Поле бою. Коли фермери Донеччини зможуть користуватися землями знов?

65-річний фермер Віктор Батицький працює на землі вже понад 30 років. Його підприємство з виробництва пшениці та соняшника за 140 км від лінії зіткнення. Та навіть тут, у відносно мирному Покровському районі Донецької області, чути відлуння війни.

Вже рік як Віктор Батицький надав прихисток старому другові — фермеру із Лиманської громади 75-річному Олександру Квітницькому. Його село Колодязі знаходиться у 13 км від фронту і досі перебуває під щільними обстрілами.

Обстріли та невизначене майбутнє 

Фермер до останнього вірив, що його село протримається, та під обстрілами продовжував роботу в полі. 

“Хлопці обіцяли —  не дадуть прорватися. Я закупив повністю добрива на весну, дизпаливо. Підкормив озиму пшеницю, мав 250 га. Лишилася стояти незібрана кукурудза 60 га. Та зерна в елеваторах —  пшениці 100 т, стільки ж соняшника і сої”, —  розповідає Квітницький. 

Зараз всі склади та техніка Квітницького розбиті, а зерно на складах зникло. 

“Зерно під час окупації вивезли росіяни, а сівалки розмародерили місцеві, які лишилися там жити”, —  говорить Квітницький. 

З невеличкого села на 300 мешканців зараз в Колодязях проживає десь 30 осіб, розповідає фермер. І вже з першого дня окупації росіяни почали розстріл місцевих жителів.

“Спочатку вбили чоловіка, потім жінку, наступним застрелили фермера. Така участь чекала і мене”, —  говорить Квітницький. 

Коли у жовтні 2022 року ЗСУ визволили Лиман та найближчі села, місцеві фермери рушили додому із надією відновити роботу. Проте район досі під щільними обстрілами. Квітницький двічі відвідував рідне село та зрозумів, що вертатися туди зарано.

Вплив війни відчувають і фермери, чиї господарства віддалені від лінії фронту. Віктор Батицький каже, що війна загострила питання логістики та збуту, як наслідок зерно впало в ціні. 

“Раніше продавали через Маріуполь, Бердянськ. А тепер везуть на Одесу. А чим далі від порту, тим дешевше зерно. До війни пшениця вартувала 8000 грн/т, то зараз 5000, соняшник раніше 22000 грн/т, тепер 14000”, — пояснює Батицький.

Про це говорить і директор департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОВА Артем Чаган. 

“Собівартість виробництва зернових помітно збільшилась. Раніше тонна перевозки пшениці до Маріуполя або Бердянська вартувала 300 грн, то зараз довезти до Одеси 3000-4000 грн, майже сто доларів на тонні накладається на собівартість пшениці. Це ще одна причина скорочення і зміни структури посівних площ, бо фермери виходять в нуль, а то і в мінус”, — пояснює Артем Чаган.

Зараз під тимчасовою окупацією знаходиться 643,7 тис. га Донецької області, розповідають в Донецькій ОВА. Це 36% від площі, яка була підконтрольна українській владі станом на початок повномасштабної війни. В цілому з початку збройного конфлікту з 2014 року втрати території складають 57% від загальної площі області. Відповідно скоротилися посівні площі області — на 57%, постраждало також і тваринництво – поголів’я рогатої худоби скоротилося на 48%. 

Частину тварин аграріям вдалося вивезти у безпечні райони України, проте чимало тварин загинуло. У департаменті надають статистику: рогатої худоби загинуло 1034 голови, свиней — 20 900, птиці — 1 023 000 голів. Загибель тварин та птиці Донецької області оцінюється у 209 млн грн, руйнування тваринницьких приміщень у 606, 4 млн грн. В цілому збитки підприємств аграрно-промислового сектору Донецької області оцінюють у 2 млрд 869,7 млн грн, і ця цифра не остаточна. 

Відновити галузь без допомоги міжнародних партнерів буде складно, говорить Артем Чаган. 

“Після деокупації земель в області буде програма з відновлення порушених земель. Сюди входитиме і розмінування. Ми плануємо отримати хоча б три машини з розмінування, вони дуже дорогі та ми розраховуємо на підтримку західних партнерів”, — говорить Чаган. 

80 тисяч доларів за 2 га з мінами

За підрахунками Київської школи економіки обстеження всіх земель та подальше розмінування оцінюється в 436 млн доларів.

Самотужки жоден аграрій неспроможний компенсувати витрати на розмінування власної ділянки. Розмінування квадратного метра землі коштує 3-4 долари, говорять в Асоціації саперів України. 

Один гектар — це 10 тисяч квадратних метрів, то ж навіть фермеру із маленькою ділянкою у 2 га треба буде викласти 60-80 тисяч доларів, не рахуючи посівні площі крупних фермерських господарств, які сягають десятків тисяч гектарів, а отже, сотень мільйонів квадратних метрів.

Як снаряди отруюють землю

Ґрунти Донецької та Луганської областей мають свою особливість — ще до війни регіон мав високий рівень забруднення та деградацію ґрунтового покриву. Війна додала нових проблем. Вже з 2014-го року в регіоні внаслідок подвійного, воєнно-техногенного, навантаження фіксується підвищення важких металів у  ґрунті.

В зоні АТО/ООС впродовж 2016-2020 років, у ґрунтах виявлено високий вміст свинцю, міді, миш’яку, цинку, хрому, кадмію, молібдену, барію, калію, магнію та вольфраму, пишеться у дослідженні ГО “Екодія”.

“У порівнянні із показниками до початку бойових дій 2014 року вміст важких металів в ґрунті підвищився в 3-25 разів. У поодиноких пробах, фонові значення перевищувалися в сто разів, — розповідає кандидатка географічних наук, експертка ГО “Екодія” Анастасія Сплодитель. — На ділянках, які зазнали артилерійських та ракетних бомбардувань, найбільші кларки концентрацій виявлені для кадмію, свинцю, цинку та ртуті”. 

Наслідки хімічного забруднення ґрунтів для здоров’я людини можна вивчити на прикладі інших країн, постраждалих від бойових дій. 

Анастасія Сплодитель пояснює, що потрапляння забруднювальних речовин є фактором розвитку патологій або ускладнення перебігу низки хвороб. 

“У районі Газа (Палестина) було зафіксовано збільшення кількості передчасних пологів та поширености вроджених вад у новонароджених. Це наслідок впливу високого рівня барію, миш’яку, кобальту та інших хімічних речовин. Є дослідження, які фіксують порушення неврологічного розвитку в дітей військової зони Іраку”, — говорить Анастасія. 

Затримка росту та неврологічного розвитку у дітей пов’язані із внутрішньоутробним впливом важких металів — миш’яку, барію та молібдену. Саме ці важкі метали та низка інших були зафіксовані в Україні в зоні АТО/ООС впродовж 2016-2020 року.

Окрім хімічного, ґрунти зазнають фізичного та механічного впливу. Так, вібрація здатна ущільнювати ґрунт та утворювати порожнини, а викиди нагрітого повітря під час вибухів впливати на ґрунтові організми. Під час розмінування руйнується гумусовий горизонт, що впливає на родючість землі та її здатність утримувати воду. 

“Операції з очищення від наземних мін часто складні та дорогі, тому в країнах, що розвиваються, ці наслідки можуть трактуватися як абсолютна втрата ґрунтових ресурсів”, — резюмує Анастасія Сплодитель. 

Нікому непотрібна земля

Скільки часу потребуватиме розмінування, достеменно невідомо. Третина с/г земель є потенційно небезпечними територіями та вимагають обстеження, говорять в Мінагрополітики. Зазвичай один день бойових дій потребує 30 днів розмінування, то ж процес може затягнутися на роки. Найпесимістичнішу цифру прогнозували в Мінекономіки — 70 років знадобиться на розмінування українських земель. У ДСНС озвучували більш оптимістичні прогнози — до 10 років. 

При цьому природоохоронець із Донеччини Олексій Бурковський прогнозує, що більшість фермерів не повернуться до своїх господарств, бо деякі землі буде неможливо ані розмінувати, ані очистити. 

“Держава має ці землі викупити та законсервувати, тобто, відновити природні екосистеми”, — говорить Бурковський. 

У міжнародній практиці відновлення земель є випадки назавжди законсервованих територій. Голова Української природоохоронної групи (UNCG) Олексій Василюк розповідає про досвід Франції після Першої світової війни. 100 км² досі окреслені, як непридатні для життя, — тут заборонено проживання та фермерська діяльність. Знелюднена територія має назву “Зона Руж”. Вартість робіт з розмінування та низька ціна земель перекреслили плани уряду з меліорації. То ж, землі було вирішено законсервувати назавжди та засадити лісом.

Саме така доля може спіткати частину українських земель після завершення війни. 

У 2022 році експерти ГО “Екодія” проаналізували наслідки бойових дій у Сартанській громаді Донецької області, яка належить до Маріупольського району.  Частину сільськогосподарських земель вчені рекомендують законсервувати та відновити у стан степу.

Аналіз зроблено на основі супутникових знімків та відібраного ґрунту — його спеціально для вчених зібрали військові. Знімки дозволили оцінити щільність кратерів, проба ґрунту — вміст важких металів. 

“Вміст важких металів перевищує фонові значення у десятки разів. Сартанська громада стала ареною різного типу воєнно-техногенного впливу. Ми мали чіткий знімок застосування термобаричного боєприпасу (запалювальна зброя масового ураження — прим.авт.). Його висока теплопровідність (до 1000 °C — прим.) перетворює ґрунт на позбавлений вологості “камінь”. Спостерігалося ущільнення ґрунту з-за руху важкої бойової техніки, яке робить ґрунти важкими для обробітку та порушує їх родючість”, — розповідає деталі дослідження Анастасія Сплодитель.

Ведення сільськогосподарських робіт на таких землях призведе до забруднення с/г продукції та провокування ряду хвороб, попереджає Анастасія Сплодитель. Сприятимуть цьому і природні характеристики місцевих ґрунтів. “Чорноземи Донбасу надзвичайно міцно зв’язують забруднюючі речовини (важкі метали, вибухові речовини тощо), які легко можуть переходити в рослинність”, — говорить експертка. 

Консервація рекомендується для ґрунтів, які зазнали катастрофічних пошкоджень.  Проте механізму для примусової консервації саме фермерських земель на сьогодні не існує, говорить Олексій Бурковський.

Еколог пояснює, чому компенсація за безнадійно заміновані або отруєнні ділянки може стати позитивним рішенням. Справа у високому рівні розораності земель України, яка має найвищий показник в Європі — 57%. Для порівняння, середній показник по ЄС становить 25%. 

“Держава і без екологів має нормативні акти, якими зобов’язалася скоротити площу орних земель до 41% та збільшити площу природно-заповідного фонду до 15%. Тобто, держава все одно планувала виводити землі з обігу. На жаль, після 2022 року ми маємо дуже багато деградованих земель, які ще 1,5 року тому були родючими, та які ніхто б не консервував. Компенсація стане рішенням. Так будуть і захищені права власників, і виконані обіцяні самою ж державою норми щодо природно-заповідного фонду”, — говорить Бурковський.

Проте консервація — це одна з безлічі технологій рекультивації земель. Для кожного типу забруднення існує відповідна технологія. Наприклад, фітоекстракція, коли рослини накопичують в собі важкі метали, а потім утилізуються. Кадмій добре поглинає соняшник або череда. У випадку застосування фітовипаровування можливе подальше використання рослин як палива. Так, кадмій поглинають також верба енергетична та тополя. Вартість такої технології від 150 доларів до 250 тисяч доларів за один гектар, пишуть у своєму  дослідженні ГО “Екодія”.

Поки в Україні не ухвалено чіткої стратегії стосовно майбутнього замінованих земель, але урядом вже визначено план пріоритетності розмінування. В Мінагрополітики планують в першу чергу обстежити господарства, які займаються овочевими та баштанними культурами, потім — рілля, після — несільськогосподарські землі. 

“До деяких полів черга так і не дійде, — застерігає еколог Олексій Василюк. — Перш за все, відновлюватимуть міста. А в деяких, імовірно, вже не буде життя. Лиман, Попасна, Мар’їнка, Вугледар вщент зруйновані та небезпечні для здоров’я людини”. 

Шлях до відновлення земель

Хоча процес відновлення земель буде складним і тривалим, проте рішення для покращення ситуації існують. Екологи на сьогодні бачать декілька важливих кроків, які варто зробити на шляху до відновлення земель. Зокрема, ГО “Екодія” пропонують наступні рішення: 

✅ встановити максимально допустимі рівні забруднювачів та встановити бажаний рівень очищення;

✅ зонувати території з урахуванням рівня забруднення та необхідних заходів із відновлення;

✅ провести паспортизацію ґрунтів повоєнних ландшафтів;

✅ оцінити відновлювальні заходи за допомогою пілотних проєктів на деокупованих землях;

✅ встановити гарантії прав власників землі, якщо її вилучать або тимчасово законсервують. Для цього необхідно розробити механізм компенсацій власникам та орендарям ділянок на випадок обмежень щодо використання земель.

***

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки війни: зафіксувати, дослідити, розповісти», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.