«Був ангелом-охоронцем Авдіївки»: у Києві попрощалися з волонтером та військовослужбовцем Олексієм Савкевичем

Східний Варіант писав про діяльність Олексія Савкевича. Він родом із Донецька, останні 20 років проживав в Авдіївці. Розвивав музичну індустрію міста, був співорганізатором музичних та культурних фестивалів, займався громадською діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення Олексій узяв на себе обов’язки координування гуманітарного штабу в Авдіївці. Минулої осені він мобілізувався до 157-ї окремої механізованої бригади водієм.

«Ти не «був», ти «є» назавжди в наших серцях»

20 березня прах Олексія поклали на Лукʼянівському кладовищі в Києві. На церемонії прощання зібралися родичі, друзі, колеги та небайдужі. Пролунало багато добрих слів про Олексія. Усі згадували, скільки позитиву він приносив із собою.

«Дякую всім, хто приїхав. Знаю багатьох, хто хотіли, та не змогли бути. Багато слів підтримки та співчуття я отримала. Дякую вам за це. У Дніпрі теж було багато людей — усі хотіли попрощатися з Олексієм. Ми провели Олексія так, як йому сподобалося б. Так, як ми проводили всі наші заходи, коли він був із нами й постійно допомагав», — сказала Світлана Савкевич, дружина Олексія.

Поруч із портретом Світлана поклала улюблений годинник Олексія та підвіску, яку він носив із собою під час служби. Близькі Олексія поклали квіти та висловили свої співчуття.

Олексій, колега Олексія Савкевича:

«У нашому серці Олексій залишиться роботягою. Пам’ятаю, у нас був один важкий проєкт, у якому ми співпрацювали. Він працював з дніпрянськими та запорізькими партнерами. Це був наш перший досвід, було важко. Олексій тоді працював, допомагав, підтримував. Він завжди був дуже активний. З кожним новим проєктом я дізнавався про Олексія більше нового. Він був чудовою людиною. Я ніколи не бачив, щоб він негативно до когось відносився, або виплескував емоції у важких моментах. Він завжди був позитивним, завжди відчайдушно працював. У нашому серці, його колег, він залишиться цією «дзиґою», яка завжди працює».

Ілля, брат Олексія Савкевича:«Багато хто любив Олексія за те, що він робив багато добра. Так і є. Він хотів допомогти всьому світу. Та для мене Олексій у першу чергу брат. Ми росли разом, вчилися разом, подорожували разом. Сперечалися, потім мирилися. Я завжди його любив, і завжди буду памʼятати. Частина мене пішла разом із ним. І я хочу сказати дякую тобі, Олексію, що ти в мене є. Ти назавжди в моєму серці. Ти не «був», ти «є»».

Вікторія, вчителька авдіївської музичної школи:

«Скільки Олексій зробив для нашої музичної школи… Я особисто навчала його зі Світланою дітей. І ви знаєте, завжди в кабінет спочатку заходила його посмішка, а потім Льоша. Це завжди позитивна людина. Останній раз я спілкувалася з ним восени 2022 року, коли він мені в Києві передав два мішки музичних інструментів з авдіївської школи. Він ризикував життям, але настільки любив музику… Немає слів. Це дуже боляче. Усі учні та вчителі музичної школи знали його, і будуть пам’ятати».

Сергій Радіо, проректор із наукової та навчальної роботи ДонНУ ім. В. Стуса:

«Я думаю, що у всіх спогади з Олексієм пов’язані з хорошими моментами. Я працював із ним у Донецькому національному університеті ще до початку війни у 2014 році. Ми дуже гарно працювали всі ці роки. Коли у 2014 році університет евакуювався з Донецька до Вінниці, я, він та секретар Інна Володимирівна переїхали й відроджували науку в університеті вже в нових умовах. І цей оптимізм, ця відповідальна робота, ці Фестивалі науки, які організовував Олексій тоді для Вінницької області — усе це залишиться в нашій пам’яті. Коли він пішов з університету, ми були на звʼязку. Коли я питав, чим йому допомогти, він завжди казав, що в нього все є. Ми списувалися востаннє 8 березня. Я спитав, чим можу допомогти, він сказав, що треба файли. Я підготував посилку, але вона залишиться вже невідправленою…».

Волонтер. Культурний діяч. Захисник

Олексій народився в Донецьку. Закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «Політологія» та працював у виші завідувачем відділу науково-технічної інформації. Паралельно займався перекладами з англійської мови та захоплювався музикою. Після весілля Олексій та його дружина Світлана проживали в Авдіївці.

Олексій став організатором першого фестивалю мистецтв «Авдіївка ФМ», який відбувся у 2018 році й став щорічним. Олексій та його колеги проводили Дні вуличної музики, а також відкрили два хаби. Один — освітньо-культурний для майстер-класів, кінопоказів, навчання та тренінгів. А другий — музична студія, де гурти Авдіївки могли збиратися для репетицій та записів пісень.  

Після початку повномасштабного вторгнення Олексій почав волонтерити. Роздавав гуманітарну допомогу, евакуював мешканців з Авдіївки. До останньої можливості він заїжджав в Авдіївку, обстріли та бойові дії його не зупиняли.

Восени минулого року Олексій прийняв рішення мобілізуватися до Збройних сил України. У складі 157-ї окремої механізованої бригади захисник перебував на Покровському напрямку. 

Олексій загинув 10 березня. Йому назавжди 46 років.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьких Олексія. Памʼятаємо кожного та кожну, хто поклав своє життя за нашу свободу!