"Мене трясе відразу, як тільки прокидаюсь": що відбувається в Покровську, на підступах до якого тривають найжорстокіші бої фронту

Тож що для мешканців Покровська у крайній тиждень стало причиною для евакуації, на що сподіваються ті, хто хоче вперто лишитися в місті, та як відбувається і в чому полягає сьогоднішній порятунок цивільних – розповідає Східний Варіант.

На сьогодні Покровськ повністю контролюють сили оборони. Це дає впевненість місцевим – мовляв, допоки тут є бійці України – доти буде людське ставлення до них та їхніх потреб. І тому хоч телеграм-спільноти уже кілька днів рясніють повідомленнями, що місто от-от почнуть штурмувати російські бойовики або ж його околиці уже захопили – покровчани чекають на власну «останню краплю», щоб здійснити спробу евакуюватися з міста.

Для деяких людей цим етапом неповернення є просування окупантів. Для інших – зручності та комунікації, які створювали видимість «нормалізації» ситуації у Покровську. Щоправда, з цим уже виникли немалі проблеми: електроенергія буває не постійно, а лише зрідка – час від часу. Водопостачання в місті давно немає, опалення не було з початку опалювального сезону. Проте донедавна по місту ще було газопостачання, тож деяким людям іще вдавалося приготувати їду або підігріти воду. Щоправда, починаючи з 12 грудня, у Покровську припинили й подачу газу через постійні пошкодження мереж. Через постійні обстріли відновити газопостачання людям неможливо. Тому їм не лишається нічого іншого, окрім як, наприклад, готувати на вогні просто неба. Під тим самим, в якому літають дрони й цілодобово полюють на будь-що чи будь-кого, що лише рухається. 

Крім того, того ж дня Покровська МВА повідомила про те, що підвіз води у Покровську теж припиняється – через постійно загрозливу ситуацію та небезпеку, яка щодня лише наростає. Тож через постійні обстріли, «полювання» дронів і відсутність водіїв КП «Покровськводоканал» питну воду в місто та села громади більше не розвозитимуть. Її люди можуть набрати лише самостійно, у стаціонарних точках роздачі очищеної питної води. У Покровську таких локацій три – у мікрорайоні Лазурному, на вулиці Івана Мазепи (колишній Шмідта) та на вулиці Маршала Москаленка. Щоправда, наскільки довго триватиме можливість брати воду без ризику загинути під час цього – питання не тижнів, а днів. 

«У нас була домовленість: поки в місті працюють аптеки – батьки можуть лишатися тут жити. Але зараз вони вже з власної волі спакували сумки» 

Правоохоронці, які працюють у Покровську, зауважують: на сьогодні всі виїзди по місту – небезпечні. Оптоволоконні дрони, які літають на відстань 10 кілометрів від місця запуску, покривають частину міста. Ті ж FPV теж дістають скрізь – зокрема й відслідковують пересування людей по місту та «накривають» будь-які умовні активності. До них належать навіть ті ситуації, коли біля під’їзду збирається більш як двоє сусідів – цього достатньо, аби окупанти вважали об’єкт «небезпечним», а тому – ціллю для удару. 

«Моя родина і сім’я дружини до грудня більш-менш спокійно жили у Покровську. Ми домовились так: поки працюють аптеки і їздять парамедики, які у випадку чого нададуть допомогу – ми не виступаємо проти цього рішення. Але якщо ліки стають недоступні або їх треба везти з іншого міста – вони збирають речі й ми їх вивозимо у Дніпропетровську область у будинок, який придбали у 2023», – зауважує один із правоохоронців. 

Чоловік зауважує, що їхні родини до останнього відмовлялися від евакуації й заявляли, що готові лишатися у місті допоки там будуть ЗСУ. Проте останні події – зокрема, нещодавні прильоти, зрівняні з землею Курахове та Селидове – повністю змінили їхню думку. Через це вони й самі запропонували все ж рухатися кудись із міста. 

Крім того, він додає: така ситуація для багатьох покровчан стала «бустером» – вони були готові жити без умов, але за України в місті. Проте коли окупанти надто близько підійшли до міста – багато хто вирішив виїхати, бо зрозумів на прикладі інших міст Донеччини, що будні перетворяться на пекло. 

«Зараз ситуація склалася така, що з усім приладдям, яке ми для батьків купували – тобто і газова установка для варіння їжі, й генератор, і кілька павербанків на всі випадки життя – це вже не рятує. Коли ці речі купувалися на «крайній випадок», то це ще було нормою, можна було якось дивитися у майбутнє. Але зараз це речі, без яких нереально вижити. Про яке життя тут можна говорити?.. Тому зараз батьки й самі кажуть, що готові виїхати. Перші про це сказали батьки дружини, мої були другими. Але всі вже зібралися, днями машина їх відвезе», – пояснює поліцейський. 

На сьогодні бувають дні, коли з Покровська евакуюються по кілька десятків містян – буває, що й пів сотні виїжджають, допоки є така можливість. Це у колах влади та серед правоохоронців вважають майже «перемогою» над бажанням лишилися у «сірій зоні», оскільки ще у вересні та жовтні в Покровську за добу могли виїхати лише до десяти містян. 

«Злякалися, коли прочитали, що в Покровськ зайшли руські»: що змушує найвпертіші родини в місті згодитись на евакуацію 

В ефірі «Телемарафону» голова обласної військової адміністрації Вадим Філашкін повідомив, що станом на 11 листопада у Покровську лишалося 11 тисяч людей, з яких 18 – діти. 

«Кожного дня ми з ними працюємо, щоб вони виїжджали. Люди зазвичай кажуть, що їм немає куди їхати, що тут їх домівки, які вони не хочуть залишати, однак ми вмовляємо виїжджати до безпечніших територій», – зауважив він. 

Евакуацію з Покровська сьогодні здійснюють не лише поліцейські підрозділу «Білий янгол», а й волонтерські та місцеві організації. Щоправда, багато з них тепер їдуть на свій страх і ризик. Віднедавна навіть планові виїзди стали обдумувати, оскільки FPV-дрони окупантів дістають до всіх мікрорайонів міста.

Богдан, один із волонтерів, що займається евакуацією населення з Покровська, уже двічі з початку місяця скасовував виїзди. Вперше – коли місто накрили артилерійським обстрілом. Вдруге – коли поруч із будинком родини, що мала їхати на евакуацію, прилетіла ракета. В обидвох випадках із людьми не було зв’язку – вони ховалися у підвалах понівечених будинків і останнє, про що думали, каже волонтер, – це про дзвінки. Щоправда, в той момент він майже навічно попрощався з обома родинами – думав, що домовленість про евакуацію була їх останньою розмовою. 

«Зараз для багатьох людей більшим порятунком, ніж евакуація, є найдешевші сигарети й безкоштовні ліки проти простуди – оті чаї в пакетах, які потрібно заливати кип’ятком. Евакуація для тих, у кого немає куди їхати, просто не актуальна – у них тут свої чотири стіни, є дах над головою і якісь ковдри або більш-менш теплі речі, в які можна закутатися. Вони думають, що цього достатньо для зимівлі в умовах бойових дій у місті, бо всі впевнені, що їх «пронесе». А коли починаєш пояснювати, що їх просто може вбити ракетою чи руку відріже або ногу – кажуть, що вони готові померти, але не жити десь «на вокзалах». Люди просто не чують, що ця смерть буде дуже болісна, або вони залишаться каліками й все життя їх вивертатиме від болю», – каже Богдан. 

Волонтер зауважує, що багато хто готовий навіть до такого «сценарію». Проте є й частина містян, які впевнені, що росіяни їх не чіпатимуть, оскільки вони ставляться нейтрально й до «конфлікту», й до того, за якої влади їм жити. З ними, каже чоловік, він теж спілкується й допомагає тією ж гуманітаркою. І паралельно все ж намагається переконати, розповідаючи ті подробиці окупації й «чистки» міст, про які дізнався від евакуйованих містян із Селидового та інших нещодавно захоплених міст області. 

Чи це має якийсь вплив – важко сказати, зізнається Богдан. Однак уже були ті, хто категорично заперечував виїзд, а потім сам телефонував і запитував умови евакуації. 

«У таких ситуаціях головне обійтися без сарказму чи якихось насмішок. У мене були випадки серед знайомих, де вони у них запитали щось типу: «А як же ваша квартира без вас?» чи «Що ж сталося, що ви передумали?». Після цього люди відмовлялися від усього. І їх можна зрозуміти: якщо вони телефонують і хочуть виїхати з Покровська – значить, вони у відчаї. Налякані, злі, що таке відбувається, сумні. Останнє, що їх надихне на виїзд – це якісь насмішки», – пояснює чоловік. 

«У мене в телефоні таке, за що можуть прикінчити на місці. Тому ми поїдемо звідси» 

Виїзд із рідних стін та за територію міста для покровчан лишається досить важкою темою. Навіть коли мова про життя в багатоповерхівках, де загалом вижити складно через відсутність комунікацій і зручностей. Хоч люди намагаються втриматися з останніх сил, щодень стає складний фізично – доводиться носити десятки літрів води на верхні поверхи багатоповерхівок, волонтерська допомога – теж не надто легка ноша. І хоч з цим їм вдалося змиритися – для кількох містян чутки про захоплення околиць міста стали останньою краплею.

«Коли в телеграмі прочитала, що в мікрорайон Лазурний уже зайшли руські – злякалися сильно. Ми ж їх не чекали, їхати було нікуди. То годину ми сиділи, виглядали у вікна, я й молилася, і хрестилася. А вже коли з’явилася інформація, що то був чи то фейк, чи то розіграш, то полегшало Хоча все одно страшно, тому почали шукати, де переселенцям дають кімнату в гуртожитку чи якесь житло дешеве. Такого, правда, вже немає», – розповідає Альона, мешканка прифронтового міста. 

Покровчанка сама днями змінила свою думку й все-таки вирішила їхати з міста, де справді допускали, що один з мікрорайонів захопили росіяни. «За Лазурним – наш район. Якщо вони зайдуть, то вже відразу й до нас потраплять, почнуть розстрілювати на вулиці чи ще щось. Чи перевіряти телефони, а в мене там усе, за що якраз і можуть прикінчити на місці. То ми з сусідами вирішили, що будемо разом щось шукати й до кінця місяця виїжджати звідси. Я й окремо дивлюсь, куди евакуюватися з мамою, але все ж разом (в одному будинку та на одному поверсі – ред.) живемо більш як 10 років. Не хотілося б роз’їжджатися», – каже жінка.

Про наближення Нового року покровчани, з якими спілкувався Східний Варіант, навіть не думають. Кажуть, що ні про яке святкування не йде й мови – у них немає світла, газу та тепла, тому гріються вони винятково ковдрами та кутаючись у теплі куртки. Тому впевнені, що й ніч з 31 грудня на 1 січня мине непомітно – за умови, якщо не залишиться трагічною подією у їхній пам’яті через нові смерті. 

«Страшно думати за завтрашній день, який Новий рік, яке Різдво?.. Мало того, що всі дати вже змінилися, ми навіть не знаємо, коли що святкувати. А якщо й знали б, то немає чого святкувати. Нам би дожить із руками й ногами, й при своєму розумі. І померти своєю смертю, вдома, а не десь на вокзалі», – каже Світлана, покровчанка, яка поки що не планує виїжджати з міста.

Евакуація з Покровська: як і кому залишити заявку на виїзд із міста? 

Для того, щоб евакуюватися з Покровська чи громади, містяни цілодобово можуть лишити заявку на порятунок. Зокрема, на номери 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290. 

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють інші номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048. 

Евакуація повністю безоплатна, людей можуть вивезти на Дніпропетровщину у тимчасові місця проживання. 

Крім того, евакуацією займається й благодійний фонд «Крапка відліку». Волонтери вивозять не лише людей, а і їхнє майно автобусом до безпечних територій на відстань до 200 кілометрів від Покровської громади. Дізнатися детальніше про умови евакуації та записатися на виїзд із Покровська можна за телефонами: +380 (63) 571 3256, +380 (99) 147 7403.

***