Пульс міста: чим живе центральний ринок у прифронтовому Слов'янську

Попри регулярні обстріли, перебої з електрикою та заклики до евакуації, люди у прифронтовому Слов’янську продовжують приходити на центральний ринок. І торговці, і покупці впевнені — поки існує цей осередок, що нагадує спокійні мирні часи, доти є життя у місті.

Слов'янськ здавна відомий як культурний і промисловий осередок регіону. Але з початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році це місто опинилося майже на передовій. Розташований за лічені кілометри від лінії фронту, Слов'янськ регулярно потерпає від ворожих обстрілів.

Станом на жовтень 2025 року тут мешкає понад 50 тисяч жителів — тих, хто не евакуювався, хто обрав залишитися попри сирени, вибухи та постійну загрозу. Місто, що колись було схоже на вулик, нині тримається на плечах звичайних людей: волонтерів, рятувальників і тих, хто намагається зберегти нормальність у хаосі війни.

Ворожі обстріли пошкодили тисячі будинків, але інфраструктура продовжує жити — банки, аптеки, магазини працюють, а єдиний пологовий будинок у Донецькій області допомагає прийти у світ новим життям.

Водопостачання нестабільне, опалення обіцяють запустили з листопада, але люди не здаються. У цьому вихорі виживає і Центральний ринок — пульс міста, де торгівля стає символом витривалості та добрих надій на майбутнє.

Сьогодні Центральний ринок Слов'янська — це не просто торгова площа, а живий організм, що б'ється в ритмі прифронтового життя. Ряди з овочами, м'ясом, молочкою, одягом і дрібними крамницями.

Попри обстріли та всі негаразди воєнного часу, ринок оживає о 8-й ранку. Продавці, переважно місцеві, привозять товар на стареньких “Жигулях” чи велосипедах з околиць міста.

Тут немає гучної реклами, лише вигуки: “Картопля свіжа, без хімії!” чи “Сало домашнє!”. Торгівля кипить: жінки перебирають яблука, чоловіки рублять м'ясо на дошках, а покупці, з сумками через плече, торгуються за кожну гривню.

У Слов’янську ринок — це не лише комерція, а й комунікація: тут обмінюються новинами, підтримують одне одного. За день через нього проходить тисячі людей, і попри постійного зростання цін, товар не переводиться.

“Ринок — це наша фортеця. Поки ми торгуємо, ворог не переможе”, — посміхається один з торговців.

Буквально напередодні ринок потрапив під обстріл, але містянам це не завадило вийти на торгівлю або прийти за покупками.

“Звичайно ми боїмося обстрілів, але люди адаптуються до всього, а торгівля або навіть прогулянка по ринку, серед людей — це можливість трохи відпочити від сьогоднішніх реалій”, — відповідає одна з відвідувачок ринку.

“Як життя в Слов'янську? Кожного дня ходиш і думаєш  — чи прилетить чи не прилетить сьогодні. Але працювати треба. Ринок — мій рятунок: торгую вже років десять, продаю яблука, цибулю, що сама виростила за 30 — 50 грн за кілограм, на те і живу. Ціни на продукти постійно ростуть, але я намагаюся свої не задирати, розумію, що усім зараз не легко”, — розповідає продавчиня Олена Петрівна.

Інша продавчиня —  Оксана Іванівна, продає випічку. Її кіоск пахне пиріжками.

“Торгівля на ринку — це моя терапія. До війни працювала на хлібозаводі, а тепер печу вдома. Дочка евакуювалася до Львова, а я лишилася. Коли вдома, то під час сирени ховаюся в підвалі. Ще у 22 році на нашій вулиці було зруйновано декілька будинків. Це для мене такий стрес був, що тепер досі від звуку сирени холодок по шкірі завжди. Але все одно виходжу торгувати, та і не тільки. Спілкування з людьми — з колегами й покупцями, воно наче заспокоює”, — розповідає Оксана Іванівна, не припиняючи одночасно й перекидатися фразами з покупцями.

Володимир Миколайович торгує м'ясною продукцією. Його прилавок — свіже, копчене м'ясо, ковбаси.

“Торгівля сама по собі, як живий організм, постійно якісь зміни. З 22 року, звичайно, все помінялося. Спочатку виживали за рахунок військових, бо вони багато купували. Зараз трохи по іншому. Та і ціни на закупівлю ростуть. Ще пів року тому я робив закупку сировини по 60 гривень за кілограм, а зараз вже по 100. Але намагаємося виживати, хоча тут це не легко звичайно. Іноді за м’ясом приходиться і в сусідній Лиман їхати, а там все набагато серйозніше, небезпечніше. Але нічого, якось прорвемось”, — Володимир Миколайович посміхається та кладе на ваги чергову порцію продукції.

В цілому, не дивлячись на те, що лінія фронту повільно, але стає ближче, поки що на торгівлю у Слов’янську це впливає не суттєво. Ринок працює кожного дня за розкладом, сотні продавців продовжують обслуговувати тисячі покупців. І кожен з них сподівається, що все залишиться у звичному для них режимі, а війна скоро закінчиться.