"Прізвище Шухевич пов’язано з Донеччиною": що відомо про життя доньки головнокомандувача УПА в Словʼянську

Східний Варіант дізнався деталі цієї новини та чому вона дійсно важлива для Слов’янська та всієї Донецької області.

Історична сенсація для Донеччини

Валерій Романько — краєзнавець, педагог, письменник, журналіст, громадський діяч, голова Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України та член Донецького відділення Наукового Товариства імені Шевченка.

Валерій Романько розказав Східному Варіанту, як саме він знайшов інформацію про життя доньки Романа Шухевича в Словʼянську. Декілька місяців тому йому потрапився матеріал про життя Марії Трильовської. Дослідник зачепився за маленький рядочок: «перебувала в дитячому будинку в Словʼянську». Після цього розпочалися довгі пошуки подробиць та деталей.

«Я почав розшукувати Марію. Телефонував письменникам на Львівщину, де вона зараз мешкає, телефонував у музей визвольної боротьби, звертався до директора музею Шухевичів. Моєму товаришу у Львові вдалося знайти її домашній телефон у бібліотеці. І так я з нею звʼязався! Але саме речення, що вона знаходилася деякий час у Словʼянську, мене, як краєзнавця, як письменника, як педагога, спонукало на пошуки», — розповідає Валерій Іванович.

Краєзнавець не вперше досліджує звʼязок відомих українських діячів із донецьким краєм. Валерій Іванович спілкувався з онуком Івана Франка Роландом Тарасовичем та дізнавався про візити письменника до Донецька, спілкувався із сином Володимира Сосюри Володимиром Володимировичем і дізнавався, як відомий поет перебував у Словʼянську у 1952–1954 роках, шукав матеріали про письменника Григорія Костюка, який також у роки Другої світової війни проживав у Словʼянську. Нещодавно доля подарувала краєзнавцю ще одну сенсацію — зв’язок родини Шухевичів із Донеччиною, а саме з Донецьком та Слов’янськом.

Нелегка доля Шухевичів

За свою національно-визвольну боротьбу головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич, його дружина Наталія Березинська-Шухевич та діти Юрій та Марія піддалися репресіям зі сторони радянського режиму. У 1945 році в Наталії забрали дітей, а її саму заарештували та засудили. Юрія та Марію відправили спочатку в дитячий будинок у Чорнобилі Київської області, а потім — у Донецьк (тоді — Сталіно).

Юрко робив декілька спроб втекти, потім вирішив викрасти й сестру, але їх спіймали та розʼєднали, залишивши хлопця в Донецьку, а Марію відправивши в дитячий будинок № 1 міста Словʼянськ. Так вона і пробула в цьому місті наступні 8 років — з 1948 до 1956 року.

Батька дітей Романа Шухевича було вбито в 1950 році внаслідок спеціальної операції радянських спецслужб. Мати ж продовжувала відбувати термін засудження. Коли Юрію Шухевичу виповнилося 16 років, його посадили до в’язниці особливо небезпечних злочинців у Владіміре в росії. Причиною такого рішення була політична діяльність його батька.

Марія ж жила в дитячому будинку та навчалася в словʼянській семирічній школі під прізвищем Березанська. Валерій Романько пояснює, що дівчинці змінили біографічні дані, намагаючись стерти її історичні корені:

«Мати, знаючи, що радянська влада буде переслідувати дітей через батькову позицію — борця за незалежність України від фашизму та більшовизму, передбачливо переписала їх на своє дівоче прізвище Березинська. І все ж Марії в дитбудинку змінили прізвище — записали Березанська (змінивши одну букву в прізвищі), рік народження 1940 поміняли на 1942, змінили місце народження: замість Кракова (Польща), де вона справді народилася, написали Сталіно; замість національності «українка» записали росіянкою».

Після звільнення Наталія Березинська-Шухевич почала розшукувати дітей та просила надати адресу в радянських служб. Коли ті відмовили, жінка почала голодування, і тільки так отримала дані сина та доньки. Марія отримала листа від матері в 14 років і тільки тоді дізналася правду про своє походження.

Після випуску зі школи та дитячого будинку Марія разом із подружками навчалася в Дніпропетровському будівничому технікумі. Пізніше вона вперше поїхала до Львова, де познайомилася з родичами та дізналася більше правди про свою родину та про те, як із ними обійшовся радянський режим. З мамою зустрітися тоді так і не вдалося, адже її знову заарештували.

«Родичі розповіли, хто насправді Роман Шухевич, за що арештовують мати та брата. Марію виховували в радянських традиціях, вона була піонеркою, комсомолкою, і звичайно, що атеїсткою. І вона каже, що їй знадобилося 3 роки для того, щоб увійти в цю колію і зрозуміти, що радянська влада не така гарна, як їм розповідали, і що учіння леніна не такі вже й гарні, як їх вчили», — розповідає Валерій Романько.

Врешті-решт Марія все ж возз’єдналася з матір’ю та братом. Юрій Шухевич провів 31 рік в радянських в’язницях і таборах, ще 5 років — у засланні. У 2006 році Президент України Віктор Ющенко надав йому звання Героя України. Сам Юрій був за життя політичним діячем, народним депутатом VIII скликання, членом Української Гельсінської групи. Він помер у 89 років 21 листопада 2022 року.

Наталія Березинська-Шухевич проживала у Львові. Померла у 2002 році. Їй був 91 рік.

Марія Трильовська зараз проживає у Львові. Цього жовтня їй виповнилося 83 роки. Зараз вона тримає звʼязок із Валерієм Романьком та розповідає йому спогади зі свого життя в Слов’янську.

Чому це важливо для Донеччини?

Валерій Романько пояснив Східному Варіанту, чому ця історія є важливою для Донецької області, зокрема для Словʼянська:

«Це прямий звʼязок Шухевичів із Донеччиною! Тому що Шухевичі були спочатку три роки в Донецьку (тоді Сталіно), а потім Марію перевели в Словʼянськ. Тобто прізвище Шухевич повʼязане з Донеччиною, а зі Словʼянськом тим паче, бо тут проживала донька головнокомандувача УПА Романа Шухевича. І зараз, коли перейменовуємо вулиці, то ми ставимо питання, щоби була вулиця Шухевичів або вулиця Романа Шухевича в Слов’янську».

Другий момент, який підкреслює краєзнавець, це приклад перевиховування дітей. Виховуючись у радянському середовищі, Марія  змогла дізнатися правду та змінити свої погляди. Це можна спроєктувати на сучасну ситуацію.

«Можна подивитися, як можливо переховувати тих дітей, які вже в «днр/лнр» народилися і з першого класу там вивчають весь курс русифікації, який там їм вдолблює школа. Це буде нелегко, але все-таки це можливо. Знадобиться час, але цим треба займатися», — каже Валерій Іванович.

Валерій Романько продовжить писати історії, які почув від Марії Трильовської, на своїй особистій сторінці в Facebook. Тут же публікуватиме унікальні фотографії пані Марії зі Словʼянська.

А Східний Варіант слідкуватиме за темою та планує дізнатися більше деталей особисто в Марії Трильовської.

***