"Беремо відповідальність": як волонтер у Сєвєродонецьку рятує маломобільних людей
Людей з інвалідністю та самотніх людей похилого віку у Сєвєродонецьку не залишають наодинці з бідою. «Східний варіант» розповідає історію Аріфа Багірова, який допомагає їм в умовах війни
З початку березня Сєвєродонецьк постійно знаходиться під обстрілами. Російські окупанти б’ють по житловим кварталам, школам, магазинам. Люди мусять майже постійно перебувати в бомбосховищах. Багато з них потребують їжі та необхідних ліків.
І в цих умовах Аріф Багіров разом з іншими волонтерами взяв на себе місію допомагати тим, кому зараз найтяжче — маломобільним сєвєродончанам: людям з інвалідністю та самотнім стареньким, про яких нікому попіклуватися.
Журналістці «Східного Варіанта» вдалось поспілкуватись з волонтером в період рідкісного на зараз затишшя в Сєвєродонецьку. До цього волонтер півдня просидів у підвалі свого будинку.
«Біля мене сидить товариш, він тримає вухо гостро. Якщо десь буде голосно, підемо в підвал. Але дуже не хочеться», — нарікає Аріф.
Спочатку шукав людей
Ім’я Аріфа Багірова відоме в Сєвєродонецьку: до 2014 року він володів місцевим новинним порталом, займався там SMM. Під час Революції Гідності та на початку російсько-української війни виходив на місцевий Майдан, організовував патріотичні фестивалі та виставки по всій Луганщині, робив проєкти з місцевими музеями.
«Останнім робив фестиваль, присвячений Нестору Івановичу Махно, в Старобільську у вересні 2021 року. Там він бував», — розповідає Аріф.
Війна застала волонтера теж у Старобільську: на прохання друга він зустрів та привіз до міста Дмитра Щебетюка [відомий український громадський активіст-візочник, засновник організації «Доступно.UA»]. У Щебетюка там був запланований захід на тему доступності.
«Вийшло так, що Діма з моїм другом проривався зі Старобільська за день до його окупації, у перший день війни. Я повернувся у Сєвєродонецьк. Перед тим допоміг їм об’їхати Харків, де вже точилися бойові дії», — ділиться Аріф.
Під час війни чоловік думав займатись тим самим, що й у 2014 році: інформаційний спротив, боротьба з фейками. Останнім часом Аріф почав активно вести Твіттер. Йому подобався формат мікроповідомлень.
«До лютого у мене був звичайний Твіттер. Я там постив фоточки зі своїх подорожей, рефлексував, ділився постами, цитатами з книг, які читав. Такий собі недоблогєр», — сміється Аріф.
Коли ж на початку березня місто стали обстрілювати, його власна сторінка перетворилась на місце, де він отримував та публікував запити про допомогу:
«Дуже часто у Твіттері просили відвезти, дізнатись за когось. Я не знав тоді, що хтось ще цим займається», — пояснює волонтер.
Аріфу приходили різні запити, зокрема, і з пошуку людей. Одна дівчина написала і попросила знайти старенького батька. Під час спільних пошуків вдалось з’ясувати, що пенсіонер повертався з магазину і загинув, потрапивши під обстріл. Тоді вже волонтер почав задумуватись, що хоче допомогати, перш за все, малорухомим людям.
«Звичайний мирний пенсіонер йшов з покупками. Що він зробив, щоб так вмерти на вулиці, що не змогли ідентифікувати? Історії настільки драматичні, як люди зі своїми проблемами, неходячі, наприклад. Раніше хтось за ними доглядав, а зараз немає кому. Ми на себе беремо цю відповідальність, знаючи, що це найвразливіша частина населення», — говорить Аріф Багіров.
«Чекаємо дива і контрнаступу»
Ситуація в Сєвєродонецьку залишається напруженою. Не в усіх районах міста є електрика. До того 3 дні не було водопостачання. Зараз немає газу.
«З кожним днем все гірше і гірше, не розумієш, чого сьогодні вже не буде», — коментує Аріф.
За словами волонтера, кількість руйнувань в місті постійно збільшується, а люди до певного моменту нехтували правилами безпеки. Наприклад, спокійно ходили по вулицях під час загрози обстрілів ГРАДами. Через це було багато жертв серед мирного населення.
«За офіційними даними зафіксовано понад 200 загиблих. Але на Лісовій Дачі, поблизу Монастиря, де ховають людей, могилок значно більше, ніж кажуть», — говорить Аріф.
Переважна більшість магазинів в Сєвєродонецьку вже не працює. Продукти можна купити в основному на ринку і лише за готівку. Єдиний супермаркет, що досі тримається, — це «Сім’я». Попри відсутні вікна і розбитий склад, він намагається ще щось продавати. Там волонтери разом з Аріфом змогли закупити макарони для продуктових пайків та замість солодкого набрати цукатів. Але такими продуктами важко нагодувати людей, що сидять без газу.
«Я волонтерам кажу: не хочу за ваші гроші цукати купляти. Краще ви самі придбайте для людей щось корисне: консерви, паштети, щоб можна було просто відкрити та їсти», — пояснює волонтер своє небажання брати грошову допомогу.
На думку Аріфа, масштаби руйнувань міста не порівняти з сусідніми Рубіжним та Лисичанськом. Але ситуація така, що у будинку волонтера сходовий майданчик вилетів в перший же день обстрілів. Тому місцеві мешканці стихійно обладнали собі укриття в підвалах. Щоправда, в безпеці зараз не почувається ніхто.
«У нас кожен день драматичний. Ми не знаємо, коли закінчиться війна для нашого міста, для нашого будинку. Чекаємо дива і контрнаступу», — каже Аріф.
«Янголи велосипедів»: як влаштована волонтерська мережа Сєвєродонецька
Сначала волонтерское движение в Северодонецке было несистемным. Ариф Багиров говорит, что сначала у всех еще была финансовая подушка, поэтому каждый помогал по мере собственных
На початку волонтерський рух в Сєвєродонецьку був несистемним. Аріф Багіров каже, що спершу у всіх ще була фінансова подушка, тому кожен допомагав у міру власних можливостей. Волонтер не хотів зв’язуватись з гуманітаркою, самому наколядувати йому було простіше.
«Люди ділились своїми продуктами, речами, коли їхали. Казали: «Забирайте, я все одно їх ніколи не продам», — розповідає чоловік.
Сам Аріф перший час розвозив нужденним продукти стареньким «фордом». Довгий час ця машина стояла у дідуся-господаря і всі деталі зносилися. Якийсь час він поїздив і потім зламався.
«Одного разу ми були вже порожні й приїхали завантажуватись. На стоянці він закипів і ми зрозуміли, що ніхто нікуди не їде. Якби у нас була машина, ми б могли на себе взяти всіх маломобільних: дідусів, бабусь, людей з інвалідністю, тобто тих, хто цього потребує», — журиться чоловік.
6 квітня стало переломним днем у діяльності Аріфа, як волонтера: він заявив, що будує волонтерську мережу. День був обраний невипадково, адже саме 6 квітня 2014 року Аріф з іншими патріотами організували сєвєродонецький майдан проти сепаратистських рухів в області. Тоді багатьох учасників побили, порвали українські прапори. Але Сєвєродонецьк вдалось відстояти та кожного року учасники тієї акції знову і знову виходили в цей день на площу.
«Цього року я вийшов туди один, бо відкрите місце і немає куди сховатись. Там все було побито ГРАДами, Це вже не тітушки, з ними ми розібрались. Я все одно вийшов і показав, що я тут. Люди надихнулися, почався якийсь рух», — розповідає він.
Серед волонтерів, що допомогали й допомагають Аріфу, всі місцеві, адже Сєвєродонецьк достатньо компактний. Як розповідає чоловік, один з волонтерів доєднався до них, коли відвіз свою родину у бомбосховище і почав возити продукти і їм, і іншим.
Своїх найближчих поплічників волонтер знає з дитинства: вони зростали в одному подвір’ї.
«Найкраще — що з ними не треба будувати стосунків», — посміхається Аріф.
На сьогодні стабільно працюють кур’єрами мінімум 10-15 волонтерів. У кожного різний ступінь залученості. Пересуваються волонтери теж в різний спосіб: хтось їздить на машині, хтось — на велосипеді, бо машина або бита, або її немає. Але будь-який спосіб пересування через обстріли небезпечний.
«Буквально сьогодні хлопці розвозили ліки та потрапили під обстріл. Коли ми вдома, намагаємось не виходити під час таких прильотів, а коли таке застає на шляху, це неприємно», — ділиться Аріф Багіров.
«Вчора з одним знайомим розмовляю, питаю: «Де ти зник? — Та під обстріл потрапив. Пів борта в КАМАЗі вирвало», — додає волонтер.
Потреби у місцевих мешканців доволі звичайні: хліб, вода, ліки. Такі речі легко розвозити велосипедами. На майбутнє волонтери будуть організовувати щотижневу вантажну доставку харчів та інших спеціальних прохань. Список братимуть заздалегідь.
Але трапляються і незвичні «замовлення». Наприклад, котячий корм.
«Люди поїхали та лишили тварин. Куча котів в бомбосховищі, а їх нічим годувати. З наступною гуманітаркою буду просити пакети з кормом», — розповідає Аріф.
Через проблеми з електропостачанням поширена проблема — відсутність зв’язку з місцевими. Волонтери й з цим намагаються зарадити.
«Нам перед вами зателефонували, повідомили, що в людей немає зв'язку. Було б непогано їм передати максимально дешеві телефони зі стартовими пакетами і павербенки. Ми плануємо їх їм привезти, шнур втикнути в павербенк і сказати: «Ми на нього будемо вам телефонувати», — ділиться Аріф Багіров.
Певний час у волонтерів була проблема, де брати ліки.
«Настя, відома в області журналістка і водночас завідувачка наших фінансів, дізналась, що дуже багато препаратів заходить в місто. Частина людей сама приходить за ними вдень, а ми могли б спокійно брати ліки для маломобільних людей і доставляти їх з нашими «янголами велосипедів», — пояснює волонтер.
«Раптом прилетить снаряд»
У планах в Аріфа, окрім централізованого збору потреб, також зробити окремий ресурс для благодійної допомоги на заміну власній сторінці у Твіттері.
«У нас все дуже в моменті: раптом прилетить снаряд і я не зможу контролювати гуманітарку», — каже він.
Також волонтер думає про масштабування команди, щоб мати змогу задовольнити ще більше потреб в різних районах. Поки що Аріф з командою покривають тільки свій район і ті, куди добиратись не більше 10 хвилин. Через обстріли доводиться відмовляти іншим проханням про допомогу.
«Для нас чим менше ми знаходимось на відкритому просторі, тим ліпше. З нових районів їхати в старі, зі старих в нові — це довго знаходитись в небезпеці», — пояснює Аріф.
«Ми хочемо в інших районах підшукати таких самих людей, яким не байдуже. Ми могли б машиною завозити гуманітарку, а вони раз — і по своєму району розповсюдили», — додає волонтер.
Також важливою Аріф вважає координацію з міською владою, адже потреба у волонтерах зберігатиметься ще довго. Волонтер впевнений, що це вдасться зробити швидко й ефективно.
«Завжди вражався дивовижній українській здатності до самоорганізації. На власні очі побачив це, організовуючи анархічні фестивалі. Так і Майдан відбувся, і волонтерство наше стихійне», — стверджує Аріф.
На думку волонтера, потреба у волонтерах залишиться і після перемоги.
«Скоро ми будемо робити те ж саме, але без екстриму: все одно маломобільним людям потрібний буде догляд. Але повернуться ті, хто доглядали, волонтери», — пояснює Аріф Багіров.
На питання, чому, попри страх за своє життя і складнощі волонтерства, він і його команда залишаються на місці, відповідає, що вірять в перемогу і хочуть до останнього бути корисними для Сєвєродонецька і сєвєродончан:
«Маємо залишатись на своїй землі, тут наші старі, наша культура, частина нашої пам’яті. Ми ж не росіяни, щоб кидати своїх і не згадувати. Може, я і поїду, але коли тут нікому потрібний не буду».
Как помочь волонтерам Северодонецка
Якщо ви бажаєте підтримати волонтерів, це можна зробити фінансово.
Номер картки: 5168745610511351, Руднєва Анастасія Віталіївна.
IBAN UA583052990000026201751521942
ANASTASIIA RUDNIEVA
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
3175
