Бізнес із 22-річною історією: як рекламно-поліграфічний центр "CMYK" зі Словʼянська працює під час війни

Усе почалося з компʼютерного клубу для молоді

Денис Підченко деякий час працював сільським учителем. Любов до технологій та бажання розвиватися надихнуло його на відкриття власної справи. Принтер, ксерокс та шість комп’ютерів — цього у 2002 році стало достатньо, щоб відкрити в Слов’янську свій комп’ютерний клуб із послугами ксерокопії, який передусім надавав послуги для місцевих студентів. Ідея виявилася вдалою, і невдовзі комп’ютерний клуб розширився до рекламно-поліграфічного центру «CMYK».

Така назва була обрана не випадково. CMYK — одна з найвідоміших колірних моделей, яка використовується в поліграфії та дизайні. Так, центр почав надавати послуги з зовнішньої реклами, цифрового друку, дизайну, інтерʼєрного оформлення магазинів та офісів тощо.  Активно розширятися підприємство почало після 2015 року.

«Вчасно відреагували на потребу ринку», — пояснює Денис.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Денис відкрив ще дві філії «CMYK» — у Краматорську й Харкові. 

Релокація до Кропивницького та повернення до Словʼянська

Коли розпочалася повномасштабна війна, Денис разом із дружиною та трьома дітьми були на відпочинку в Словаччині. Вони мали повертатися додому 28 лютого, але все змінилося. Деякий час родина провела в Польщі, намагаючися зрозуміти, як бути далі. Адже було не виключено, що ворог може швидко зайняти Слов’янськ чи Краматорськ. Ніхто не розумів, якою за тиждень буде ситуація на фронті.

Усе ж таки Денис вирішив залишити родину в безпеці за кордоном, а сам повернувся до Словʼянська. Адже там і далі залишалося дороговартісне обладнання та підприємство. Дещо з обладнання довелося продати, щоб мати гроші на релокацію. Зупинитися вирішили в Кропивницькому. Спочатку орендували склад, а потім відкрили офіс. Денис пригадує, що йому довелося до двадцяти разів їздити між містами, щоби перевезти усю техніку. Додатково винаймали ще кілька п’ятитонних вантажівок. Останніми вивозили верстати — їхня вага могла досягати тонни. Усе вантажили власноруч.

З травня 2022 року рекламно-поліграфічний центр «CMYK» почав повертатися до роботи в Кропивницькому. Чи не найбільшим викликом для підприємства, розповідає Денис Підченко, є нестача кваліфікованого персоналу. Адже через повномасштабну війну дехто виїхав до інших регіонів, а дехто — за кордон. У Європі працівники центру «CMYK» знайшли роботу на місцях, і не факт, що вони вже повернуться додому. Тож є потреба наново навчати персонал для роботи над важким обладнанням.

Незадовго до повномасштабного вторгнення, розповідає підприємець, він проінвестував у нове обладнання, на яке взяв кредит. Після початку великої війни замовлень не було, а деякі з тих, які вони вже виконали, клієнти не забрали та не оплатили. Через це «CMYK» опинився в складній ситуації. Банк надав підприємству «кредитні канікули» в 3 місяці, однак після цього треба було сплатити платежі одразу за 4 місяці. Або ж розпочати процес банкрутства. До без того наявних проблем додалася і неможливість виплатити заробітні плати персоналу.

«У травні у нас зробила замовлення перша міжнародна компанія. І це нас тоді сильно підтримало. Завдяки цьому ми змогли винайняти нове приміщення, почати сплачувати заборгованість заробітних плат. І через 2–4 місяці ми розрахувалися з усіма працівниками. Почали відновлювати діяльність. Потім прийшли кошти за релокацію, на яку ми подавали заявку через “Дію”. На них ми закупили нові матеріали для роботи», — розповідає Денис Підченко.

Рекламно-поліграфічний центр «CMYK» через повномасштабну війну втратив 80 % клієнтів. Довелося зачинити філії в Краматорську та Харкові. Однак поступово робота налагоджувалася. Станом на зараз «CMYK» працює в Кропивницькому та Дніпрі, а з осені 2023 року — відновив роботу в Слов’янську та Краматорську.

До великої війни у «CMYK» працювало близько 30 людей, зараз — до 10 осіб. Денис каже, що готові найняти більше людей, однак зараз це не вдається.

У такі важкі моменти Дениса підтримує любов до власної справи, якій він присвятив уже понад 20 років життя.

«Зараз я працюю у своє задоволення. Памʼятаю, як до війни могли працювати “24 на 7”. А зараз робимо стільки, що на життя вистачає, на відпочинок, на оренду житла й комунальні послуги, на зарплати. Більше й не треба. Краще зайнятися своїм здоровʼям. Мені подобається цей технологічний процес, з яким я працюю. Про це я можу розмовляти годинами. Уже багато років я вивчаю, як усе працює, як це зроблено. Якщо щось ламається, то я лагоджу. Подобається вивчати нове обладнання, і міксувати технології, різні техніки виконання», — ділиться Денис.

Підприємця не покидають думки про можливість вийти на європейський рівень. Відкриття філії в Польщі, каже Денис, дозволить закупати сировину за більш вигідною ціною та завозити її в Україну. Відповідно, можна буде знизити собівартість продукції вдома.

З випробуваннями та постійними складнощами, але Денис зміг зберегти роботу свого бізнесу з 22-річною історією. Це приклад того, як рішучість і здатність адаптуватися до мінливих умов допомогли не лише втриматися, а і знайти нові можливості для розвитку.

***