Схема інформаційної війни: для чого створюються російські фейки та як їх розпізнати

Ворожі інформаційні маніпуляції — це вже налагоджена система, яка здатна захопити свідомість великої кількості людей. Ілюзія хорошого життя за так званої “нової влади” дає можливість окупантам взяти під свій контроль жителів в окупації. “Східний Варіант” разом з експертом розбирає тему фейків та маніпуляцій та дає поради, як їх самостійно розпізнати. 

Як та для чого окупанти створюють фейки та дезінформацію?

Російські фейки створюються як частина державної пропаганди, яка поширюється як для власного народу, так і для всього світу, зокрема на громадян України.

За словами Наталії Зубар,  голови правління Інформаційного центру “Майдан Моніторинг”, метою фейкових вкидів є “керування емоціями як спонукання до дії чи бездіяльності людей”. 

Пані Наталія пояснює:

“Стратегія у них дуже проста — викликати страх, щоб люди не опиралися. Якщо не вдається викликати страх, то непевність в тому, що відбувається навколо. Щоб люди переставали вірити в об'єктивну інформацію, яка навколо них є, вірити власним очам. Це на тимчасово окупованих територіях росіянам певною мірою вдається”.

Після пропаганди та дезінформації жителі в окупації починають сумніватися у владі власної країни, у правдивості інформації з боку українських медіа, яка різниться з російськими джерелами.

“Це все добре описано у книзі Пітера Померанцева “Нічого правдивого і все можливе”. Ця книга видана українською мовою, я її дуже раджу. Він описує свій час, коли він працював у розважальному телебаченні в росії”, — говорить Наталія Зубар.

У тимчасово окупованих населених пунктах Донеччини та Луганщини від початку повномасштабного вторгнення відразу запрацювала схема інформаційної війни, аби повністю “залити” інфопростір виключно своєю пропагандою.

Жителька тимчасово окупованого Сватового Олена, яка нині виїхала і покинула свою домівку на Луганщині, ділиться спогадами:

“До нас в місто окупанти зайшли у березні 2022 року. В окупації я прожила три місяці. Від самого початку перебування росіян у місті, почали відключати українське телебачення. “Обрізали” операторів українських сім-карток і доводилось переходити на їхніх, аби мати хоча б внутрішній зв'язок по місту. До того ж, серед людей ширилась різна інформація, яка пригнічувала надії на краще. Зокрема, звучали фрази, що “ваша влада вас здала” або “захід України захопили поляки”.

Які фейки поширювались до повномасштабного вторгнення?

З метою окупації сходу України фейкова пропаганда почала “опрацьовувати” українців ще до повномасштабного вторгнення. Наталія Зубар пригадує:

“Здається 2017 рік. Спочатку про це сказала одна людина, а потім я це почула від інших. Йшлося про те, що в'єтнамці та поляки хочуть захопити Сватове і перетворити місцевих жителів на рабів. Потім виявилось, що ця дезінформація поширювалась через певні російські спільноти в інтернеті”.

Ще один приклад фейку з Донецького напрямку, який Наталія Зубар запамятала ще з 2014-2015 років, про те як українці нібито знущаються з тварин, зокрема з котів. Жінка розповідає:

“На той час ми багато працювали в Донецькій області і я  помітила, що на наших блок-постах багато котів. Написала статтю про “українську котячу армію”. Ідея в тому, що з росіянами коти не жили. Як розповідали люди, які вирвалися з окупації, вони використовують собак і котів як протитанкових. Коли пішла ця інформація, то росіяни почали її “гасити”.

Аби якось “виправдати” свої дії відносно тварин, окупанти вигадували історії про те як “злобні укри” знущаються з котів. Вони поширили відео, де якісь люди ніби то намагаються підірвати кота.

“Згодом виявилось, що це відео з російських джерел, де підлітки з якогось Зауралля знущались з тварини. Потім вони це відео повидаляли, бо був занадто дисонанс для тих самих росіян”, — додає Наталія Зубар.

Як самостійно розпізнати фейк?

Аби швидко зорієнтуватись і розпізнати фейк, варто “відкласти” емоції та проаналізувати інформацію. Наталія Зубар рекомендує для цього використати інструмент “Квітка антифейка”, яку вона з колегами створила два роки тому. Це схематична квітка, кожен пелюсток якої ставить важливе питання до інформації: 1. Звідки інформація? 2. Хто автор? 3. Де сталося? 4. Коли це сталося? 5. Що зображено? 6. Чи є протиріччя? 7. Навіщо це поширюють?

“Це аналітичний інструмент, на якому гадають як по квітці “правда” чи “не правда”. Тут сім питань, які можна собі ставити у будь-якому порядку при аналізі будь-якої інформації”.

Як пояснює пані Наталія, на першому питанні “Звідки інформація?” досить часто аналіз може закінчитись, тому що більшість фейків безіменні або передаються анонімними каналами. 

Крім того, якщо інформація виключно з російських джерел, це теж є підставою припустити, що поширюється фейк. Аби запевнитись точно, варто задати собі ще кілька питань з “квітки” і, в залежності від відповіді, буде зрозуміло наскільки можна довіряти тій чи іншій інформації.

Якщо, наприклад, під час перевірки не вдається встановити автора або ж ніде немає підтвердження в інших джерелах стосовно місця події, то це теж є ознакою фейку.

Крім того, варто звертати увагу на зображення, які можна перевірити через Google Об'єктив, щоб ідентифікувати першоджерело конкретного фото. 

Якщо під час аналізу виникають протиріччя і неоднозначні відповіді, то цілком ймовірно що це фейковий “гачок”, якому краще не довіряти.

***