«Дрон є продовженням тебе»: «Сел», оператор БпЛА в полку «Ахіллес»

Від цивільного відеооператора — до пілота БпЛА, який знищує загарбників та передає бойовий досвід новому поколінню дронарів.

«Сел» — солдат 429-го полку безпілотних систем «Ахіллес», який прийшов до війська за мобілізацією. Але, на його думку, він займається на фронті саме тим, до чого лежить душа. Про важливість обміну досвідом та взаємодію з побратимами, про нові технології, а також про самотність на війні, про мрію знімати кіно і про те, навіщо піхотинцю велосипед — «Сел» розповів журналістам і представникам 1 Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ.

Місцевий на велосипеді

Місцевий житель їде велосипедом по ґрунтовках Донеччини. За ним з висоти стежить український дрон-розвідник. Старий велосипед невизначеного кольору, на багажнику примотаний резинкою безформний пакунок. Куди їде цей місцевий? Ґрунтовка петляє поміж вирв від снарядів, обабіч — неорані другий рік поля і соняшник-самосій. Починається робота російської артилерії: снаряди лягають за кількасот метрів, здіймаючи пил і грудки чорнозему. Велосипедист під звуки прильотів продовжує їхати спокійно, в одному темпі: ніби він просто повертається додому після зміни на шахті. Але в найближчих селах, знесених снарядамита бомбами, давно ніхто не живе: до «нуля» тут — пара кілометрів.

Місцевий з велосипедом зникає в пошматованій артою посадці. Український дрон зависає над нею, а тоді починає рух назад, на «базу».

«“Купол”, “Купол”, “Сел” на місці!»

«Прийняв, прийняв. Наша “пташка” тебе бачила!»

Місцевий житель з велосипедом — це солдат, оператор БпЛА на позивний «Сел». Він прибув до мінометної батареї, щоб допомогти хлопцям з цілевказанням.

Свою рідну Донеччину, яку ще в юності об’їздив велосипедом і електричками, «Сел» знає краще за будь-кого. Сховавшись неподалік від мінометників серед кущів та вирв, він дістає з пакунка на багажнику дрон, всі аксесуари до нього і запасні акумулятори до «радєйки». Маскує свого «залізного коня». За декілька хвилин його «пташка» кружлятиме над тилами ворога, шукаючи цілі для українських «стодвадцятих» мін.

Так донедавна виглядав типовий бойовий день солдата «Села», який понад рік обороняв рідну землю в складі 142 окремої піхотної (нині механізованої) бригади.

«Я міг літати на всьому, що було у нас в батальйоні. Тож мене активно залучали до виконання задач за призначенням… Пів року тому побачив рекламу проєкту «Лінія дронів» і перевівся у спеціалізовану частину — полк «Ахіллес». Продовжую літати», — усміхається солдат.

Ми спілкуємося з ним, коли «Сел» ненадовго приїхав в одне з тилових українських міст для навчання та обміну досвідом з іншими бойовими пілотами.

«Оборона країни — це ж наша спільна справа!»

«Сел» працював відеооператором у мистецькому проєкті Ukraїner. Потім — робота у фонді компетентної допомоги армії «Повернись живим», і у 2023-му — мобілізація.

«Ну, по-перше, я й сам хотів піти служити. По-друге, я був впевнений, що мої професійні навички чимось та й допоможуть нам у цій війні. Я років з шість літав на різних дронах, переважно для зйомки фото-відео. Оборона країни — це ж наша спільна справа...».

«Сел» прийшов до ТЦК, отримавши повістку. І вже за кілька днів, у навчальному центрі, рекрутери 142 ОПБр запропонували йому «служити в піхоті — але оператором БпЛА».

Два місяці по тому новобранець досить швидко адаптувався до розвідувальних та бойових вильотів над лінією фронту. Камера його дрона вихоплювала внизу спотворені війною, але знайомі з дитинства міста і шахтарські селища. Але в бойовій роботі БпЛА є чимало відмінностей від спокійних цивільних польотів, каже «Сел»:

«Розвідувати позиції ворога, бомбити, коригувати «арту» — це красиво, видовищно. Але попервах досить страшно. Тому, що, знімаючи в тилу, ти літаєш по певних правилах. А на війні всіх цих правил немає. А от що є спільного — так це відчуття, що дрон є продовженням тебе. Ти його відчуваєш, а він тебе слухається: що ти надумав, те він одразу й робить».

«Мені дуже пощастило працювати з хлопцями з 53-ки, які билися під Авдіївкою»

«Сел» пройшов підготовчі курси аеророзвідника і продовжував навчатися під час «бойових». Найбільше допомогла в професійному розвитку, каже він, взаємодія з досвідченими екіпажами БпЛА суміжних підрозділів.

«Мені дуже пощастило працювати з хлопцями з 53-ки, які билися під Авдіївкою, — згадує «Сел». — Вони нормально там повоювали. З крайнього завдання їх взагалі вивозили танком — інша техніка в тих умовах не змогла би пробитися... І потім опинилися на нашому напрямку — «з корабля на бал». Половина з них — контужені. Дуже класні хлопці, передали мені максимум того, що знали».

Воюючи у складі 142-ки, «Сел» винайшов свій «лайфхак»: використання велосипеда для пересування між позиціями. Рухався в рази швидше, ніж пішки, а отже — й безпечніше, каже боєць.

«Тоді обидві сторони застосовували РЕБ на максимум, і наші дрони досить часто втрачалися. Велосипед — це був найкращий спосіб виїхати і підібрати загублений БпЛА. А ще — познайомитися і ввійти у взаємодію з «суміжниками». Власне, іншого транспорту для таких задач ми й не мали. Щоправда, першого разу наші мінометники «волали» з мене, коли одразу після обстрілу до них на позицію просто із хмари диму заїхав воїн з автоматом і дроном на ровері: “Друже, хто ти взагалі такий? Велосипедно-штурмові війська?!” Коли познайомилися, вони ще хотіли мене до себе в мінометну батарею забрати», — пригадує солдат.

Військова служба принесла значні зміни в життя «Села». Деякі з них — досить несподівані, зізнається він:

«В армії я частіше буваю на самоті. Наприклад, коли виконую бойове завдання або відпочиваю після нього десь у «норі», — розповідає оператор БпЛА. — Тому став більше читати після «бойових». Тому з’являється багато різних думок. Прокручую, наче кадри в пам’яті, кожну локацію, де літав, кожну людину, з якою спілкувався. Коли якийсь «тіп» у затяганому пікселі готує тобі каву у бліндажі, то цей момент і ця кава — безцінні. Бо завтра може не настати».

«Командир говорить, і ти розумієш, що від тебе потрібно»

В українському війську досі дуже багато залежить від керівництва, від особи командира, ділиться спостереженнями «Сел»:

«Ти почуваєшся наче дрон. В хороших руках ти максимально ефективний, і повертаєшся з завдання назад. В поганих — впадеш, навіть не злетівши».

Переведення в полк «Ахіллес» ще раз підтвердило ці спостереження.

«Перша ознака притомного керівника: він говорить, і ти розумієш, що від тебе потрібно, — коротко пояснює свою думку боєць. — Бувало раніше, що ніхто не вірив у можливості дронів. Не уявляли, що «Мавік» чи «Матріс» можуть подолати певну відстань. А ти все робиш правильно, летиш навіть далі, виконуєш завдання, і тебе в цьому максимально підтримують».

В полку «Ахіллес» зараз збільшуються і кількість особового складу, і обсяг завдань. В цих умовах пріоритетом є навчання і адаптація поповнення. «Сел» як пілот з досвідом, став частиною цього процесу. І, визнає він, йому подобається працювати з новим поколінням бійців.

«Коли тобі дають нових людей і просять навчити, я відчуваю за них відповідальність. Треба пояснити не лише особливості роботи з дронами, чи, там, як антену поправити. Є ще такі речі, як дії під час обстрілу. Хлопці й дівчата мають знати, що таке ствольна артилерія, що таке КАБ (керована авіабомба — ред.), як летять різні боєприпаси, як реагувати, коли чуєш їхній звук, — каже «Сел». — Тому я навчаю новоприбулих саме під час «бойових». І для мене це також можливість працювати на позиціях, а не десь у штабі. Це те, чого я хочу».

Найкращим є відчуття, коли твої учні засвоїли науку і вже працюють самостійно: «Відчуваєш, що твоя робота не була марною», — говорить боєць полку «Ахіллес». І після паузи ділиться своїми найбільшими мріями:

«Після війни я зніматиму не рекламу, а фільми. А одного дня складу наплічник і піду в сольний похід шляхом святого Якова. Але це буде колись. А в нас тут зараз війна. Це бруд, кров, відірвані кінцівки і розчарування в усьому. Що робити нам, українцям? Я скажу образно: війна це не тільки смерть. Це шанс на народження нового життя. Ось дощ падає на землю, і все починає рости. Ми, воїни — наче дощ на нашій землі. Завдяки нам буде нове життя. І я є однією з цих крапель...».

***

Лінія дронів — це ініціатива, яка має масштабувати досвід найефективніших безпілотних підрозділів Сил оборони України. Суть проєкту — поєднати піхоту та БПЛА в єдину бойову систему.

Стати частиною технологічних змін у війську можна на сторінці проєкту, а також в додатках Дія, Армія+ та Резерв+

Автор: Євген Солонина, 1 Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ