацію з окупованих територій, ми з уважністю ставимося до всіх джерел. Східний Варіант — це ниточка, інституція, що допомагає підтримувати звʼязок», — каже шеф-редакторка.
Ефективність роботи та побудова власної спільноти
Після початку повномасштабного вторгнення редакція Східного Варіанта постала перед вибором: мінімізувати роботу або шукати можливості. Було обрано друге. Уже півтора року журналісти видання працюють кожного дня, щоб забезпечувати новинами про хід подій російсько-української війни жителів Донеччини та Луганщини, що там залишаються, вимушених переселенців зі сходу, а також усіх українців загалом.
«У часи повномасштабної війни Східний Варіант бачить нові сенси своєї роботи.
До нас постійно звертаються наші читачі з проханням висвітлити важливі теми.
Історії родин полонених захисників, які боряться за повернення своїх близьких, історії про загиблих Героїв, які віддали своє життя за Україну. Прохання місцевих жителів дослідити, на що місцеві адміністрації витрачають кошти.
Насправді таких прикладів дійсно багато, і ми безмежно вдячні за те, що наші читачі хочуть, щоб ми стали їхнім голосом та допомагали знаходити відповіді», — розповідає випускова редакторка видання Олександра Ярликова.
В умовах повномасштабної війни Східний Варіант не лише інформує, а й допомагає українцям у боротьбі. Нещодавно завдяки статті у виданні про загиблого захисника з Донеччини вдалося зібрати необхідні 25 тисяч підписів у петиції до Президента щодо надання захиснику нагороди Героя України (посмертно). Східний Варіант обʼєднав українців заради допомоги постраждалому після обстрілу Покровська герою тексту. А публікація збору на ресурсах видання допомогла захисникам із Донеччини зібрати кошти на позашляховик.
«Тривалий час російська пропаганда сприяла створенню міфів та фейків щодо сходу України та її жителів. І продовжує робити це й зараз. Східний Варіант вбачає свою місію в тому, щоби боротися із цими штампами та стереотипами, працювати над переосмисленням ставлення до сходу України. Бо Донеччина та Луганщина — це Україна. І ми можемо навести безліч історій та фактів, які слугують доказом цього», — каже Олександра Ярликова.
Декілька місяців тому Східний Варіант запустив «Спільноту Відновлення». Це проєкт про історії незламних людей зі сходу, які відновили діяльність свого бізнесу, простору чи організації в новому місці.
«Ці історії надихають, наші амбасадори для мене справжні герої, ці люди варті захоплення. Ми активно працюємо над розвитком спільноти. До неї може долучитись кожен бажаючий і підтримати Східний Варіант фінансово.
Незалежна регіональна журналістика потребує підтримки від читачів. Ми працюємо над розвитком цього напрямку, залучаємо нових донейторів та думаємо над тим, як зробити спільноту більшою та міцнішою», — каже керівниця партнерств Східного Варіанта Ольга Гах.
Дизайнерка та SMM-спеціалістка Східного Варіанта Тетяна Жук впевнена, що регіональні медіа роблять дуже важливу справу: роблять маленькі історії помітними для всієї України, борються з корупцією місцевого рівня, першими висвітлюють події в регіоні:
«Робота в Східному Варіанті ціннісна для мене, перш за все, тим, що це — незалежний проєкт. Мої колеги готові братися за будь-які теми, у нас немає власника, для якого ми будемо писати зручні статті на замовлення.
Наш власник — це наша авдиторія, чиї інформаційні потреби та смаки ми намагаємось задовольняти.
Я щиро хочу побачити офіс Східного Варіанта в деокупованому Донецьку, Луганську та інших містах українського сходу. Після звільнення там для журналістів буде дуже багато роботи. І ми готуємось її виконувати».
***
У різні роки Східний Варіант творили різні люди. Пройшовши шлях від газети до впізнаваного незалежного Інтернет-ресурсу, видання зарекомендувало себе як надійне джерело об’єктивної інформації.
Попри всі виклики, Східний Варіант зберіг підвищений стандарт журналістської етики та якості інформації. Оперативні новини, аналітика та експертні коментарі стали визначальною ознакою видання. Зараз Східний Варіант має значний вплив та здатний не лише висвітлювати події, а й допомагати людям. А майбутнє буде відкривати нові можливості для зростання та розширення.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
8349
