"Спільнота Відновлення": як Рубіжанська панчішна мануфактура відновила свою роботу у Львові

“Спільнота Відновлення” — засноване Східним Варіантом ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до Спільноти відновлення та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

“Ми ніколи не зупинялися”

Рубіжанська панчішна мануфактура почала свою історію в 1994 році. Тоді брати Геннадій та Олег Міссюренки вирішили заснувати власну справу і відкрили виробництво шкарпеток та панчох. Спершу воно було невеликим. Продукцію постачали до Луганської, Донецької, Харківської областей, частково до Києва та області.

Ольга Ушакова, комерційна директорка фабрики, розповідає, що у 2011 році заснували ТОВ “Рубіжанська панчішна мануфактура”. Об’єми виробництва поступово збільшувались. Після 2014 року виробництво втратило основні ринки збуту і вирішило спробувати вийти на всеукраїнський ринок.  Перші партнери, які ще і допомагали з реалізацією готових виробів, знайшлись у Львові, а пізніше — в Івано-Франківську. Обсяги виробництва росли, й у 2017 році збудували нове виробниче приміщення. Того ж року запустили Рубіжанську фабрику. 

Рубіжанська фабрика почала співпрацювати з відомими українськими брендами шкарпеток та жіночого одягу: Dodo Socks, Sammy Icon, Дід Носкар, by.me.

Ольга Ушакова розповідає, що перед початком повномасштабного вторгнення парк в’язального виробництва складався з понад 90 машин та понад 40 швейних машин. Також було додаткове устаткування. Це машина для нанесення силікону та машина, яка могла робити вишивку на шкарпетках. Загальна площа фабрики в Рубіжному була понад 7 тисяч квадратних метрів.

“Ми пишалися всім: нашою командою, бо в Рубіжному всі наші працівники були професіоналами свого діла, вони дуже гарно знали виробництво, докладали багато зусиль для того, щоб ми постійно розвивалися. Наша фабрика в Рубіжному була популярним місцем для роботи, люди пишалися тим, що вони тут працюють”, — розповідає комерційна директорка Ольга Ушакова.

Після того, як фабрика почала співпрацювати з українськими брендами, в роботі з’являлись нові виклики.

“Коли ми починали виготовляти різнокольорову шкарпетку, то наші майстри казали, що не зможуть це зробити та вважали це неможливим. Але потім вони знаходили вирішення і варіанти, як зробити так, щоб шкарпетка в'язалася якісно”, — згадує Ольга.

Жінка розповідає, що при створенні різнокольорової шкарпетки потрібно розмістити різні нитководи, правильно підібрати кольори, щоб не було протяжок на готовому виробі. Особлива складність є при створенні наборів з декількох пар шкарпеток з різними дизайнами, бо тоді потрібно, щоб всі пари були однакового розміру. “Міліметр в міліметр”, як зазначає Ольга. Але з часом фабрика створила механізм створення цих шкарпеток.

Фабрика має широкий асортимент виробів. Це дитячі колготи та шкарпетки, і дорослі шкарпетки.

“Дуже мало в Україні підприємств, які виготовляють весь спектр панчішно-шкарпеткових виробів. Більшість бере легкий напрямок або сегмент легкої промисловості й виготовляють тільки жіночі та чоловічі шкарпетки. В більшості вони однотонні або з невеличким малюнком. Через те, що ми виготовляли та дитячий асортимент, який важче виготовляти, у нас був досвід створювати різнокольоровий продукт з багатьма малюнками”, — розповідає комерційна директорка.  

“Ідеальне партнерство”

Ольга Ушакова розповідає, що серед всіх партнерств з брендами особливо виділяється співпраця з Dodo Socks.

“Ми співпрацювали з дуже різними торговими марками. Але завжди для нас ідеальне партнерство в плані дизайнів і обсягів це Dodo Socks”, — каже комерційна директорка.

Співпраця українського бренду та Рубіжанської панчішної мануфактури почалась у 2017 році. Перші замовлення були доволі легкими та у невеликих обсягах. Поступово темп роботи зростав, дизайни шкарпеток ставали складнішими.

Андрій Плясун, співзасновник компанії Dodo Socks, розповідає, що початок співпраці з панчішною мануфактурою з Рубіжного стало новим витком розвитку бренду шкарпеток. 

“Фабрика повністю відповідала нашим побажанням: сучасне обладнання, великий досвід у виробництві, широкий асортимент виробів та сировини, класна комунікація та бажання виробника розвиватись. Особливе враження справили на нас керівники виробництва — Геннадій та Оля. Дуже патріотичні та свідомі люди з іскрою в очах, які відверто люблять свою справу. Починали ми з простих однотонних шкарпеток, поступово розширюючи кількість моделей. Після відвідин виробництва та особистого знайомства у 2018 році наша дружба і співпраця закріпилась остаточно”, — розповідає Андрій.

За роки співпраці втілено сотні дизайнів, багато з них стали бестселерами. Як от набори з художниками, з науковцями, Гуцулія та інші. Підприємець каже, що фабрика не боїться експериментувати й шукає можливості для покращення свого виробництва та розширення модельного ряду.

Серед клієнтів фабрики є й інші бренди. Рубіжанська панчішна мануфактура виготовляє шкарпетки також для бренду Sammy Icon, в Рубіжному виготовляли для Діда Носкаря та by.me. З цими брендами співпрацю поки не відновили. Сьогодні фабрика відновлює співпрацю з брендом Мамин дім, вони виготовляють дитячий асортимент та колготки для вагітних.

У Рубіжному фабрика серед клієнтів мала бренди з Нідерландів, Чехії, Іспанії. Сьогодні вдалось відновити співпрацю з Чехією. В планах ще є бренди з Нідерландів. 

Жодного обладнання з Рубіжного не вивезли

Перед початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Рубіжанська панчішна мануфактура закупила нове італійське обладнання і тільки отримала його. 

“Думали, що зараз будемо входити в більш складний сегмент спортивної технологічної шкарпетки, тобто ми хотіли ще і ще розвиватися. А тут почалася війна. На жаль, з Рубіжного ми жодного обладнання не вивезли. Ті нові італійські машинки й девайси, які тільки можна начепити на в'язальну машинку, лишились там. Що з ними, ми наразі не знаємо. В будь-якому випадку в приміщення були влучання і воно без даху. Пройшла вже зима, навряд чи обладнання там ціле”, — розповідає Ольга Ушакова.

Перед повномасштабним вторгненням керівництво фабрики вирішило поїхати до Львова і пошукати приміщення, куди можна було б перевезти частину фабрики на всякий випадок. 22 лютого саме відбулась поїздка. А 24 лютого планували поїхати дивитись вільні приміщення для фабрики. Але зранку Ользі подзвонили з Рубіжного з новиною про те, що почалась війна. Директор з виробництва сказав, що в місті вибухи, і питав, що робити фабриці. Тоді вирішили призупинити виробництво.

“Тоді ми думали зупинити виробництво на 1-2 тижні. Як ми зупинили 24-го, більше фабрика не працювала. Ми поїхали 22-го лютого, після того ми не були ні на виробництві, ні вдома. Чогось думали що це буде як у 2014 році, що зараз їх [російських військових — ред] відженуть і ми будемо далі жити в українському Рубіжному. Але по суті Рубіжне — перше місто в Луганській області, яке давало опір і дуже довго тримало їхнє просування далі”, — розповідає комерційна директорка фабрики. 

У травні 2022 року Сергій Гайдай, тодішній голова Луганської обласної військової адміністрації, повідомляв, що “промислове місто зруйновано вщент, вцілілих будівель немає, багато будинків відновити неможливо. У дворах -— кладовища”.

Ольга Ушакова розповідає, що в березні 2022 року в будівлю фабрики були влучання. Внаслідок цього виникла пожежа, а від ударної хвилі відкрились двері будівлі. Тому те, що не зруйнував удар по фабриці, пізніше було розкрадено.

Працівники фабрики евакуйовувались з міста самостійно. Кожен виїжджав як і куди міг. Ольга розповідає, що до Львова приїхало 17 працівників з Рубіжного. Тут роботу фабрики починали з нуля. 

Шлях відновлення роботи фабрики

Не маючи нічого, керівництво фабрики вирішило відновлювати її діяльність. Але шлях відбудови з нуля зайняв багато часу та потребував великих зусиль та ресурсів. До повномасштабного вторгнення Рубіжанська панчішна мануфактура співпрацювала з USAID, їхні спеціалісти допомагали фабриці розвиватись.

“Був цікавий шлях навчання і побудови правильних виробничих процесів, тобто нам дуже сподобалась співпраця з ними. І тут USAID не залишили нас сам на сам в такій складній ситуації . Вони пропонували відновлювати роботу, планувати, яким буде цей шлях відновлення і складати бізнес-план для цього”, — розповідає Ольга Ушакова.

Ідею відновлення роботи Рубіжанської фабрики також підтримав бренд Dodo Socks. Вони запостили у своїх соцмережах допис про те, що фабрика зруйнована окупантами. Пост набрав багато вподобань, а в коментарях люди бажали фабриці якнайшвидше відновити свою роботу у Львові. 

“Звістка про бажання виробника переїхати до Львова і продовжити роботу додавала сил. Лють перетворювалась в дію. Допомогли фабриці фінансово з закупівлею нового обладнання, допомагали організаційно. Бачити як фабрика невеликими, але впевненими кроками рухається вперед і продовжує роботу — дуже цінно”, — розповідає співзасновник бренду Dodo Socks Андрій Плясун.

Після цього допису з керівництвом фабрики сконтактувала Львівська міська адміністрація. Вона допомогла знайти приміщення для відновлення роботи мануфактури й загалом адаптувала Рубіжанську фабрику в бізнес-середовище Львівщини. Також Львівська обласна адміністрація допомогла з пошуком житла для евакуйованих працівників з Рубіжного. Їм організували безплатне проживання в гуртожитку.

“Ми не думали, що ми виїжджаємо на такий термін з Рубіжного. Думали, що це на 2-3 місяці. У всіх різні історії виїзду з Рубіжного”, — розповідає Ольга.

Поступово фабрика почала ставати на ноги. Спершу закупили обладнання, бо доставка в Україну зайняла декілька місяців: його замовили в травні, а отримали у вересні. Закупляли машини для роботи фабрики, облаштовували приміщення. Шукали в команду нових людей, бо 17 працівників не закривають всю роботу на фабриці.

Коли штат працівників розширився і фабрика могла працювати цілодобово, почались відключення світла через російські обстріли. Ольга Ушакова згадує, що це був важкий період, адже світло було по 2-4 години на день. За цей час неможливо було пошити достатню кількість продукції, також додатковий час забирав запуск обладнання на фабриці. Через комендантську годину вночі працівники не могли приїхати на фабрику працювати в години, коли включали світло. Тоді збирали кошти, щоб замовити генератор. Коли фабрика його отримала, то відключення світла припинились.

Сьогодні на фабриці окрім рубіжан працюють переселенці з інших міст сходу України. Також в штаті є місцеві. Команда розширюється, а фабрика закуповує нове обладнання для роботи. Коли ми приїхали в гості до Рубіжанської панчішної мануфактури, то нам показали запаковане обладнання з Італії та Китаю. Наступним великим викликом для фабрики комерційна директорка називає запуск цього обладнання та дібрати команду для роботи з ним. Нові машини призначені для в’язання колготок, тому фабрика планує запустити виробництво дитячих та жіночих колготок.

Серед глобальних викликів Ольга виділяє отримання власного приміщення для фабрики. Зазначає, що важливо, щоб воно було побудоване під виробничі процеси мануфактури з правильно розташованими цехами. Каже, що після перемоги відновлять виробництво в Рубіжному і паралельно працюватимуть у Львові. 

Рубіжанська панчішна мануфактура стала лауреатом відзнаки “Незламні зі сходу” та амбасадором “Спільноти Відновлення”.

Рубіжанська панчішна мануфактура — ще один приклад незламності та сили!

Дякуємо та підтримуємо наші підприємства з українського сходу!

***