Сімейна кава після евакуації: як переселенка з Мирнограда відкрила кав'ярню на Кіровоградщині

Майже два роки потому Альона Черіпко разом із родиною виїхала з Мирнограда — міста на Донеччині, яке сьогодні знаходиться в епіцентрі бойових дій. Нині вона будує нове життя в селищі Олександрійському на Кіровоградщині, де відкрила сімейну кав'ярню.

Її шлях — це не лише про власну справу, а й про втрати, страх, підтримку та силу починати спочатку. Своєю історією Альона поділилася зі Східним Варіантом.

Із Запоріжжя — на Донеччину, а звідти — у невідомість

Альона народилася в Запорізькій області, здобула освіту за напрямом бухгалтерського обліку. У 2014 році вийшла заміж і переїхала до смт Очеретине на Донеччині, де працювала в управлінні соціального захисту. Згодом родина перебралася до Мирнограда — там жінка вже служила в міграційній службі.

Після початку повномасштабного вторгнення родина залишалися в Мирнограді, вірили та сподівалися на краще. Усе змінилося 27 січня 2024 року.

«Прилетіло просто у двір. Вибухова хвиля, осколки, страх за дітей. Ми зрозуміли: залишатися не можна», — згадує жінка.

Разом із чоловіком і двома дітьми родина об'їздила пів країни в пошуках прихистку. Зрештою осіли в селищі Олександрійському — за 12 кілометрів від Олександрії на Кіровоградщині. Невеликий, тихий населений пункт — близько п'яти тисяч мешканців.

Альона була змушена піти з роботи: вибір поставили жорстко — або переїзд у Добропілля, або в Київ. Для родини жоден із цих варіантів не був можливим. Чоловікові запропонували переведення до Олександрії, тому вони обрали життя в Олександрійському.

«Сидіти без діла я не могла»

На новому місці родині потрібно було облаштовуватися з нуля. Гостро постало питання роботи, але в селищі її фактично не було.

Альона пройшла співбесіду в Пенсійному фонді, та швидко порахувала: мінімальна зарплата й витрати на дорогу до міста — і грошей майже не залишиться. Сенсу в такій роботі вона не побачила.

«Просто сидіти вдома я не могла. Нам треба було з чогось жити», — говорить жінка.

Тоді Альона почала уважніше придивлятися до життя в Олександрійському й думати, чого тут найбільше бракує. Відповідь виявилася простою — місця, куди можна прийти з дитиною.

«У селищі є магазини, маленький майданчик і кафе, яке працює або для поминальних обідів, або для молоді ввечері. А от просто з дитиною поїсти морозива — такого не було», — пояснює вона.

Так з'явилася ідея сімейної кав'ярні. Але від задуму до втілення був непростий шлях.

Від мрії до гранту

Тоді ж Альона натрапила на можливість навчитися писати бізнес-плани — благодійний фонд в Олександрії оголосив набір на курс. Навчання проходило в просторі 3D Центру допомоги — місці, де жінки могли вчитися, а їхні діти були поруч і в безпеці.

«Це була інформація, без якої я б не знала, що робити далі. Після курсу подала заявку на грант “Власна справа”. Програма надає державну підтримку та супровід тим, хто хоче започаткувати  бізнес», — розповідає вона.

Першу спробу не схвалили. Другий бізнес-план вона доопрацьовувала вже за підтримки фахівців.

«Я спочатку думала, що впораюся самостійно. А коли відмовили, зрозуміла — підтримка дуже потрібна», — зізнається жінка.

У лютому бізнес-план затвердили. Альона отримала грант у 250 тисяч гривень на відкриття власної справи.

Два місяці ремонту та надії

За грантові кошти підприємиця придбала частину обладнання для кав’ярні, решту — докуповували вже за власні гроші.

Ремонт чоловік переважно робив сам. За два місяці, у квітні 2025 року, відкрилася «Сімейна кав'ярня» — заклад, який одразу задумали як простір для родин: дитячий куточок з іграшками, книжками, розмальовками. У меню — піца, бургери, хот-доги, паніні, фрі, нагетси, сирні палички, десерти, власна випічка. Кава, чай, коктейлі, безалкогольні глінтвейни. Алкоголю тут принципово немає.

Робота — як спосіб вижити

Попри запуск бізнесу, легко не стало: податки, звітність, постійні витрати, пошук клієнтів і необхідність постійно нагадувати про себе.

«Дохід не скажу, що великий. Але на життя вистачає. Люди приходять. І дуже дякують за те, що ми відкрилися. Бо в селищі й справді більше нема куди піти», — говорить Альона.

Кав’ярня стала місцем зустрічі для літніх людей, тут святкують дитячі дні народження. Наразі працюють троє найманих працівників. Придбали інвертор, щоб заклад міг працювати під час відключень світла.

«Мені було страшно починати та чоловік постійно підтримував і повторював: треба спробувати. Без нього цього всього не було б», — каже Альона.

Ця підтримка стала для неї опорою в найважчі перші місяці. Але в серпні життя знову забрало найдорожче — чоловік загинув у ДТП. Альона залишилася з двома дітьми та бізнесом, який відтоді став для неї не лише роботою, а способом вижити.

Підтримують діти: старший син після школи допомагає в залі — підносить замовлення, прибирає столики, менший розважає малечу в дитячому куточку. Сьогодні робота для Альони — це не лише про заробіток, а й про опору та можливість не залишатися наодинці з втратою.

Якщо не вчитися — не варто й починати

Після отримання гранту підприємиця пройшла ще одне навчання — уже з ведення власної справи. Переконана: без постійного розвитку втриматися в бізнесі неможливо.

«Саморозвиток дає впевненість. Якщо є бажання, якщо ти прагнеш — вийде обов’язково. Хай навіть не з першого разу», — говорить вона.

Колишня держслужбовиця сьогодні керує кав’ярнею, спілкується з клієнтами, удосконалює меню й будує плани на майбутнє.

«Це нелегко. Але мені подобається. Подобається спілкуватися з гостями, радію, що йдуть з усмішкою, тішуся, що повертаються знову. І саме це дає сили рухатися далі», — каже Альона Черіпко.

Кав’ярня знаходиться за адресою: селище Олександрійське, вул. Павла Кравченка, 7, «Сімейна кав'ярня». Працює заклад з 8.00 до 20.00.

Зв’язатися з власницею кав’ярні можна через сторінку Instagram.