"Пишу про те, що мене хвилює": поетка з Донецька про випуск збірки поезії, виготовлення прикрас та життя у Харкові

Мистецькі Донецьк та Харків

Дарʼї Зоріній зараз 36 років, та рівно десять років тому, у серпні 2014, їй довелося поїхати з рідного Донецька. Тоді вона почала нове життя у Харкові, позаяк навчалася там у Харківській державній академії культури на бібліотекарку на заочній формі. 

У Донецьку Дарʼя працювала у дитячій бібліотеці та починала писати поезію. Поетка каже, що тоді переважно писала «в стіл», ніде не публікуючи свої тексти. Тоді в місті жили декілька сотень творчих людей, Дарʼя згадує, що мистецтво не розвивалось в одному напрямку, проте всі одне одного знали:

«Культурна спільнота в Донецьку була, з одного боку, невелика й камерна, бо практично всі творчі люди так чи інакше знали одне одного. З іншого боку, це не була прямо одна тусовка, щоб всі разом зустрічалися. Всі знали, що у юнацькій бібліотеці, наприклад, проводять читання, а коли йдеш у кафе “Ізба-читальня” на якусь подію, то точно зустрінеш знайоме обличчя».

У своїй поезії Дарʼя писала про початок війни, її слід у житті через переїзд з дому, несправедливість ситуації. Переїхавши до Харкова, Дарʼя знайомилась із творчим життям міста. Восени 2014 року вона почала працювати натурницею в художній академії. Там почала спілкуватися із художниками, отримала нові знайомства з творчих кіл. 

Поетка каже, що у Харкові було ще більше креативних людей, відповідно й більш різноманітне культурне життя. З 2017 року поетка почала відвідувати літературні вечори, читала власні твори перед публікою. 

У той період Дарʼя також почала більше займатися рукоділлям. Вона обрала для себе напрямок створення авторських прикрас з бісеру, кольорового каміння, скла та пряжи.

Спочатку виготовляла прикраси для себе, а згодом зʼявився попит на продаж від знайомих.

«Що мене надихає на візуальний образ прикрас? Найчастіше самі матеріали. Я дивлюся не різні скельця й бусини, думаю, яки їх можна скомпонувати по кольорах, композиції й фактурі. Мені подобається вигадувати креативні фактурні поєднання», — каже Дарʼя Зоріна.

Дарʼя навчалась виготовляти прикраси за прикладами інших робіт з інтернету, досліджувала, які існують техніки, як працювати з різними матеріалами. Здебільшого усі роботи майстрині — це імпровізація, натхненна самими матеріалами.

Виготовлення прикрас — це хороший прибуток, як каже Дарʼя. Майже всі її роботи швидко купують через соцмережі. Коли почалось повномасштабне вторгнення жінці довелось переїхати до подруги у Львів. Тимчасове рішення поїхати з Харкова задля безпеки затягнулося на три місяці: 

«Коли я виїхала, то майже не взяла з собою матеріали для прикрас, все залишилось у Харкові. У Львові залишилась без роботи, тож вирішила продовжити займатись рукоділлям. Тоді декілька моїх знайомих подарували рукодільні матеріали, аби я могла цим займатися. Досі дуже їм вдячна, адже це допомагало мені працювати далі». 

Повернувшись до рукоділля, у березні 2022 Дарʼя вирішила, що хоче не лише заробляти цією справою, а й допомагати Збройним силам України. Відтоді частина прибутку з кожної її прикраси йде на різні збори волонтерам. 

«Гроші на донати не проходять через мої картки. Я надсилаю посилання на збори покупцям, а вони самі вирішують скільки грошей перевести, часто надсилають навіть більше, ніж я пропоную», — пояснює Дарʼя.

Замовити прикраси майстрині можна на її сторінках у Facebook або Instagram.

Перша збірка поезії — «Органіка»

У вересні 2023 року вийшла друком перша збірка Дарʼї Зоріної «Органіка» від видавничого проєкту «Антивидавництво». Збірка побачила світ як наслідок перемоги поетки в літературному конкурсі «F**ing Genius Poetry», присвяченому пам’яті американському поету Чарльзу Буковскі. 

Книжка є набором текстів Дарʼї за останні декілька років на абсолютно різну тематику. Авторка каже, що у поезії цілісним є один поетичний текст, їй хотілося з усього свого творчого доробку віднести до збірки найбільш брутальні та неформальні тексти, серед яких читачі можуть знайти те, що їм відгукується:

«Я ніколи не робила акцент на одній тематиці у своїй поезії. Навіть не знаю чи зараз можна виокремити окрему тематику про що я пишу. Тематика текстів у збірці від проблеми хабарів до війни й іншої дивини».

Авторка також додає, що назва — це метафора життєвого циклу. На її думку, тексти теж мають свій життєвий цикл. Є якийсь час, коли вони народилися, є актуальними, коли їх більше розуміють. Потім вони можуть прожити своє життя, стати незрозумілими й неактуальним читачам. Згодом про поезію можуть забути, і це теж нормально:

«Назва збірки це те, чим я пишаюсь. Органіка — це всі живі істоти, включно з людьми. Органіка має свій життєвий цикл, де все живе народжується, вмирає, перегниває й знову може стати частиною якихось живих істот. Також органіка це буквально сама целюлоза, папір, з якого зроблена книжка».

Дарʼя вбачає цінність текстів саме у написаному варіанті. Вона каже, що коли читач бачить текст, читає його у своїй ритміці та з власною інтонацією, він сприймає доконану, справжню версію поезії. Адже хороші тексти можна читати без присутності автора/-ки. 

«Сутність мого ставлення до поезії полягає у тому, що намагаюся написати те, що зараз мене хвилює. Я не знаю, як далі складеться її доля, тож не пишу для вічності», — розповідає Дарʼя Зоріна.

Познайомитись із поезією Дарʼї Зоріної можна у її Telegram-каналі.