Актуально
Розселення після евакуації: де переселенцям з Донеччини та Харківщини шукати житло
Через важкі бої та наступ російської армії все більше мешканців Донецької та Харківської областей приймають рішення про вимушену евакуацію. Декому воно дається важко, адже держава досі не вирішила масову потребу переселенців у гідному житлі.
Східний Варіант разом з Накипіло розповідає про всі рішення щодо розселення переселенців, які зараз працюють в Україні
У чому проблема?
Донецька область
Бойові дії на сході України тривають майже 12 років. За «першої хвилі» переселенців під час АТО та ООС свої домівки покинуло близько 1,5 мільйона людей. Після початку повномасштабного вторгнення і станом на зараз в Україні вже нараховується 4,6 мільйона переселенців. Найбільша потреба в усіх — це власне гідне житло.
Протягом довгих років українці поколіннями будували та заробляли на власне житло. Мали майно, коштовні речі, але головне — власний куточок. росія ж у своїй нищівній тактиці ведення війни випалює цілі міста дотла, знищуючи цивільні будинки й позбавляючи мільйони людей законного житла.
Мешканці тимчасово окупованих та прифронтових територій виїжджають, щоб зберегти свої життя, водночас розуміють, що отримати компенсацію чи рівноцінне житло від держави поки що неможливо.
Харківська область
Війна росії проти України залишила без житла сотні тисяч наших громадян. Лише в Харківській області зареєстровано понад пів мільйона внутрішньо переміщених осіб. Загальна кількість українців, які отримали статус ВПО в області за період від 2014 до 2025 року — 510 871.
Переселенці та члени їхніх родин мають право на тимчасове безплатне житло за місцем перебування. Такі місця забезпечують сільські, селищні, міські ради чи обласні адміністрації. Площа житла залежить від багатьох факторів, утім, постанова Кабміну визначає мінімальну: не менш як шість квадратних метрів на людину.
Які є рішення?
Донецька область
З 2022 року з Донецької області проводиться безплатна евакуація. Для виїзду з подальшим безплатним розміщенням мешканцям слід звертатися до військової адміністрації своєї громади. Про це Східному Варіанту розповіла директорка департаменту соціального захисту населення Донецької обласної військової адміністрації Олена Токарєва.
Спочатку евакуйованих привозять до транзитних центрів на Дніпропетровщині та Харківщині, де вони заповнюють анкети й вказують, чи потребують подальшого розселення.
«У поточному році в транзитних центрах евакуації пошук приміщень (місць тимчасового проживання) здійснюється в тісній співпраці облдержадміністрації з приймаючими облдержадміністраціями та БО «Координаційний гуманітарний центр». Конкретне місце централізованого безкоштовного розселення залежить від наявності вільних місць у місцях тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Порядок розміщення визначається держадміністрацією, на території якої планується розміщувати евакуйоване населення», — розповідає Олена Токарєва.
Маломобільних та людей з інвалідністю евакуюють спільними зусиллями обласних ОВА, Міністерства соціальної політики України, Національної соціальної сервісної служби, приймаючими облдержадміністраціями, благодійними та волонтерськими організаціями. Вони та їхні родини можуть претендувати на безплатне розселення в місцях тимчасового проживання.
Маломобільних людей, які не мають родин і потребують стороннього догляду, після евакуації розміщують в інтернатних закладах. З Донецької до Полтавської області був релокований Бахмутський психоневрологічний інтернат, де розгорнуто 100 ліжко-місць для переселенців, які потребують постійного стороннього догляду. Це громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, маломобільні.
«В орендованій будівлі створено комфортні й безпечні умови, безбар’єрне середовище для мешканців закладу. У травні 2024 року розпочалося влаштування до інтернату мешканців Донецької області, які опинилися в складних життєвих обставинах і потребують постійного догляду. На сьогодні в закладі проживають 100 громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, яких спільними зусиллями екстрено евакуйовано з найгарячіших точок області — міст Селидове, Мирноград, Торецьк, Покровськ, Добропілля, Костянтинівка та інші», — розповіла Олена Токарєва.
Деякі місцеві релоковані адміністрації з Донеччини також облаштовують місця для одиноких маломобільних осіб. Відтак, Шахівська адміністрація відкрила відділення підтриманого проживання на Черкащині, а Селидівська — на Одещині.
Розміщення сімей із дітьми можливо в співпраці з благодійним фондом «Спасемо Україну» в шелтерах цієї організації, каже Олена Токарєва.
Усього з початку обов’язкової евакуації населення Донецької області безплатно розміщено 13715 осіб.
Місця тимчасового проживання: що це?
Чи не найбільш реальним способом отримати житло для переселенців є місця тимчасового проживання. Зазвичай, це гуртожитки, облаштовані місця в закладах освіти та культури, незаселені будинки в селах чи селищах. У них дійсно можна проживати безплатно, однак обовʼязковою умовою є сплата комунальних послуг. Під час проживання власники та мешканці підписують договір на пів року з можливістю його продовження.
Та в такого житла є свої недоліки. Безплатне проживання в гуртожитку чи закладах освіти, безумовно, є гарним рішенням на деякий час, однак не є сталим. Водночас відомі випадки, коли переселенці з 2022 року проживають у місцях тимчасового проживання через неможливість орендувати краще житло.
Якщо ж це будинок у селі чи селищі, то варто враховувати віддаленість від великих міст та брак працевлаштування.
Для отримання житла від держави потрібно стати на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання. Для цього необхідно звернутися із заявою до відповідних органів. Це може бути:
- ЦНАП, відповідно до місця проживання;
- виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;
- районні державні адміністрації.
Щоби подати заяву потрібні такі документи:
- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України;
- копія довідки внутрішньо переміщеної особи (за наявності);
- копії документів, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);
- копія РНОКПП (картка платника податків);
- копії документів, що підтверджують пріоритетності в наданні ВПО житлових приміщень із фонду житла (багатодітні родини, вагітні жінки, особи, що втратили працездатність, особи пенсійного віку, сімʼї військовослужбовців, люди з інвалідністю, переселенці, які повторно перемістилися через збройну агресію рф).
Куди ще звернутися: сайти та чат-боти
✅ «Прихисток»
Державна ініціатива, яка допомагає знайти вакансії роботи з тимчасовим житлом та координувати взаємодію між тими, хто шукає допомогу, і тими, хто готовий надати її. Тут можна знайти пропозиції роботи з проживанням з різних регіонів України.
✅ «ТурБОТа про ВПО»
Чат-бот покликаний допомогти внутрішньо переміщеним особам інтегруватися в приймаючі громади. З його допомогою можна знайти житло в новому регіоні, дізнатися, які документи необхідні для оформлення статусу ВПО, як і де отримати допомогу, адреси та номери телефонів ЦНАПів тощо.
Наразі застосунок розроблений для чотирьох міст: Києва, Львова, Івано-Франківська та Чернівців.
✅ «Допомагай»
Сервіс для пошуку безплатного житла, який був створений волонтерами з ІТ-спільноти України.
Телефон ініціативи: 080 03 32 238.
Спільна ініціатива Офісу Президента України та «Укрзалізниці». На сайті можна ознайомитись із загальною кількістю місць, які кожна область пропонує для безплатного розселення ВПО, з їх поділом на вільні та зайняті. Є можливість відфільтрувати варіанти за областю чи окремою громадою.
Також наведені номери телефонів контактних центрів у кожному регіоні, за якими можна звертатися з питаннями щодо розміщення та бронювання житла для переселенців.
✅ «Турботник»
Телеграм-бот від Міністерства цифрової трансформації. Виберіть потрібну область та населений пункт, вкажіть, що вам потрібна тимчасова домівка, й отримайте номер координатора, за яким можна зателефонувати.
Група у Фейсбуці, де можна знайти допомогу в пошуці тимчасового житла.
Додаткові контакти:
✅ Гаряча лінія Донецької ОДА (ОВА) з питань евакуації та гуманітарної допомоги:
0 800 500 121, +380730500121 (Viber, Whatsapp, Telegram, Signal).
Харківська область
Евакуаційні екіпажі забирають людей із небезпечних територій області та привозять до транзитного центру в Харкові. Це великий хаб, де люди отримують базову допомогу й можуть визначитися, куди рухатися далі. Він працює щоденно. Зокрема тут реєструють на одноразову виплату від ООН у розмірі 10 800 гривень. За потреби видають необхідні речі: їжу, засоби гігієни, переноски для тварин, теплий одяг, взуття тощо.
Також тут консультують медики, юристи, соцпрацівники, психологи ДСНС. Є кімната матері та дитини. Загалом у центрі нині працюють 16 організацій. Роботою хабу опікуються Управління ООН з координації гуманітарних справ і місцева влада.
«Це стандарт, який уже напрацювали на Харківщині й поширили на інші регіони. Такі транзитні центри відкриті в Павлограді, у Волоському, Запоріжжі, Сумах. Головна мета полягає в тому, що людина має отримати збалансовану допомогу в будь-якому центрі. Не повинно бути ситуацій, що тут отримують десять пакунків, а там — лише три, бо бракує партнерів чи з інших причин. Тож зараз працюємо з ООН над стандартизацією», — зазначає керівник БО «Координаційний гуманітарний центр» (КГЦ) Євген Коляда.
Усі послуги для людей безплатні. Витрати на них покривають міжнародні організації, країни-партнерки чи державні програми України. У транзитному центрі можна залишитися до трьох діб: там є місця для сну, якщо люди приїхали вночі або чекають на потяг. Довше можуть перебувати тільки маломобільні люди.
«Ми постійно повинні мати запас місць і швидко працювати з поселенням. Коли відбувається масова евакуація, як із Вовчанська в 2024 році чи з Добропільського напрямку на Донеччині нещодавно, це дуже важко. Ресурс благодійного сектору обмежений. Зараз ми можемо евакуювати за добу 3 000 людей. Умовно, вдвічі більше, якщо враховувати Національну поліцію та всіх інших (залучених в евакуації — ред.). Але ми не можемо вивести 30 000 людей за добу. До 30% людей потребують поселення. Усім потрібно знайти вільні місця, розподілити їх», — пояснює Євген Коляда.
Ще один транзитний центр працює в Лозовій. Його відкрили в серпні 2025 року для переселенців із Донеччини. Їм пропонують поселення в інших областях України. Активно приймають людей Львівщина, Рівненщина, Житомирщина, Кіровоградщина та Одещина, каже керівник КГЦ.
Якщо в людини є місце, де жити, благодійники допомагають із логістикою. В іншому випадку людям пропонують місця в Харкові, області або в інших регіонах. Кожен має право обрати найбільш прийнятний варіант.
Що пропонує Харківщина для ВПО
У Харківській області для тимчасового проживання переселенців підготували 81 заклад. Переважно це гуртожитки коледжів, університетів і комунальних установ. Також є низка санаторіїв, соціальний готель, переоблаштовані дитсадки.
67% місць тимчасового перебування (МТП) розташовані в Харкові. Ще 27 закладів розміщені в містах і селах області, найбільше — у Златополі та Лозовій (по три). Є місця в Берестинській, Люботинській, Чугуївській, Роганській, Нововодолазькій, Височанській, Слобожанській, Солоницівській, Барвінківській, Валківській, Височанській, Лозівській та Зміївській громадах.
За підрахунками КГЦ, наразі в МТП мешкають 7 655 евакуйованих. Ще доступні для поселення 258 місць. Виділити окрему кімнату кожній людині неможливо через брак житла. Людям працездатного віку пропонують місця з підселенням. Залежно від типу гуртожитку в одній кімнаті мешкають двоє та більше людей. Родинам зазвичай виділяють окрему кімнату.
«На цей момент жодна людина не залишилась без МТП. Так, не завжди є можливість забезпечити рівноцінним місцем для проживання, але воно набагато безпечніше, ніж перебувати там, де люди живуть до евакуації», — зазначає керівник департаменту цивільного захисту Харківської обласної військової адміністрації Іван Сокол.
Окрім нестачі індивідуального простору, є труднощі з доступністю приміщень. Минулої весни журналісти «Накипіло» побували в одному з гуртожитків. Це багатоповерхівка без ліфта, з десятками невеличких кімнат на поверсі, відремонтованими санвузлами та облаштованими сушильними кімнатами.
Віктор Носач із Ківшарівки живе на одному з верхніх поверхів. Літньому чоловікові важко пересуватися сходами. Він ділить кімнату з односельцем. У приміщенні ледве вміщуються два ліжка, шафа, стіл, тумба і стілець. Але Віктор задоволений умовами. В іншій кімнаті мешкає подружжя з Вовчанської громади: Наталія Шлапай та Ігор Галагуря.
«Нас поселили в гуртожиток, далі постіль, гуманітарну допомогу: крупи, олію, посуд. Коли ми приїхали, взагалі не мали чим їсти. Все дають. Приїжджають лікарі, кажеш, що в тебе болить, вони дають ліки. Взагалі-то складно, що в одній кімнатці все на світі, але ми звикли», — каже Наталія Шлапай.
Покращити умови допомагають міжнародні організації, які виділяють кошти на ремонти санвузлів, облаштування кухонь тощо.
«У деяких місцях гарні умови, в інших — незадовільні. Зараз робимо ремонти в 15 гуртожитках. Додатково адміністрація відкриває нові. Ми робимо ліфтові шахти, облаштовуємо інклюзивні місця на перших поверхах для маломобільних людей. Ми намагаємося слухати людей, поселяти в найбільш комфортні умови. Коли щось є незадовільним, чогось бракує, вони можуть звернутися до коменданта. Комендант передає нам, далі відпрацьовуємо. Ми просимо почекати, і за тиждень-два чи місяць довозимо те, що потрібно людям», — зауважує керівник КГЦ Євген Коляда.
За його словами, найчастіше люди просять додаткові шафи для речей, обігрівачі, джерела живлення: генератори, павербанки. Також популярні запити на побутову техніку, на телевізори.
Які можливості є в інших областях
Якщо людина не хоче залишатись у прифронтовому місті, вона може поїхати у відносно безпечніші громади центральної та західної частини України. Наразі МТП доступні в понад 16 регіонах. Переміщення відбувається в межах Всеукраїнської системи поселення. Її розробили БО «КГЦ» спільно з органами місцевого самоврядування, Мінсоцполітики та обласними військовими адміністраціями.
Більшість доступних місць — у гуртожитках. Також громади пропонують інші формати тимчасового житла: приватні будинки, переважно у селах і селищах, квартири, заміські комплекси.
«Наразі централізованої статистики про загальну кількість доступних будинків немає. Якщо йдеться про велику сім'ю чи родину з домашніми тваринами, спеціалісти опрацьовують запит індивідуально. Робота ведеться у взаємодії зі старостами сіл і представниками громад. Переважно ініціатива щодо пошуку житла виходить від наших фахівців, які напряму контактують із громадами. Водночас трапляються випадки, коли представники громад самі повідомляють про наявність вільного житла», — пояснює менеджерка з поселення ВПО Альбіна Шевченко.
Умови проживання можуть суттєво відрізнятися. Це залежить від можливостей на місцях. Наприклад, громада може не тільки надати житло, а взяти на себе оплату комунальних послуг, допомогу з продуктами.
«Ми показуємо фотографії санвузлів, кухонь, кімнат. Розказуємо, яке є обладнання, які можливості для людей від органів місцевого самоврядування, громад. Відпрацьовуємо кожен випадок і поселяємо людей відповідно до їхньої соціальної групи: сім'ї з дітьми до сімей, маломобільних до маломобільних. Є місця дуже круті, є задовільні й незадовільні. Благодійний сектор має цю аналітику. Разом із Мінсоцом і донорами відпрацьовуємо, щоби в цьому році там робили ремонти. Наприклад, із гуртожитка на Полтавщині дзвонять і кажуть: “Женю, зробіть нам чотири санвузли, і ми відкриємо цілий блок на 60 місць”. І таких історій дуже багато. Зараз робимо ремонти в чотирьох гуртожитках Вінницької області та у трьох — Чернівецької», — зазначає Євген Коляда.
Коли людина обирає місце для переїзду, благодійники допомагають дістатися до місця.
Що робити людям із тваринами
Буває, люди відмовляються виїжджати з небезпечних районів, бо не хочуть залишати хатніх улюбленців чи худобу. У гуртожитках часто не приймають із тваринами, особливо великими. Чи не єдиною можливістю для переселенців залишаються приватні оселі.
«Ми можемо домовитися, аби гуртожитки прийняли з кішками, маленькими собачками. Якщо це вівчарка або кози — ну, куди, тут тільки приватний сектор. Є приватні домоволодіння у громадах центральної та західної частини України, які готові приймати людей із тваринами. Умовно, люди проходять співбесіду зі старостою. Якщо все нормально, люди готові переїхати, евакуюємо їх туди», — каже Євген Коляда.
Які є можливості для поселення маломобільних ВПО
Поселення маломобільних людей — найбільший виклик не лише в Харківській області, а в усій Україні. Для цієї категорії переселенців місць критично мало. Нині при транзитних центрах відкриваються додатково інклюзивні: з облаштованими пандусами, санвузлами та фахівцями з догляду. У Харкові працюють два транзитні центри інклюзивного типу, ще один незабаром відкриється в Лозовій.
У Харкові ще в серпні 2023 року відкрився транзитний шелтер «Без меж». Ним опікуються ГО «Центр надання гуманітарної допомоги “Волонтер 68”». Заклад співфінансується Благодійним фондом «Схід СОС».
«Якщо людиною ніхто не опікується, їй нікуди їхати, немає документів, її привозять до нашого транзитного центру. Ми надаємо медичний, санітарний, соціальний догляд 24/7. Коли людину привозять, її оглядають санітари, чергова медсестра. Далі підключається кейс-менеджер. Якщо потрібне термінове лікування (стався інсульт або обморожені кінцівки — буває всяке), домовляємося з лікарнею, організовуємо перевезення. Також ми співпрацюємо з психіатричною лікарнею. За потреби приїжджає психіатр, засвідчує і прописує ліки», — розповідає керівниця проєктного відділу ГО «Центр надання гуманітарної допомоги “Волонтер 68”» Наталя Мазур.
У середньому в шелтері люди перебувають від трьох днів до місяця. Найдовше в центрі залишалися на шість місяців, але це поодинокі випадки. Одночасно в центрі можуть перебувати до 30 людей. За рік там приймають приблизно 200 осіб. Постійне місце з доглядом підшукують у державному геріатричному закладі. Іноді є можливість розмістити людину в закладі за кордоном, але це організаційно складний процес.
«Наприклад, вивезли жінку з Куп'янського району. У неї є онука, яка давно поїхала до Німеччини. А в бабусі немає закордонного паспорта. Ми співпрацювали з партнерами, допомогли оформити загранпаспорт. Потім організували перевезення з Харкова до кінцевої точки на кордоні й безпосередньо в Берліні. В евакуаційному ланцюгу залучені інші організації, які приймають маломобільних на маршруті, вивантажують із потягів. У нас є ланцюг до Львова, до Польщі, є через Ужгород», — додає пані Наталя.
За її словами, усі ліжка в державних геріатричних закладах пораховані. Мінсоцполітики та департаменти соцзахисту періодично збирають статистику щодо наявних місць. Шелтер комунікує з місцевим департаментом соцзахисту й називає кількість людей, які перебувають у транзитному центрі. Якщо в геріатричних центрах є вільні місця, переселенців готують до перевезення. Якщо бракує — тоді шукають альтернативи.
Раніше Кабмін затвердив дві постанови щодо фінансування медичного догляду. Ці проєкти експериментальні. Вони дають можливість закладам охорони здоров'я та зареєстрованим надавачам соціальних послуг, шелтерам отримувати з бюджету кошти за послуги стаціонарного догляду та підтриманого проживання.
«Волонтери 68» готують два центри для маломобільних людей у Краснокутській і Валківській громадах. Там такі люди зможуть отримувати догляд протягом року. Наразі у приміщеннях тривають ремонти, їх планують відкрити цьогоріч. До розв'язання проблеми долучається і благодійний сектор.
«Місць для цієї категорії людей критично мало. Питання розглядається на координаційному штабі з евакуації під егідою Міністерства розвитку громад і територій. Ми теж доєднуємося. Наразі у місцях тимчасового проживання, де тривають ремонти, перші поверхи підлаштовуємо під потреби маломобільних людей», — резюмує Євген Коляда.
Авторки: Інга Павлій, Анна Мʼясникова
***
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно редакція Східного Варіанта. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.
Інга Павлій
